Ухвала суду № 52623378, 21.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р.Справа № 816/2250/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року по справі № 816/2250/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області в якому просив:

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву від 20 квітня 2015 року, видати наказ про встановлення щомісячної премії за грудень 2013 року, видати накази про надання чергових відпусток за 2007-2012 роки та накази про надання компенсацій за невикористані відпустки у 2007-2012 роках, видати наказ про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік;

зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити премію за грудень 2013 року у розмірі 1526,48 грн., нарахувати та виплатити частину одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС у розмірі 18401,11 грн., виплатити частину одноразової грошової допомоги при отриманні інвалідності у розмірі 290,31 грн., виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у сумі 27253,22 грн., виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2007-2011 роки у сумі 19152,15 грн., за 2012 рік у сумі 3942,60 грн., за 2013 рік у сумі 4158,47 грн., а також компенсацію за невикористані відпустки за 2007-2011 рік у сумі 19152,15 грн., за 2012 рік у сумі 3942,60 грн., провести перерахунок грошового забезпечення за період з червня 2008 року по лютий 2012 року включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення 3830,43 грн. (а.с. 4-7).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі (а.с.120, 121-127).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необгрунтованність судового рішення, просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що він підполковник міліції у відставці, є пенсіонером та ветераном органів внутрішніх справ з 30.10.2013 року звільнений з органів внутрішніх справ згідно наказу МВС України № 1218 о/с 27.12.2013 р. у відставку через хворобу.

При звільненні з ним було проведено неповний розрахунок, зокрема: відмовлено у наданні премії при звільненні за грудень 2013 р., що в свою чергу призвело до не донарахування одноразової грошової допомоги при звільненні; при оформленні платіжних доручень одноразової грошової допомоги по інвалідності внаслідок невірно зазначених підстав призначення, було безпідставно банком знята комісія у розмірі 0,5 % від суми належної до сплати; не період 2007-2013 р. не сплачено матеріальної допомоги для вирішення соц.-побут питань; безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про надання матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані відпустки; невірно проведений обрахунок грошового забезпечення за період перебування на лікуванні з 2008-2013 роки, не виходячи з розміру щомісячного грошового забезпечення на день хвороби. В зв'язку з чим вважає, що вище зазначена постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. (а.с.142-145)

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Від позивач надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутність. Стороною відповідача подані письмові заперечення проти апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

З 30 грудня 2013 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2013 року №1218 о/с у відставку через хворобу /а.с. 12/.

20 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до УМВС України із заявою про видачу наказу про встановлення щомісячної премії за грудень 2013 року, видачу наказів про надання чергових відпусток за 2007-2012 роки та наказів про надання компенсацій за невикористані відпустки у 2007-2012 роках, видачу наказів про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік. Також у заяві від 20 квітня 2015 року позивач просив проконтролювати здійснення УМВС України в Кіровоградській області остаточного розрахунку з ОСОБА_1 та перерахунку грошового забезпечення за період з червня 2008 року по грудень 2012 року включно /а.с. 21-22/.

Зазначена заява надіслана до УМВС України засобами поштового зв'язку та отримана уповноваженою особою відповідача 23 квітня 2015 року, про що свідчить копія корінця зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 22, зворотній бік/.

Також 20 квітня 2015 року позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області із заявою, у якій просив виплатити премію за грудень 2013 року у розмірі 1526,48 грн., нарахувати та виплатити частину одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС у розмірі 18401,11 грн., виплатити частину одноразової грошової допомоги при отриманні інвалідності у розмірі 290,31 грн., виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у сумі 27253,22 грн., виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2007-2011 роки у сумі 19152,15 грн., за 2012 рік у сумі 3942,60 грн., за 2013 рік у сумі 4158,47 грн., а також компенсацію за невикористані відпустки за 2007-2011 рік у сумі 19152,15 грн., за 2012 рік у сумі 3942,60 грн., провести перерахунок грошового забезпечення за період з червня 2008 року по лютий 2012 року включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення 3830,43 грн. /а.с. 23-24/.

Листом від 21 травня 2015 року №12/П-15 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області повідомлено позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 20 квітня 2015 року /а.с. 25-26/.

Листом від 10 червня 2015 року №15/2-П-243 МВС України повідомлено позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 20 квітня 2015 року /а.с. 103-105/.

