Постанова № 52623248, 06.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р. Справа № 818/809/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Петрівного Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 818/809/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусум Фарм"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Кумус Фарм" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахування уточнених позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2014 року №0003242204

- визнати протиправними дії ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кусум Фарм" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Укрмедсервіс" за період з 01.03.2014 року до 30.06.2014 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.10.2014 року №0003242204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 620031грн., в т.ч. на 496025грн. - за основним платежем та на 124006грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року в частині задоволення позову та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 70, 159 КАС України, ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засіданні відповідач не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив лишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Кусум Фарм" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Укрмедсервіс" за період з 01.03.2014 року до 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 03.10.2014 року №3990/2204/33525927/405.

22.10.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003242204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 620031,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 496025,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 124006 грн.

Підставою донарахування позивачу грошового зобов'язання та призначення штрафу слугували висновки податкового органу, що господарські відносини ТОВ "Кумус Фарм" з ТОВ "Укрмедсервіс» не мали реального характеру, а тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по цим операціям.

Задовольняючи позов в частині скасування спірного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, спірні угоди фактично виконані, мали реальний характер, а тому позивачем правомірно сформовано по ним податковий кредит.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ "Кумус Фарм" згідно КВЕД 2010 є: виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів, оптова торгівля фармацевтичними товарами, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, оптова торгівля хімічними продуктами, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Так, 01.12.2013 року між ТОВ "Кумус Фарм" та ТОВ « Укрмедсервіс»(виконавець) укладено договори № 01/12/13-КФ , № 01/01/14-КФ від 02.01.2014 року, № 01/02/14-КФ від 01.02.2014 року, №01/03/14-КФ від 01.03.2014 року за умовами яких виконавець зобов'язався надати послуги з проведення промо-акцій, спрямованих на просування лікарських засобів на ринку України, що виготовляються товариством, перелік яких визначено п.1.2 договорів. (т.1 а.с. 52-76).

В підтвердження виконання договорів позивачем надано як до перевірки, так і до суду договори, податкові накладні; звіт про витрати, пов'язані з проведенням акцій; платіжні доручення; рахунки на оплату сертифікатів; видаткові накладні; акт виконаних робіт.

Також між ТОВ "Кумус Фарм" та ТОВ "Укрмедсервіс" укладено договори з надання послуг щодо організації, проведення пост маркетингових не інвестиційних клінічних досліджень препаратів виробництва ТОВ "Кумус Фарм" № 03.06/1 від 03.06.2013 року та № 08.04/1 від 08.04.2013 року (т.1 а.с. 52-76).

Безпосереднє виконання робіт із проведення клінічних досліджень здійснено науково-медичними установами, зокрема ДУ « Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України» згідно договору від 05.06.2015р. № 03.06/2 та ДУ « Інститут проблем ендокринної патології ім.. В.Я. Данилевського НАМН України» від 08.02.2015р. № 8.04/2

На підтвердження виконання договорів як до податкової перевірки так і суду позивачем надано договори, акти про надання послуг, податкові накладні, звіти про виконані роботи, платіжні доручення.

Суд першої інстанції вважав, що надані позивачем первинні документи є достатніми, підтверджують фактичне виконання договорів, а тому дають підстави для формування по цим господарським операціям податкового кредиту.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими.

Податкове законодавства не використовує поняття економічної раціональності та не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а відтак правомірність формування даних податкового обліку за наслідками понесення платником витрат на оплату послуг не може оцінюватися з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності або одержаного результату. А відтак витрати платника на сплату ПДВ при обчисленні бази оподаткування цим податком мають оцінюватися з урахуванням обставин, які свідчать про намір платника отримати економічний ефект в результаті реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

У розглядуваному випадку намір позивача одержати економічну вигоду від спірних маркетингових послуг полягав у розширенні ринку збуту власної продукції та у збільшенні обсягів її продажу, що обумовлює господарський характер цих послуг.

Однак для висновку про правомірність відображення результатів виконання операцій з поставки цих послуг суду першої інстанції слід було перевірити факт їх реального виконання, з'ясувавши зміст та перелік цих послуг, порядок оформлення результатів їх виконання.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи звітів вбачається, що вони містять узагальнену статистичну інформацію та, по суті, являють собою опис поточного стану використання лікарських засобів, відомості про проведення досліджень в загальній формі без додання протоколів клінічних досліджень

Зі змісту звіту вбачається, що в досліджені прийняли участь 30 пацієнтів, які в період з 20.09.2013р. по 20.12.2013р. отримували лікування в ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім.. В.Я. Данилевського НАМН України».

Зі змісту звіту вбачається, що в досліджені прийняли участь 60 пацієнтів, які протягом серпня-грудня 2013р. знаходилися на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут педіатрії акушерства та гінекології НАМН України».

Колегія суддів зазначає, що угоди з цими медичними установами були укладені в 2015р., а відповідно до звітів в дослідженні брали участь пацієнти, що лікувалися в 2013р.

