Ухвала суду № 52625591, 21.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/1113/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуКотовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 рокута ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 рокуу справі№1570/7629/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Котовський хлібзавод» доКотовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовський хлібзавод» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Котовський хлібзавод») звернулось до суду з позовом до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Котовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, Котовська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 листопада 2012 року №0000060022 та №0000070022.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року до участі у справі як другого відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі по тексту - ГУ ДКСУ в Одеській області).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000060022 від 19 листопада 2012 року повністю, а №0000070022 від 19 листопада 2012 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 414354 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 207177,01 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період 05 вересня 2012 року по 16 жовтня 2012 року було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року.

За наслідками перевірки 23 жовтня 2012 року складено акт №1154/22-01/26364417.

Відповідно до висновків зазначеного Акту встановлено порушення:

- підпункту «в» підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Котовський хлібозавод» занижено податок на прибуток у І кварталі 2012 року на суму 312 220,80 грн.;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6, статті 198, підпункту «е» пункту 201.1 статті 201, пунктів 201.6, 201.7, 201.10, підпункту «б» пункту 201.11, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 3, 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696) «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення»; пунктів 2.15, 2.16 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого ТОВ «Котовський хлібозавод» занижено суму податку на додану вартість на суму 415226,36 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 167739,91 грн., за серпень 2011 року - 50,76 грн., за жовтень 2011 року - 236430,00 грн., за листопад 2011 року - 66,67 грн., за січень 2012 року - 10939,02 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 19 листопада 2012 року винесено податкові повідомлення - рішення:

№ 0000060022, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 312220,80 грн. за основним платежем та 78055,20 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000070022, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 415226,36 грн. за основним платежем та 207613,18 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов у відповідній частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність відповідачем висновків, викладених в акті перевірки, які стали підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 лютого 2011 року між ТОВ «Котовський хлібозавод» та ТОВ «Агрооіл групп» укладено Додаткову угоду до договору постачання від 17 лютого 2011 року №17/2, відповідно до якої ТОВ «Агрооіл групп» постачає товар ТОВ «Котовський хлібозавод» з відстрочкою платежу.

Відповідно до обігово-сальдової відомості по рахунку 68.4.1 за серпень 2011 року, за позивачем рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Агрооіл групп» у сумі 1900286,64 грн.

05 серпня 2011 року ТОВ «Котовський хлібозавод» передало ТОВ «Агрооіл групп» в рахунок сплати послуг товарного кредиту, який надавався на підставі додаткової угоди від 28 лютого 2011 року, податкові векселі серії АА №1197556, номінальна вартість 1726093,70 грн.; серії АА №1197557, номінальна вартість 58025,05 грн.

Посилаючись на внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації про визнання ТОВ «Агрооіл групп» банкрутом, податковий орган дійшов висновку про наявність підстав для віднесення суми кредиторської заборгованості до безнадійної.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 cтатті 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною визнається заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Відповідно до приписів статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2343-ХІІ) у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до статті 25 названого Закону одним з повноважень ліквідатора є пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута (частина 2 статті 32 Закону України №2343-ХІІ).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для віднесення заборгованості позивача перед зазначеним контрагентом щодо якого винесено постанову про визнання його банкрутом до категорії безнадійної, оскільки під час проведення ліквідаційної процедури відповідна заборгованість може бути стягнута за ініціативою ліквідатора.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів про помилковість позиції податкового органу щодо наявності підстав для оподаткування вартості товару, реалізованого комісіонером, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів здійснення такої реалізації за межі митної території України.

Правомірність зазначених висновків не спростовують посилання відповідача на лист СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС від 31 серпня 2012 року №9233/8/22-00, згідно якого за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року судно Fairchem Colt в регіоні Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу не проходило, оскільки в матеріалах справи міститься лист Миколаївської митниці №01/1.2-14/793, відповідно до якого відповідний товар пройшов митний контроль та митне оформлення, підставою якого була вантажно-митна декларація від 02 липня 2011 року №504000018/2011/002001 та відповідні документи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність у позивача підстав для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам до складу податкового кредиту за наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі №1570/7629/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.В. Приходько