Зазначену відповідь відправлено позивачу засобами поштового зв'язку 17 червня 2015 року, про що свідчить залучений представником відповідача витяг з Журналу обліку реєстрів на відправлену кореспонденцію через поштовий зв'язок /а.с. 106-107/.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів вважає, що підстав зобов'язувати МВС України ще раз розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.04.2015 року не має. Така заява вже розглянута та за наслідками розгляду, прийняте відповідне рішення зміст якої сформований у цій відповіді.

Здійснюючи апеляційний перегляд судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" /далі - Інструкція/.

Згідно підпункту 2.15.1. пункту 2.1.5. Інструкції преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення. Індивідуальні розміри премії не обмежуються максимальними розмірами та встановлюються за рішенням керівника підрозділу в межах фонду преміювання.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів /підпункт 2.15.2. пункту 2.15. Інструкції/.

Відповідно до підпункту 2.15.5. пункту 2.15. Інструкції виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Як встановлено судом першої інстанції, що наказом МВС України від 06 жовтня 2014 року №2019 о/с ОСОБА_1 було встановлено премію 55,65% лише з січня по листопад 2013 року включно. Даним наказом виплата премії ОСОБА_1 за грудень 2013 року не була передбачена /а.с. 64/. Зазначений наказ отриманий позивачем та у судовому порядку не оскаржений.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання МВС України видати наказ про встановлення щомісячної премії за грудень 2013 року, який за своїм змістом суперечитиме чинному на дату розгляду справи наказу МВС України від 06 жовтня 2014 року №2019 о/с, у якому премія за грудень 2013 року не була передбачена.

Відповідно, позовна вимога про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити премію за грудень 2013 року у розмірі 1526,48 грн. задоволенню також не підлягає.

Як наслідок, виплата ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування до її складу премії за грудень 2013 року є правомірною, оскільки чинним на дату розгляду судом справи наказом МВС України від 06 жовтня 2014 року №2019 о/с премія за грудень 2013 року ОСОБА_1 не була передбачена /а.с. 64/.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити частину одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС у розмірі 18401,11 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити частину одноразової грошової допомоги по інвалідності у розмірі 290,31 грн., яка виникла внаслідок стягнення банком комісії у розмірі 0,5 % від суми 58061, 23 грн. перерахованої одноразової грошової допомоги по інвалідності суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.

Відповідно пунктом 3 наведеного вище Порядку передбачено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.

До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.

Із дослідженої у судовому засіданні суду першої інстанції банківської виписки ПАТ "ПриватБанк" по картці позивача, судом встановлено, що 15 грудня 2014 року відповідачем перераховано ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з призначенням платежу одноразова грошова допомога (а.с. 20). Тобто, допущення помилки при заповнення Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області реквізитів судом не встановлено (а.с. 20).

В зв'язку з викладеним не має підстав для зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити позивачу частину одноразової грошової допомоги при отриманні інвалідності у розмірі 290,31 грн., як утриманої комісії банком. У випадку безпідставного стягнення такої комісії обслуговуючим банком при виплаті соціальної виплати, вирішення цього питання за можливе у інший судовий порядок. В даному випадку відносини по стягненню комісії виникають між позивачем та ПАТ "ПриватБанк", який не є відповідачем по справі адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог про зобов'язання УМВС України видати накази про надання чергових відпусток за 2007-2012 роки, накази про надання компенсацій за невикористані відпустки у 2007-2012 роках та зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області виплатити компенсацію за невикористані відпустки за 2007-2011 рік у сумі 19152,15 грн., за 2012 рік у сумі 3942,60 грн..

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Кабінетом Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

Відповідно до пункту 56 Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пункту 2 зазначеного Положення спеціальне звання підполковник міліції належить до старшого начальницького складу осіб, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ.

Підставою для проведення виплати грошової компенсації є наказ про звільнення особи з ОВС із зазначенням кількості невикористаних днів щорічної відпустки в році звільнення. У грудні 2014 року на підставі наказу МВС України від 24.11,2014 № 2460 о/с ВФЗБО УМВС ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошову компенсацію за 45 діб невикористаної чергової відпустки за 2013 рік.

Позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за підпунктом "б" пункту 65 Положення (через хворобу), тобто з підстав передбачених абзацом 1 пункту 56 Положення, позивач мав право лише на відпустку, але до звільнення таким правом не скористався.

В даному випадку правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ між позивачем та УМВС України припиненні з 30.12.2013 року. А тому зобов'язувати відповідача прийняти накази про надання чергових відпусток за 2007-2012 роки, накази про надання компенсацій за невикористані відпустки у 2007-2012 роках та здійснити по ним виплати, по особі яка вже не проходе службу, суперечить самій суті представлення відпусток, які можуть бути наданні лише працюючій особі, а тому такі вимоги є безпідставними. Підстав для зобов'язання видати накази та зобов'язання виплатити компенсацію за невикористані відпустки за 2007-2011 рік у сумі 19152,15 грн., за 2012 рік у сумі 3942,60 грн. не має.

Щодо позовних вимог про зобов'язання МВС України видати наказ про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік; зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у сумі 27253,22 грн., виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2007-2011 роки у сумі 19152,15 грн., за 2012 рік у сумі 3942,60 грн., за 2013 рік у сумі 4158,47 грн. колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 2.16.1. пункту 2.16. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 2.16.2. пункту 2.16. Інструкції передбачено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати /підпункт 2.16.3. пункту 2.16. Інструкції/.

Відповідно до підпункту 2.17.4. пункту 2.17. Інструкції /у редакції, що діяла станом на дату звільнення позивача з ОВС/ підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Тобто, наведені положення встановлюють певні правила порядку та умови, за яких можливе надання як матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, так і допомоги для оздоровлення.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не звертався з вмотивованим рапортом до відповідачів про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; накази, про чергову відпустку ОСОБА_1 не приймалися, що є обов'язковими умовами для вирішення цих питань, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання МВС України видати наказ про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік; зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у сумі 27253,22 грн., виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2007-2011 роки у сумі 19152,15 грн., за 2012 рік у сумі 3942,60 грн., за 2013 рік у сумі 4158,47 грн..

Знов таки, колегія суддів наголошує на тому, що здійснити захист прав позивача в судовому порядку по спірним питанням існує тоді, коли особа мала на це право, належним чином реалізувала його, а суб'єкт владних повноважень безпідставно вчинив ті чи інші дії, бездіяльність або прийняв рішення яким порушив таке право. При такій ситуації право підлягає захисту.

В той же час, коли належне виконання своїх функціональних обов'язків суб'єктом владних повноважень нерозривно пов'язане з реалізацією свого права (обов'язку) особою, за умови яких і виникає обов'язок суб'єкта вчинити ті чи інші дії, а така особа не вчиняє таких дій, то відповідач позбавлений можливості їх виконати.

Тобто, виконання свого обов'язку суб'єктом владних повноважень у повній мірі та напряму залежить від реалізації свого права або обов'язку особою, та коли така особа не вчиняє певних дій спрямованих на таку реалізацію, то не можна вважати допущених порушень з боку такого суб'єкта. При чому коли правовідносини, безпосередньо щодо проходження публічної служби вже припиненні між сторонами та їх не існує. Відновити порушене право після припинення відносин можливо тоді, коли воно було порушене під час такого проходження, а коли такого порушення на той час не існувало, то підстав для задоволення таких вимог не має.

Також, позовна вимоги про зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області провести перерахунок грошового забезпечення за період з червня 2008 року по лютий 2012 року включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення 3830,43 грн. задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до пункту 3.5.2 Інструкції особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службу у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 зобов'язано стягнути з УМВС України в області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.06.2008 по 13.06.2009 з урахуванням уже сплачених сум грошового забезпечення. Вимоги даної ухвали виконано в повному обсязі.

З позову вбачається, що позивач стверджує, що у довідці-розрахунку за період з червня 2008 року по лютий 2012 року зазначено менший розмір грошового забезпечення, ніж встановлений ОСОБА_1 раніше.

Відповідно до пункту 17 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ з 1 січня 2007 року підлягають загальнообов'язковому пенсійному страхуванню і є застрахованими особами та із сум грошового забезпечення утримуються страхові внески до Пенсійного фонду в розмірі 2%.

Разом з тим, згідно з частиною 10 статті 8 Закону: України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011, єдиний внесок з військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ утримується у розмірі 2,6 відсотка з грошового забезпечення.

Таким чином, правових підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення немає, оскільки розмір нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період не зменшувався, зменшувався лише розмір виплати на його особистий картковий рахунок у зв'язку зі збільшенням відсотка обов'язкових утримань із грошового забезпечення до державних цільових фондів, а саме з 01.01.2007 утримання складало 2%, а, починаючи з 01.01.2011, утримання складало 2,6%.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року по справі № 816/2250/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209,211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року по справі № 816/2250/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.