Ухвала суду № 52625699, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/54467/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014

у справі № 804/7625/13-а

за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський автомобільний завод»

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом про стягнення з рахунків Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський автомобільний завод» коштів у сумі 1 305 861,63 грн. податкового боргу по податкам: земельний податок з юридичних осіб в сумі 30 709,63 грн., податок на прибуток в сумі 1 275 152 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 позов задоволено, стягнуто з рахунків в обслуговуючих банках платника податку ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» кошти в сумі 30 709,63 грн. податкового боргу по податкам: земельний податок з юридичних осіб в сумі 30 709,63 грн., податок на прибуток в сумі 1 275 152 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день звернення податкового органу з позовом (10.04.2013) загальна сума податкового боргу підприємства складає 2 794 067,51 грн., в тому числі яка не погашена та заявлена до суду 1 305 861,63 грн.

Податковим органом було сформовано першу податкову вимогу від 10.10.2001 № 1/10 на суму 15 564,75 грн. та другу податкову вимогу від 19.01.2002 № 2/61 на суму 218 817,14 грн., які було вручено головному бухгалтеру відповідача особисто.

Заступником начальника Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську було прийнято рішення від 13.05.2002 № 21 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2002 порушено провадження у справі № Б15/176/02 про банкрутство ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» за позовом Української інноваційної фінансово-кредитної установи м. Дніпропетровськ.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2003 грошові вимоги ДПІ у м. Дніпродзержинську до ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» визнані в розмірі 241 899,88 грн. та віднесені до III черги задоволення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 в межах провадження у справі про банкрутство № Б24/40/15/176/02 ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, податковим органом заявлені кредиторські вимоги в розмірі 1 198 980,75 грн., які відповідно до повідомлення арбітражного керуючого-ліквідатора від 11.05.2010 № 24/176-60 визнані в повному обсязі та віднесені до III черги задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 по справі про банкрутство № Б24/40/15/176/02 затверджено мирову угоду від 16.02.2012, яка укладена між головою комітету кредиторів - ЗАТ «Завод комунального транспорту» та боржником ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод».

Відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 заборгованість боржника перед Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у сумі 1 088 980,75 підлягає погашенню в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що самостійно задекларована сума податкового зобов'язання відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, тому сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство та укладання мирової угоди в межах справи про банкрутство, яка була затверджена відповідним рішенням суду, перебіг строку податкового боргу був перерваний, а стягнення за новоствореним податковим боргом, допускається не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 зазначеного Кодексу контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу (п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченого статтею 45 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Однак, при вирішенні даної справи судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи включена сума податкового боргу і в якому розмірі до конкурсних кредиторських вимог, які погашені та прощені (списані) відповідно до мирової угоди, що в свою чергу має важливе значення у даній справі.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, суди обох інстанцій не дослідили питання набрання законної сили ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 в справі № Б24/40/15/176/02 про затвердження мирової угоди від 16.02.2012.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини встановлено не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний