Ухвала суду № 52625561, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/29171/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року

у справі № 826/1090/15

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держземагенства у місті Києві

про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом заявою до Головного управління Держземагенства у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 03.07.2014 № 2/0/13-14; визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 16.12.2014 № 31-26-0.21-7247/2-14; зобов'язання ГУ Держземагенства у місті Києві на підставі поданої заяви видати позивачу довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) відносно земельної ділянки, що зазначена на доданих до заяви графічних матеріалах.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 звернулась до ГУ Держземагентства у місті Києві з листом від 17.11.2014 про:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру (за формою згідно з додатком № 42 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок №1051);

2) надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) відносно земельної ділянки, що розташована в Деснянському районі м. Києва (хутір Биківня) і зазначена на доданих до заяви графічних матеріалах.

Згідно з описом вкладення у цінний лист позивач на адресу відповідача з метою отримання відомостей і довідки направила наступні документи: повідомлення; заяву про надання відомостей з Державного земельного кадастру (за формою згідно з додатком № 42 до Порядку № 1051); копію паспорта на ім'я ОСОБА_3 та картки фізичної особи-платника податків; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; клопотання про отримання довідки з державної статистичної звітності (форми 6-зем); графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

У відповідь на звернення позивача ГУ Держземагентства у місті Києві листом від 16.12.2014 № 31-26-0.21-7247/2-14 проінформувало ОСОБА_3 (стосовно першого питання) про те, що для отримання витягу з Державного земельного кадастру необхідно подати документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру. Крім того, суб'єкт владних повноважень звернув увагу позивача на те, що в поданій заяві не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, щодо якої необхідно надати витяг.

Щодо надання довідки форми 6-зем відповідач, посилаючись на інформаційну картку адміністративної послуги, затверджену наказом ГУ Держземагенства у місті Києві від 03.07.2014 № 2/0/13-14, довів до відома позивача необхідність надання наступних документів: копії паспорта та ідентифікаційного коду заявника; копії документа, що підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженої заявником особи); копії паспорта та ідентифікаційного номеру (у разі подання заяви уповноваженою особою); копії документа, що посвідчує право на земельну ділянку (за наявності) або копії рішень уповноважених органів про передачу земельної ділянки у власність/користування (у випадку, якщо земельна ділянка передана до 2013 року); копії дозволу на розроблення проекту землеустрою; графічних матеріалів, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки.

Вважаючи таку відповідь необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з цим адміністративним позовом до суду.

Водночас, судами попередніх інстанцій установлено, що оспорюваний наказ ГУ Держземагенства у місті Києві від 03.07.2014 № 2/0/13-14 втратив чинність згідно з наказом ГУ Держземагенства у місті Києві від 19.12.2014 № 30/0/13-14.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності дій відповідача та втрати чинності наказу ГУ Держземагенства у місті Києві від 03.07.2014 № 2/0/13-14.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 6 частини першої статті 3 КАС України установлено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

За змістом статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси осіб, а задоволенню ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зі змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 03.07.2014 № 2/0/13-14, оскільки на час звернення до суду та вирішення спору по суті вказаний акт втратив чинність на підставі наказу ГУ Держземагенства у місті Києві від 19.12.2014 № 30/0/13-14.

Відповідно до пункту 166 Порядку № 1051 для отримання витягу з Державного земельного кадастру, довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього заявник або уповноважена ним особа за дорученням власника земельної ділянки, або нотаріус відповідно до пункту 17 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» під час вчинення правочину щодо земельної ділянки подає Державному кадастровому реєстраторові:

1) заяву за формою згідно з додатком 42;

2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру або довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), або викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, або засвідченої копії документа Державного земельного кадастру та витягу з нього (крім випадків, визначених пунктом 165 цього Порядку);

3) документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).

Оскільки позивач до ГУ Держземагенства у місті Києві звернувся із заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру за формою згідно з Додатком 42 до Порядку № 1051, то згідно з вимогами зазначеного Порядку ОСОБА_3 повинна була подати документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу Державного земельного кадастру.

За таких обставин, у відповідача були відсутні законні підстави для видачі ОСОБА_3 витягу з Державного земельного кадастру, про що він обґрунтовано і правомірно повідомив позивача.

Щодо дій відповідача, які полягали у не видачі ОСОБА_3 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою включають в себе, серед інших документів, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

При цьому, положеннями додатку № 3 «Переліку адміністративних послуг, що надаються Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами на безоплатній основі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835, передбачено, що надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) віднесено до переліку адміністративних послуг, що надаються Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами на безоплатній основі.

Приписами Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги» надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах. Вимоги цього Закону поширюються на надання суб'єктом надання адміністративних послуг витягів та виписок з реєстрів, свідоцтв, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Водночас, виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги (частина перша статті 5 Закону України «Про адміністративні послуги»).

Положеннями частиною першою та пунктом 2 частини другої статті 8 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб'єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується. Інформаційна картка адміністративної послуги містить інформацію про перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання, а у разі потреби - інформацію про умови чи підстави отримання адміністративної послуги.

Пунктом 3 частини першої статті 1 статті 8 Закону України «Про адміністративні послуги» передбачено, що суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Тобто, ГУ Держземагенства у місті Києві є самостійним суб'єктом надання адміністративних послуг, який затверджує зокрема, інформаційну картку відповідної адміністративної послуги, яка містить інформацію про перелік документів, необхідних для отримання такої адміністративної послуги, порядок та спосіб їх подання.

Судом першої інстанції установлено, що на момент розгляду заяви позивача від 17.11.2014 та надання відповідачем відповіді, а саме: від 16.12.2014 № 31-26-0.21-7247/2-14 діяв наказ ГУ Держземагенства у місті Києві від 03.07.2014 № 2/0/13-14 про внесення змін до наказу ГУ Держземагенства у місті Києві від 08.04.2013 № 40, яким були затверджені Примірні Інформаційні та Технологічні картки адміністративних послуг, які надаються відповідачем.

Згідно з пунктом 9 Примірної інформаційної картки адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держземагентства України (надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) (надалі - Інформаційна картка), зазначено, що підставою для одержавння адміністративної послуги є відповідна заява з додатками, чого позивачем до уваги не прийнято.

Водночас, у пункті 10 Інформаційної картки чітко визначено вичерпний перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги.

Крім цього, в пункті 12 Інформаційної картки зазначено, що дана послуга є безоплатною.

Шляхом співставлення переліку документів, що були направлені позивачем відповідачу та переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, який (перелік) зазначений в пункті 10 Інформаційної картки суди попередніх інстанцій однозначно встановили, що подані ОСОБА_3 документи за своїм переліком не відповідали вимогам, зазначеним в пункті 10 Інфорамційної картки.

Зважаючи на те, що, як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 під час звернення 17.11.2014 до ГУ Держземагенства у місті Києві із заявою в частині надання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) відносно земельної ділянки, що розташована в Деснянському районі м. Києва (хутір Биківня) не надала всіх передбачених чинним на той час законодавством додаткових документів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача в частині повернення вказаної заяви без розгляду з вказівкою на допущені недоліки.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель