Ухвала суду № 52625343, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/65577/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арттранс»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2014

у справі № 2а/1570/10372/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арттранс»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арттранс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Арттранс») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0001582350, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 143782,33 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2014, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АРТТРАНС» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «ПЕЛОПС» за період лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2011 №4066/23-5/35050872.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 143782,33 грн.

При цьому, відповідач посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 06.04.2011 №748/23-04/37270428 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПЕЛОПС» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року», яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ПЕЛОПС» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. ТОВ «ПЕЛОПС» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в тому числі податкових й видаткових накладних, актів виконаних робіт. Зазначено, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «ПЕЛОПС» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На думку ДПІ у Приморському районі м.Одеси, ТОВ «АРТТРАНС» у звітному періоді лютий 2011 року штучно сформувало частину податкового кредиту за рахунок ТОВ «ПЕЛОПС», тобто є «вигодонабувачем».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0001582350, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 143782,33 грн. та нарахувано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2011 між ТОВ «АРТТРАНС» (Замовник) та ТОВ «ПЕЛОПС» (Виконавець) був укладений договір транспортного експедирування №325, за умовами якого Виконавець зобов'язаний організувати експедирування та перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом, на умовах встановлених сторонами (п.1.1); Виконавець зобов'язаний організувати перевезення вантажу відповідно до прийнятих замовлень та забезпечити доставку вантажу автомашинами (п.п.4.1.1 п.4.1); розрахунки здійснюються на підставі виставлених Виконавцем рахунків після надання ним належним чином оформлених оригіналів товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, а також здачі (повернення) в порт порожнього контейнеру (п.5.2 Договору).

Зазначений договір укладено позивачем з ТОВ «ПЕЛОПС» на виконання договорів транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів, на перевезення вантажу автомобільним транспортом, укладених ТОВ «АРТТРАНС» з іншими суб'єктами господарювання, умовами яких передбачено, що позивач має право залучати транспорт третіх осіб для виконання перевезення вантажів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно п. 11.1, п. 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 11.5, п. 11.7 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передасться перевізнику.

Тобто, на підтвердження понесених витрат позивачем з перевезення вантажів, необхідна наявність транспортних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Документи, подані позивачем, не містять інформації про вантаж, який перевозився, транспортний засіб, що здійснював перевезення, адреси доставки та отримання вантажу, а отже правомірно розцінені судом, як такі, що не відповідають вимогам первинних документів, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Крім того, судами встановлено, що у контрагента позивача ТОВ «ПЕЛОПС» відсутній необхідний вид діяльності за КВЕД щодо надання позивачу послуг перевезення вантажу за договором №325 від 27.01.2011.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності товарно-транспортних накладних витрати платника за операцією з перевезення вантажу є такими, що не відповідають критерію документальної підтвердженості та не можуть бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу. При цьому, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що надані до матеріалів справи (відсутні під час перевірки) акти приймання-передачі послуг (транспортно-експедиційних) не відповідають вимогам до первинних документів, оскільки не розкривають змісту господарських операцій та їх показників, не зрозумілий механізм визначення їх вартості (не вказано одиниці виміру, ціни, кількісних показників). Такі акти лише дублюють норми договорів щодо найменування послуги та містять вказівку про її загальну вартість.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арттранс» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров