Ухвала суду № 52623143, 15.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 р.Справа № 818/1261/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна Країна" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2015р. по справі № 818/1261/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна Країна" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна Країна" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2015 року: №0000212200 на суму 696136,69 грн. та №0000202000 на суму 3507 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2015р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна Країна" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 03.04.2015 року № 0000202000 на суму 3507,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 03.04.2015 року № 0000212200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69990,63 грн., в тому числі 46660,42 грн. основного платежу та 23330,21 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна Країна" (42009, Сумська область, Роменський район, 4-й провулок Центральної, 4, ідентифікаційний код 37078234) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 4333,62 грн. пропорційно до частини відхилених позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Роменською об'єднаною державною податковою інспекцією ДФС у Сумській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Урожайна країна» (код за ЄДРПОУ 37078234) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01. 2012 р. по 31.12. 2013 р., за результатами якої складено акт № 108/2201/37078234 від 20.03.2015 р. (т.1 а.с.21-43)

Згідно висновків перевірки встановлено порушення:

1. пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 39.1, 39.2, 39.4, 39.5 ст.39, п.188.1 ст.188, п.п.209.1, 209.2, 209.3, 209.6, 209.15.1. ст. 209 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням позивачем податку на додану вартість в сумі 464091,13грн.

2. п.п. 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.04.2015р.:

-№ 0000212200 про донарахування ПДВ на загальну суму 696 136,69 грн. (основний платіж 464 091,13 грн., штрафні санкції 232 045,56 грн.);

-№ 0000202000 про застосування штрафних санкцій по РРО на суму 3 507 грн. (т.1 а.с.44, 48).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0000212200 в частині донарахування ПДВ на загальну суму 626146,06грн. (основний платіж 417430,71 грн., штрафні санкції 208715,35 грн.) є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржується.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 108/2201/37078234 від 20.03.2015 р., підставами для висновку про заниження податку на додану вартість на суму 116666,66 грн. став висновок податкового органу про те, що ТOB «Урожайна країна» здійснено безпідставне коригування податкового зобов'язання по загальній декларації з ПДВ по якій здійснюються розрахунки з бюджетом в загальному порядку за лютий 2012р. Згідно розрахунку коригування №2 від 20.03.2012р. (зареєстрованого в Роменській ОДПІ за № 9013295775) до податкової накладної від 11.03.2011р. №28 від ПАТ «Миронівський хлібокомбінат» - «повернення попередньої оплати за пшеницю м'яку на суму 33333,33грн.», та до податкової накладної від 14.03.2011р. №29 від ПАТ «Миронівський хлібокомбінат» - «повернення попередньої оплати за пшеницю м'яку на суму 83333,33грн.», а всього проведено коригування на загальну суму 116666,66рн.

Відповідно п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленому у п. 209.6 ст. 209 може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальний рахунок, відкритий в установах банків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «Урожайна країна» до кінця 2011 року знаходилося на загальній системі оподаткування. По закінченню річної роботи за 2011рік в лютому місяці 2012 позивач направив до податкового органу звіти за підсумками яких отримав спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства на 2012р.

21.06.2010 року ТОВ «Урожайна країна» уклало договір на поставку зерна ВАТ «Миронівський хлібопродукт», відповідно до п.2.2 умов якого Покупець проводить оплату поставленого продавцем товару шляхом перерахування 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару.

Тобто умовами вказаного договору передбачена оплата вже за поставлений товар, попередня оплата товару не передбачена умовами договору.

Також колегія судів звертає увагу на те, що позивачем не було доведено, що поставка зерна в розмірі 100% обсягу товару за договором № 977-Г не відбулася.

В бухгалтерському обліку (головна книга, оборотні відомості) дане коригування не відображено взагалі.

На підставі вищевикладеного колегія судів робить висновок про те, що твердження позивача про повернення товариству «Миронівський хлібопродукт» попередньої оплати, що стало підставою проведення коригування від 20.03.2012р. до податкової накладної від 11.03.2011р. №28 на суму 33333,33грн. та до податкової накладної від 14.03.2011р. №29 на суму 83333,33грн., а всього на суму 116666,66рн., є не обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 108/2201/37078234 від 20.03.2015 р., підставами для висновку про заниження податку на додану вартість на 207409,03 грн., став висновок податкового органу про те, що позивачем було занижено базу оподаткування по продажу кукурудзи на кормові цілі 3 класу та гороху 2 і 3 класу пов'язаній особі за цінами меншими за звичайні.

Так, в ході перевірки встановлено, що 90% від загального обсягу реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва TOB «Урожайна країна» припадає на ПАТ «Миронівський хлібопродукт» код 25412361, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню комбікормів та круп» код 9517710155, TOB «Катеринопільській елеватор» код 32580463.

Одним із засновників TOB «Урожайна країна» є ПАТ «Миронівський хлібопродукт» внесок якого у статутний капітал становить 99%, і який також є засновником ПАТ «Миронівський завод по виготовленню комбікормів та круп» та TOB «Катеринопільській елеватор».

Відповідно до пп. 14.1.71 п.14.1 ст.14 ПКУ звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу, або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до статті 39 цього Кодексу, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів...».

За приписами пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). При цьому, ідентичними є товари (роботи, послуги), що мають однакові основні ознаки та незначні відмінності в зовнішньому вигляді. Однорідними вважаються товари (роботи, послуги), що мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, які дозволяють їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними;

Згідно пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 вказаного Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. ...

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна. прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.»

