Ухвала суду № 52623194, 06.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р.Справа № 818/1501/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оконенко" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі № 818/1501/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оконенко"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оконенко» (в подальшому - ТОВ «Оконенко») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України в Сумській області (в подальшому - ДПІ у м. Сумах), в якому просило: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000942206 від 21 квітня 2014 р., прийняте відповідачем, яким позивачу нараховане зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 42450 гривень, в тому числі, 28300 гривень за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 14150 гривень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторіна бо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ДПІ у м. Сумах проведено перевірку ТОВ«Оконенко» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП «Еней» за період з 01 грудня 2011 р. по 31 грудня 2011 р., ТЗОВ «Росс-Сталь» за період з 01 вересня 2013 р. по 31 жовтня 2013 р., за результатами якої складено акт № 4255/2205/36334312/428 від 23 жовтня 2014 р.

У зазначеному акті перевірки відповідачем зроблено висновок: про відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій ТОВ «Оконенко» з ПП «Еней» за грудень 2011 року, так як позивачем не були надані на перевірку документи по операціях з ПП «Еней», в зв'язку з чим зроблено висновок про відсутність таких документів у платника податків на час складання звітності, а ДПІ в Київському районі м. Харкова складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еней» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року»; про відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій ТОВ «Оконенко» з ТЗОВ «Росс-Сталь» за вересень 2013 року. Внаслідок вищезазначених обставин відповідачем зроблено висновок, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року 28300 гривень, за вересень 2013 року на суму 142634 гривні.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003592205 від 14 листопада 2014 р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 256401 гривня, в тому числі: основний платіж в сумі 170934 гривні, штрафні (фінансові) санкції в сумі 85467 гривень.

Рішенням ДПІ у м. Сумах № 16/22065 від 20 квітня 2015 р. до визначеної в податковому повідомленні-рішення № 0003592205 від 14 листопада 2014 р. суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142634 гривні застосовано податковий компроміс та відмовлено в досягненні податкового компромісу по цьому рішеннюв частині порушення законодавства по заниженню податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 28300 гривень.

На підставі рішення про застосування податкового компромісу ДПІ у м. Сумах № 16/22065 від 20 квітня 2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000942206 від 21 квітня 2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42450 гривень, в тому числі, за основним платежем в сумі 28300 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14150 гривень. Судовим розглядом встановлено, що у вказаному рішенні помилково зазначено рік прийняття - 2014, замість 2015. Допущення помилки підтверджується поясненнями представника відповідача даними в суді першої інстанції, та тим, що в доданому до рішення розрахунку штрафних санкцій та в корінці податкового повідомлення - рішення вказано вірну дату його прийняття - 21 квітня 2015 р.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до перевірки, під час її проведення та після проведення перевірки, в тому числі, при поданні заперечень на акті під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не надано підтверджуючих документів отримання, передачі, транспортування та інших супровідних документів по фінансово-господарським операціям з ПП «Еней».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 198.2., 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6.статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Також, за приписами п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з численням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.6. ст .44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Із врахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000942206 від 21 квітня 2014р., оскільки судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ні під час здійснення відповідачем податкового контролю, ні під час судового розгляду справи не надав підтверджуючих документів отримання, передачі, транспортування та інших супровідних документів по фінансово-господарським операціям з ПП «Еней».

Доводи апелянта, що судом першої інстанції не надано належну оцінку тому, що в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № 0000942206 зазначена дата, яка передує даті складання акту перевірки позивача ,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у вказаному рішенні помилково зазначено рік прийняття - 2014, замість 2015.

Щодо доводів апелянта, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000942206 від 21 квітня 2014 р. прийнято поза межами строку, встановленого п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до вимог п. п. 60.1.3., п. 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. В цьому випадку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Як вбачається з акту перевірки № 4255/2205/36334312/428 від 23 жовтня 2014 р., розрахунків штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість до податкових повідомлень-рішень № 0003592205 від 14 листопада 2014 р. та № 0000942206 від 21 квітня 2014 р. грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42450 гривень, в тому числі, за основним платежем в сумі 28300 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14150 гривень, визначено на підставі податкової декларації № 9013495775 від 17 січня 2012 р.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000942206 від 21 квітня 2014 р. прийнято на підставі рішення ДПІ у м. Сумах № 16/22065 від 20 квітня 2015 р., яким частково застосовано податковий компроміс до податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні № 0003592205 від 14 листопада 2014 р.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000942206 від 21 квітня 2014 р. прийнято поза межами строку, встановленого п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки цим податковим повідомленням-рішенням контролюючий орган зменшив нараховане грошове зобов'язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні № 0003592205 від 14 листопада 2014 р., яке прийнято відповідачем в межах строку, встановленого ст. 102 Податкового кодексу України.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного кодексу України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, судова колегія залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, так як суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оконенко" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі № 818/1501/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.