Постанова № 52623106, 08.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 р. Справа № 820/2179/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Калитки О. М. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/2179/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі по тексту - відповідач, УДВС ГУЮ у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню №45917009 по виконанню виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду виданого 16.12.2014 року противною та такою що порушує права ОСОБА_1 як людини які передбачені ч. 1 ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- стягнути на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 43848 (сорок три тисячі вісімсот сорок вісім) гривень з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку;

- судові витрати покласти на рахунок держави.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року по справі №820/2179/15 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року по справі №820/2179/15; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати віднести за рахунок держави.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаючись на порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.159 КАС України. Зазначив, що у спірних правовідносинах державним виконавцем було порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та має місце протиправна бездіяльність відповідача. Отже, з викладених підстав вважає невірним рішення суду першої інстанції та таким, що підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 р. по справі № 820/12364/14, яка набрала законної сили позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області щодо невиконання заяви ОСОБА_1 від 19.06.2014 p., визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області щодо повернення без виконання заяви ОСОБА_1 від 19.06.2014 p., зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2014 в частині стягнення з Державного бюджету України витрати на правову допомогу у розмірі 334 (триста тридцять чотири) гривні 95 коп.

Для виконання зазначеного судового рішення Харківським окружним адміністративним судом 16.12.2014 року видано виконавчий лист по справі № 820/12364/14.

Постановою старшого державного виконавця Білоконова О.В. від 23.12.2014 року відкрито виконавче провадження № 45917009 про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України витрат на правову допомогу у розмірі 334,95 грн.

Вище зазначена постанова була отримана Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області 05.01.2015 року та надано строк для виконання до 31.12.2014 року.

Також судом встановлено, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області на адресу відповідача була надана відповідь від 08.01.2015 року № 15-18/8-115 у відповідності до якої Головним управлінням повідомлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року по справі № 820/12364/14 їх було зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України витрат на правовому допомогу у розмірі 334,95 грн.

На даний час в Головному управлінні відсутні заяви ОСОБА_1 та виконавчий документ Київського районного суду м.Харкова по справі № 640/337/14-а про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.

Листом № 16-18/463-7367 від 23.06.2014 року ГУ ДКСУ в Харківській області повернуло позивачу оригінал виконавчого листа та додану до заяви документи без виконання.

Вважаючи, що відповідачем було допущено бездіяльність по виконавчому провадженню №45917009 по виконанню виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду виданого 16.12.2014 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання вказаної бездіяльності противною та такою, що порушує права ОСОБА_1 як людини які передбачені ч. 1 ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стягнення на його користь спричинену моральну шкоду в сумі 43848 гривень з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності бездіяльності з боку відповідача, оскільки ГУ ДКСУ в Харківській області не мало можливості виконати постанову відповідача від 23.12.2014 року, а відповідач не міг застосувати до останнього наслідки передбачені ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів не погождується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 року за № 5 "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" передбачено, державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Виконавці мають право повертати документи щодо виконання рішень адміністративних судів у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою старшого державного виконавця Білоконова О.В. від 23.12.2014 року відкрито виконавче провадження № 45917009 про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України витрат на правову допомогу у розмірі 334,95 грн.

Вище зазначена постанова була направлена Головному управлінню Державної казначейської служби України в Харківській області та надано строк для виконання до 31.12.2014 року.

Доказів здійснення державним виконавцем будь-яких інших дій та заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, матеріали справи не містять та з наданої відповідачем копії виконавчого провадження №45917009 не вбачається.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем не було проведено перевірки виконання судового рішення, яке фактично не відбулося, не було вжито всіх можливих заходів для виконання рішення згідно приписів ст.75 Закону "Про виконавче провадження".

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем було допущено бездіяльність по виконавчому провадженню №45917009 по виконанню виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду виданого 16.12.2014 року

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних правовідносинах, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження, протиправно допустивши бездіяльність по виконавчому провадженню №45917009, та, як наслідок, порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції, належних доказів щодо вчинення ним всіх необхідних заходів щодо своєчасного примусового виконання судового рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання противною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню №45917009 по виконанню виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду виданого 16.12.2014 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає позовні вимоги про визнання бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню №45917009 по виконанню виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду виданого 16.12.2014 року такою, що порушує права ОСОБА_1 як людини які передбачені ч. 1 ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такими, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Європейський суд з прав людини - міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави - члени Ради Європи, що ратифікували Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод, і включає всі питання, пов'язані з тлумачення і застосування Конвенції, включаючи міждержавні справи і скарги окремих осіб.

До юрисдикції Європейського суду з прав людини відноситься розгляд конкретних скарг з тим, щоб встановити, чи дійсно були допущені порушення вимог Конвенції, тобто діяльність всіх органів державної влади, особливо судових, так само як і рішення законодавчих органів, не повинні суперечити положенням Конвенції.

Статтею 32 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів відносяться до юрисдикції Європейського суду з прав людини. Індивідуальні заяви подаються на розгляд суду відповідно до ст.33, 34, 47 цієї Конвенції.

Відповідно до ст.34 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд може приймати заяви від будь-якої особи, яка вважає себе потерпілою від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення права, викладених у Конвенції або протоколах до неї.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги щодо відповідності рішення органу державної влади Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод належить до компетенції Європейського суду, а тому вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Також, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_1 спричиненої моральної шкоди в сумі 43848 гривень з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода є втратами немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення.

Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму (п. 4) зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Колегія суддів, дослідивши наявні у справі докази вважає, що позивачами не надано доказів на підтвердження завдання моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача - УДВС ГУЮ у Харківській області, як суб`єктом владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року по справі №820/2179/15 не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вказує на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі адміністративного позову відповідно до квитанції філії "Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" від 03.03.2015 року здійснена оплата судового збору в сумі 73,08 грн.(а.с. 4).

При подачі апеляційної скарги відповідно до квитанції філії "Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" від 17.07.2015 року позивачем здійснена оплата судового збору в сумі 36,54 грн. (а.с. 95).

Отже, загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 109 грн. 62 коп.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Зі змісту ч.3 ст.94 КАС України вбачається, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

За результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції апеляційна скарга позивача задоволена частково, отже судовий збір має бути стягнутий на користь позивача у відповідній частині задоволення немайнових позовних вимог.

Таким чином, документально підтвердженими витратами, які підлягають стягненню на користь позивача є витрати зі сплати судового збору у розмірі 54 грн. 81 коп.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/2179/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності задовольнити частково.

Визнати противною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню №45917009 по виконанню виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду виданого 16.12.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 61027, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 54 грн. 81 коп. (п`ятдесят чотири гривні вісімдесят одну копійку).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Калитка О.М. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 13.10.2015 р.