Рішення № 52627043, 19.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа №910/18661/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 26 255,64 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 26 255,64 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № АМ.085694 від 08.04.2014р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 26 255,64 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 21.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/18661/15 та призначено розгляд на 07.09.2015 р.

20.07.2015р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

12.08.2015 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

26.08.2015р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

07.09.2015р. представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд відклав розгляд справи на 19.10.2015р., у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові документи по справі.

05.10.2015р. до суду надійшла відповідь від МТСБУ.

19.10.2015р. представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача частково, за мінусом франшизи 510,00 грн.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014р. між ПАТ «СК «ПЗУ Україна» (далі - позивач) та ОСОБА_1 як страхувальником, було укладено договір страхування № АМ/085694, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Хюндай і30» д.н.з НОМЕР_2.

02.01.2015р. на автодорозі Західний обхід м.Львова, сталася ДТП за участю транспортного засобу «Хюндай і30» д.н.з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «ВАЗ 211440», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта», згідно полісу № АС/7900928.

Відповідно до постанови Тростянецького районного суду Вінницької області № 147/340/15-п від 01.04.2015р., встановлено вину гр. ОСОБА_3 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту, страхового акту та калькуляції до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «Хюндай і30» д.н.з НОМЕР_2, внаслідок ДТП склав 26 255,64 грн., які було виплачено позивачем згідно платіжного доручення № 30196 від 06.02.2015р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно полісу № АС/7900928 франшизу встановлено у розмірі 510,00 грн., ліміт відповідальності встановлено 50 000,00 грн.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача 26 255,64 грн. боргу та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У судовому засіданні судом встановлено, що позивачем при підготовці позову не було враховано франшизу у розмірі 510,00 грн. визначену полісом № АС/7900928.

Крім того, згідно відзиву відповідач заперечував проти позовних вимог частково та посилався на те, що згідно звіту не було враховано фізичний знос,а до виплати на думку відповідача належить 25797,77 грн. - 510 грн. франшизи = 25 287,77 грн.

Проте суд вважає, що до відшкодування підлягає сума у розмірі 25 745, 64 грн. за мінусом франшизи 510,00 грн., оскільки з врахуванням приписів ст.ст.993,1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Тому, беручи до уваги вимог п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" судом взято до уваги наявність страхового акту від 05.02.2015, платіжного доручення № 30196 від 06.02.2015р. ремонтна калькуляція, що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 910/11450/13 від 21.01.2014р.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, проте оскільки позивачем не було враховано франшизу у розмірі 510,00 грн., його позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Д) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» (код ЄДРПОУ 20782312, адреса: 04053 м. Київ, вул. Артема 40) суму заборгованості в розмірі 25 745 (двадцять п'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 64 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1790 (одну тисячу сімсот дев'яносто ) грн. 46 коп. - судового збору.

3. В іншій частині, заявлених позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 22.10.2015р.)

Суддя Мельник В.І.