Зміст зазначених звітів залишився поза увагою суду та його оцінки, тоді як це має суттєве значення для правильного висновку стосовно того, чи було проведене дослідження, а відтак чи могли бути придбані позивачем результати дослідження та чи відповідає цілям ділового обороту .

Крім того в наданих до перевірки актах про надання послуг щодо проведення клінічних досліджень лікарських препаратів відсутній конкретний перелік виконаних послуг та розрахунок вартості виконаних робіт. Відсутні протоколи клінічних досліджень, які б включали в себе всі етапи дослідження з залученням пацієнтів, які саме особи приймали участь та інші документи , які б підтверджували яким саме чином здійснювався аналіз клінічних досліджень, безпека та переносимість лікарських препаратів.

Надані позивачем до перевірки документи щодо проведення промо-акцій та просування товару на ринку України повторюють предмет укладених договорів без конкретного зазначення обсягу проведеної роботи.

Зокрема в актах прийняття робіт зазначено лише загальні найменування робіт, їхня вартість без конкретизування обсягів виконаних робот, їх видів, що унеможливлює встановити обсяги та напрямки за якими вони проводилися.

Також згідно вказаних актів не можливо встановити перелік ресурсів які використовували, кількість відпрацьованих годин. З огляду на вказане не можливо встановити їх необхідність і доцільність для економічної вигоди підприємства.

Надані акти містять лише зазначення щодо придбання сертифікатів (ДЦ 50, Сільпо-100, Фокстрот-100, Деко-100, МТС-100), проте доказів вручення цих сертифікатів, місце їх розповсюдження, суду не надано, що унеможливлює встановити їх відношення до спірних договорів.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що позивач мав необхідну кількість основних фондів та кваліфікованого персоналу, а саме створені відділи регіональних груп маркетингу, найняті працівники - представники торговельні, основними функціями та обов'язками яких є розповсюдження товару, що не виключає можливості проведення ними промо-акцій для просування товару.

В наданих на вимогу суду документів про обґрунтованість укладених договорів по проведенню клінічних досліджень препарату, позивачем дано пояснення щодо необхідності залучення ТОВ "Укрмедсервіс" у зв'язку з неможливістю здійснення таких дій працівником підприємства на якого покладено обов'язки зі здійснення клінічних досліджень та фармацевтичного нагляду.

Документів які б підтверджували, що в перевіряємому періоді обсяги роботи у встановленому напрямку перевищували можливості підприємства по самостійному здійсненні досліджень до суду надані не були.

Посилання позивача на необхідність укладення договорів з ТОВ "Укрмедсервіс" та науково-медичними установами про дослідження клінічних препаратів обумовлені віддаленістю клінічних установ від місцезнаходження позивача і спрощення процедури подачі документів суд ставить під сумнів.

В матеріалах справи містяться докази того, що господарські відносини позивача відбувалися з підприємством, яке знаходиться в м. Києві тоді як пост маркетингові не інвестиційні клінічні дослідження здійснювалися установами розташованими в м. Харкові, що в даному випадку не вказує на економічну вигоду. З огляду на вищевказане суд відхиляє дані доводи.

В матеріалах справи відсутні достовірні та необхідні доказів того, що ТОВ "Укрмедсервіс" здійснювало послуги по просуванню та клінічному дослідженню лікарських препаратів, на ринку якому здійснює свою діяльність позивач; у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, та практичний результат їх використання позивачем.

Колегія суддів вважає, що надані документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , оскільки з них неможливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції.

Оскільки формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ТОВ "Укрмедсервіс" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, то у задоволенні даного позову слід відмовити.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці, внаслідок чого виконання робіт або надання послуг тощо повинні підтверджуватись первинними документами, які властиві для цих операцій.

Проте, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування складу витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця робіт та послуг, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

При дослідженні реальності здійснення операцій з придбання у ТОВ «Укрмедсервіс» послуг з маркетингового дослідження щодо розширення бази покупців, постачальників, збільшення товарообігу і покращення ефективності роботи підприємства судом встановлено відсутність первинних документів, які б відображали зміст та обсяг вчинених операцій, а відтак, підтверджували фактичне їх здійснення.

Позивачем в ході перевірки та під час розгляду справи в суді також не надано первинних документів, які б відображали конкретний зміст придбаних у його контергента послуг, а також доказів використання таких послуг в межах господарської діяльності позивача.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність податкового повідомлення- рішення.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ ТОВ "Укрмедсервіс", а тому податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права та не правильно з'ясовано обставини справи, тому наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 818/809/15 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2014 року №0003242204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 620031грн., в т.ч. на 496025грн. - за основним платежем та на 124006грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Кусум Фарм" судового збору в розмірі 487, 20 грн.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кумус Фарм"- відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 818/809/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 12.10.2015 р.