Ухвала суду № 52623309, 06.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.Справа № 818/1344/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 818/1344/15

за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Сумській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000111703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 30 741, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000121703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 21 033 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000131703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 42 328, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000141703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 25 432, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р № 0000151703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13 800, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення 17.01.2015 р. № 0000161703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 11 898, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 9 518, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 380, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000171703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 22 273, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 17 818, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 455, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000181703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 46 348, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 37 078, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 270, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 № 0000191703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 48 291, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 38 633, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 658, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000201703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 44 789, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 35 831, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 958, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 р. вищезазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги..

Судовим розглядом встановлено, що з 01.12.2014 р. по 12.12.2014 р. Охтирської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань законності декларування бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2014 р. № 271/18-23-17-0123/НОМЕР_11 (а.с. 7-33, т. 1).

Актом перевірки від 18.12.2014 р. встановлено порушення позивачем підпункту г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого позивачем: за березень 2014 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 9518,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 30 741, 00 грн.; за квітень 2014 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 17818,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 42328,00 грн; за червень 2014 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 37078,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 21033,00 грн.; за серпень 2014 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 38 633, 00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 25 432,00 грн.; за вересень 2014 року занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 35 831, 00 грн., завищено від'ємне значення податку на додану вартість на 13800,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000111703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 30 741, 00 грн. (а.с. 39, т. 1); податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000121703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 21 033 00 грн. (а.с. 38, т. 1); податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000131703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 42 328, 00 грн. (а.с. 40, т. 1); податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000141703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 25 432, 00 грн. (а.с. 36, т. 1); податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000151703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13 800, 00 грн. (а.с. 37, т. 1); податкове повідомлення-рішення 17.01.2015 р. № 0000161703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 11 898, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 9 518, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 380, 00 грн. (а.с. 44, т. 1); податкове повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Сумській області від 17.01.2015 р. № 0000171703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 22 273, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 17 818, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 455, 00 грн. (а.с. 45, т. 1); податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000181703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 46 348, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 37 078, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 270, 00 грн. (а.с. 43, т. 1); податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000191703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 48 291, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 38 633, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 658, 00 грн. (а.с. 42, т. 1); податкове повідомлення-рішення від 17.01.2015 р. № 0000201703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 44 789, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 35 831, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 958, 00 грн. (а.с. 41, т. 1).

Із даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Сумській області від 07.01.2015 № 0000111703, № 0000121703, № 0000131703, № 0000141703, № 0000151703, № 0000161703, № 0000171703, № 0000181703, № 0000191703, № 0000201703 є необґрунтованим та неправомірним, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені вищевказаною нормою Податкового кодексу України, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно із п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до вказаних норм закону, ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару від ТОВ "Автодистрибюшн Карго Партс" та у ТОВ "ГПЛ", що фактично поставлявся за господарськими операціями, які мали реальний характер.

Судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження під час перевірки надав всі передбачені діючим законодавством України документи.

Враховуючи викладене, податок на додану вартість по вказаним господарським операціям фактично був сплачений позивачем постачальникам товарів і підтверджений належним чином оформленими документами.

Згідно із підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги. необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платнику податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця к сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі простроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті Податкового кодексу України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює і податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (підпункт «а» пункту 200.4 статті Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного кодування, яка відображається у податковій декларації.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то й орган у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (підпункт «в» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом квітня - вересня 2014 року позивач придбавав у ТОВ "Автодистрибюшн Карго Партс" та у ТОВ "ГПЛ" автозапчастини та паливно-мастильні матеріали.