Порядок визначення звичайної ціни з 01.01.2013 року регламентовано статтею 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, якщо подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до набрання чинності відповідними нормами Податкового кодексу України, і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Згідно п.39.1 ст.39 ПКУ звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне. в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.39.2 ст.39 ПКУ визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

Пунктом 39.4 статті 39 Податкового Кодексу України визначено, що за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна. яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, аналогічні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам. послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, встановленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

За приписами п.39.11 ст.39 ПКУ для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ.

Відповідно до п.14 ст.39 ПКУ обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Згідно наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.03.2012 № 125, від 26.06.2013 №394 мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об'єкти державного цінового регулювання у 2012/2013:

- маркетинговому періоді на кукурудзу становили - кукурудза для кормових потреб - мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) - 1500грн., максимальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) - 1860грн.

- маркетинговому періоді на горох 2 класу становили: горох 2 клас - мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) - 2888грн, максимальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) - 3530грн.

- горох 3 клас - мінімальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) - 2620грн., максимальна інтервенційна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) - 3203грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Урожайна країна укладало договір поставки № 0325-Г від 03.08.2012 року з ПАТ «Миронівський ЗВКК», на виконання умов якого ТОВ «Урожайна країна» було реалізовано ПАТ «Миронівський ЗВКК» кукурудзу на кормові цілі за ціною від 1000грн. до 1241,67 грн. за тону.

В серпні 2012 року ТОВ «Урожайна країна» здійснило реалізацію гороху 2 класу ПАТ «Миронівський хлібопродукт» за ціною 2083,33грн. за тону (без ПДВ) на загальну суму 5206394,17грн, в т.ч. ПДВ - 867732,36грн.

В серпні 2013 року позивачем реалізовано горох 3 класу ТОВ «Катеринопільській елеватор» за ціною 2083,33грн. на загальну суму 1234598,02 грн., в т.ч. ПДВ - 205766,34 грн.

Доказів того, що на запит Роменської ОДПІ від 18.02.2015р. №1260/18-13-22-026 про надання інформації щодо визначення цін на реалізовану продукцію позивач надав відповідь, в матеріалах справи відсутні.

Колегія судів зазначає, що податковим органом для розрахунку звичайної ціни на кукурудзу, на горох 2 класу, у відповідності до положень п.39.11 ст.39 Податкового Кодексу України, застосовані ціни реалізації сільськогосподарської продукції, які діяли відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", Методики визначення мінімальної та максимальної інтервенційної ціни об'єкта державного цінового регулювання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року N 159. та постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2012 року N 180 "Про затвердження переліку об"єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2012 - 2013 роках".

На підставі вищезазначеного колегія судів робить висновок, що ТОВ «Урожайна країна» здійснювало реалізацію ПАТ «Миронівський ЗВКК» кукурудзи на кормові потреби, гороху 2 та 3 класу за цінами нижчими ніж встановлені наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.03.2012р. №125, від 26.06.2013р. №394, чим занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 62889,77грн., в т.ч. січень 2012р. на суму 110,59грн., квітень 2012р. на суму 8623,91грн. червень 2012р. на суму - 35,75грн, липень 2012р. на суму 51977,0грн, березень 2013р. на суму 2142,52грн., на загальну суму 134675,05грн., в т.ч. в серпні 2012р. на суму 134675,05грн., на загальну суму 9844,21грн., в т.ч. в серпні 2013р. на суму 9844,21грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 108/2201/37078234 від 20.03.2015 р., підставами для висновку про заниження податку на додану вартість на 93355 грн., став висновок податкового органу про те, що операцію відповідно до договору оренди №1666-Г від 15.11.2013р., необхідно відобразити по спеціальній декларації з ПДВ за листопад 2013р. в сумі 61683,17 грн. та грудень 2013р. в сумі 61683,17 грн. Тобто податковим органом зроблено висновок, що TOB «Урожайна країна» було завищено податковий кредит по загальній декларації з ПДВ за листопад 2013р. в сумі 44 820 грн. та грудень 2013р. в сумі 48535 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що згідно договору оренди №1666-Г від 15.11.2013р. TOB «Урожайна країна» орендує основні засоби у ПАТ «Миронівський хлібопродукт», які використовує для сушки зернових культур (акт надання послуг №14783 від 31.12.2013р.), податкова накладна №356 від 31.12.2013 р. на суму 370099 грн., в т.ч. ПДВ - 61683,17 грн.), податкова накладна № 719 від 30.11.2013 р. на суму 370099 грн., в т.ч. ПДВ - 61683,17 грн.).

Дана операція підприємством відображена по загальній декларації з ПДВ: за листопад 2013р. в сумі 44820,00 грн. та грудень 2013р. в сумі 48535,00 грн., та по спеціальній декларації з ПДВ: за листопад 2013р. в сумі 16863,17 грн. та грудень 2013р. в сумі 13148,17 грн.

Відповідно до п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленому у п. 209.6 ст. 209 може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.2. ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Тобто, чинним законодавством передбачено, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства лише у випадках проведення такого нарахування сум ПДВ самим сільськогосподарським підприємством.

У той же час, не перераховані сільськогосподарським підприємством на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства (постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року N 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів").

Відповідно до п.209.15.1 ст.209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/ послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг).

Колегія судів вказує на те, що відповідно до чинного законодавства вищезазначену операцію необхідно відобразити по спеціальній декларації з ПДВ за листопад 2013р. в сумі 61683,17 грн. та грудень 2013р. в сумі 61683,17 грн., а тому віднесення позивачем сум ПДВ до загальної декларації суперечить вимогам податкового законодавства.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового Кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна Країна" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2015р. в частині відмови в задоволення позову по справі № 818/1261/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.