ФОП ОСОБА_1 придбано товарно-матеріальних цінностей (запчастини, паливно-мастильні матеріали) за період з 01.03.2014 р. по 300.9.2014 р. на загальну суму 1 657 341, 91 грн. (податок на додану вартість - 276223,72 грн.), у тому числі: у березні 2014 року на суму 265627,99 грн. (податок на додану вартість - 44271,40 грн.), у квітні 2014 року на суму 360873,72 грн. (податок на додану вартість - 60145,62 грн.), у червні 2014 року на суму 348663,78 грн. (податок на додану вартість - 581 10,63 грн.), у серпні 2014 року на суму 384390,84 грн. (податок на додану вартість - 64065,14 грн.), у вересні 2014 року на суму 297785,58 грн. (податок на додану вартість - 49630,93 грн.), що підтверджується рахунками, податковими, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, квитанціями банку (а.с. 43-106, 137-209, т. 2, а.с. 1-95, 127-205, т. 3, а.с. 1-128, 140, 142, 153-220, т. 4, а.с. 1-117, 123-249, т. 5, 1-145, т. 6).

Як встановлено із копії витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 5, т. 2), один із видів діяльності ФОП ОСОБА_1 - 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

У власності та/або користуванні позивача перебувають транспортні засоби: Renault Magnum сідловий тягач-Е державний номер ВМ 7831АТ, Srem Gen Trail напівпричіп-фургон-Е державний номер НОМЕР_12, Renault Magnum сідловий тягач-Е державний номер НОМЕР_13, Renault Premium фургон-С державний номер НОМЕР_14, MAN 18.220 ME фургон-С державний номер НОМЕР_15, Renault Premium 270 DSI фургон-С державний номер НОМЕР_16, Renault Magnum 400 сідловий тягач-Е державний номер НОМЕР_17, Renault Magnum сідловий тягач-Е державний номер НОМЕР_18, Renault Premium 270 DCI сідловий тягач-Е державний номер НОМЕР_19, Renault Premium сідловий тягач-Е державний номер НОМЕР_20, Kogel SN24 напівпричіп-фургон-Е державний номер НОМЕР_21, Renault Premium 420.19 сідловий тягач-Е державний номер НОМЕР_22, Samro SR напівпричіп-рефрижератор-Е державний номер НОМЕР_23, Trailor напівпричіп державний номер НОМЕР_25, General Trailor SYY3ZP напівпричіп-фургон ізотерм-Е державний номер НОМЕР_24, Trailer S363TL/1A напівпричіп державний номер 04540СВ, Trailer shore land напівпричіп-рефрижератор-Е ВМ7537ХХ, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та договором оренди № 1/01-2013 (а.с. 93-110, т. 7).

Позивачем укладено з ОСОБА_3 цивільно-правову угоду від 08.01.2014 № 3, згідно якої останній бере на себе зобов'язання надати послуги автослюсаря-водія з 08.01.2014 по 31.12.2014 за потребою в таких послугах (а.с. 120-121, т. 7).

Вказані послуги були надані ОСОБА_3, про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00000001 (зворотній бік а.с. 121, т. 7), та були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 122-125, т. 7).

Автозапчастини та паливно-мастильні матеріали, придбані позивачем у ТОВ "Автодистрибюшн Карго Партс" та у ТОВ "ГПЛ", були використані для ремонту і технічного обслуговування вантажних автомобілів та напівпричепів позивача, що підтверджується актами введення в експлуатацію відремонтованого автомобіля (а.с. 57-242, т. 1, а.с. 69-84, т. 7).

В подальшому, за допомогою відремонтованих автомобілів та напівпричепів позивач надавав послуги вантажних перевезень контрагентам: ДП "Милкиленд Україна", ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Віком-Транс ЛТД", що підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами виконаних робіт (а.с. 107-135, т. 2, а.с. 96-122, 126, т. 3, а.с. 129-152, т. 4, а.с. 118-122, т. 5, а.с. 146-250, т. 6, а.с. 1-12, т. 7).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем надано до суду документи, які підтверджують використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Автодистрибюшн Карго Партс" та у ТОВ "ГПЛ", суми ПДВ по придбанню яких були включені позивачем до податкового кредиту, посилання відповідача на підпункт "г" пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставним. У зв'язку з тим, що у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов'язок нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ за вказаними ТМЦ, відповідачем протиправно зменшено позивачу від'ємне значення ПДВ, заявлене у податковій декларації.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 818/1344/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.