Ухвала суду № 52623045, 23.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р.Справа № 820/19905/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача та третьої особи - Маховицького М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/19905/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області , третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області -

про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - відповідач), у якому просив суд:

- скасувати наказ ГУМВС України в Харківській області від 26.02.2014 р. №42 о\с та наказ ГУМВС України в Харківській області від 14.02.2014 р. за №114, в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді;

- стягнути з ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 51600 (із розрахунку 4300 грн. за 12 місяців).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 р. залучено начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача надав заперечення, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 р. адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 р. по справі № 820/19905/14 призначено до розгляду в судовому засіданні за участю ОСОБА_1 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 23.09.2015 р., не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача, представника відповідача та третьої особи, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом ГУМВСУ в Харківській області від 16.10.2012 р. № 188 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду міліціонера відділення № 2 взводу № 2 оперативної роти № 1 БМОП "Беркут" ГУМВС України в Харківській області.

27.11.2013 р. до чергової частини ГУМС України в Харківській області з Червонозаводського РВ ХМУ надійшла інформація про те, що працівниками відділу боротьби з міжнародними ОЗГ УБОЗ, СУ ГУМС в Харківській області та УВБ в Харківській області під час проведення слідчо-розшукових дій щодо розкриття вищевказаного злочину у можливій причетності до його скоєння викрито злочинну групу, до якої входив, зокрема, ОСОБА_1 ( а.с.87).

Ухвалою Червонозаводського районного суду Харківської області від 27.11.2013 р. у відношенні ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, з утриманням його в Харківському слідчому ізоляторі, строком до 25.01.2014 року. (а.с.89).

У зв'язку з повідомленням міліціонеру БМОП "Беркут" ОСОБА_1 про підозру в учиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.146 КК України, наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області № 1029 від 06.12.2013 р. призначено службове розслідування ( а.с.86).

24.01.2014 р. наказом начальника ГУМВС України в Харківській області за № 11 о/с, ОСОБА_1 відсторонено від посади строком до 17.03.2014 року (а.с. 92).

Як убачається із письмових пояснень ОСОБА_1, отриманих інспектором ВІОС УКЗ ГУМВС України в Харківській області 04.02.2014 р., по суті заданих питань позивач пояснив, що жодних кримінальних правопорушень не скоював. (а.с. 97).

04.02.2014 р. складено висновок за матеріалами службового розслідування ( а.с.100-110).

Наказом начальника ГУМВС України в Харківській області від 04.02.2014 р. № 114, за порушення службової дисципліни, що виразились у порушенні своїх функціональних обов'язків, вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.2.2, 3.2 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. №155, міліціонера відділення №2 взводу №2 оперативної роботи БМОП «Беркут» ГУМС в області старшого сержанта міліції ОСОБА_1 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ (а.с. 111-116).

26.02.2014 р. наказом начальника ГУМВС України в Харківській області №42 о/с звільнено позивача згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил за ст.63 п. "Є" (за порушення дисципліни) (а.с.62).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було дискредитовано звання працівника органів внутрішніх справ, тому при прийнятті оскаржуваних позивачем наказів, відповідач діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та вирішенні питання про дотримання чи порушення позивачем цього строку, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а якщо строк пропущено, то наскільки і з яких причин.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ 26.02.2014 р. наказом ГУМВС України в Харківській області від 26.02.2014 р. № 42 о/с.

Головне управління МВС України в Харківській області в листі від 24.10.2014 р. № 7/5198, адресованому Харківському слідчому ізолятору просило повідомити слідчо - заарештованого ОСОБА_1 про те, що наказом від 26.02.2014 р. №42 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ України за ст.63 п. "є" /за порушення дисципліни/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України. ( а.с.42).

ОСОБА_1 ознайомлений з вищевказаним листом 04.11.2014 р., про що свідчить його особистий підпис. ( а.с.42).

Отже, про своє звільнення на підставі наказу №42 о/с від 26.02.2014 р. ОСОБА_1 дізнався лише 04.11.2014 року.

З позовною заявою про оскарження наказів про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звернувся до суду 03.12.2014 р., отже, в межах місячного строку, після того, як дізнався про порушення своїх прав.

Судовим розглядом не встановлено інших доказів належного повідомлення позивача про прийняття оскаржуваних наказів.

Таким чином, позивачем не порушено строк звернення до адміністративного суду з позовом.

Щодо позовних вимог про оскарження наказу ГУМВС України в Харківській області від 26.02.2014 р. № 42 о/с та наказу ГУМВС України в Харківській області від 14.02.2014 р. №114 колегія суддів зазначає наступне.

Регулювання правового становища осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ здійснюється відповідно до спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 р. № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ", затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний Статут), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114) відомчих наказів, постанов, інструкцій та інших.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (далі Положення №114).

Пунктом 1 цього Положення встановлено, що до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Згідно з пунктом 23 зазначеного Положення, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Розділом VII Положення передбачено звільнення зі служби, зокрема у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), за визначених підстав.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.

Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного Статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до п. 2.2 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 р. за № 628/20941 (далі - Правила № 155), професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Згідно з п. 3.2 зазначених Правил № 155, службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до таких моральних принципів: гуманізму, який проголошує людину, її життя і здоров'я вищими цінностями, захист яких становить сенс і моральний зміст правоохоронної діяльності; законності, визнання працівником верховенства права, а також його обов'язкового виконання у службовій діяльності; об'єктивності, що виражається в неупередженості при прийнятті службових рішень; справедливості, що означає відповідність міри покарання характеру і тяжкості проступку чи правопорушення; колективізму і товариства, що виявляються у відносинах, заснованих на дружніх стосунках, взаємній допомозі та підтримці; лояльності, що передбачає вірність державі, МВС, повазі і коректному ставленні до державних та громадських інститутів, державних службовців; нейтральності, що означає рівне, неупереджене ставлення до всіх політичних партій і рухів, що передбачає відмову працівника від участі в їх діяльності в будь-яких формах; толерантності, що полягає в поважному, неконфліктному ставленні до людей з урахуванням соціально-історичних, релігійних, етнічних традицій і звичаїв.

Працівник не повинен за будь-яких умов зраджувати моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, їх неухильне дотримання - справа честі і обов'язку кожного працівника органів внутрішніх справ (п. 3.3 Правил № 155).

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС, яка визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

На виконання вказаної норми наказом МВС України від 12.03.2013 р. № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 р. за № 541/23073 (далі - Інструкція №541/23073).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за N 541/23073, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником в тому числі у разі:

- реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС (рядового та начальницького складу) кримінальне правопорушення.

- повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

При цьому, відповідно до пунктів 2.5 та 2.6 цієї Інструкції, підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Так, згідно з п. "є" ст. 63 Положення №114, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Частиною 7 статті 13 Дисциплінарного Статуту передбачено, що таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, накладається начальником, якому надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, посадовими обов'язками ОСОБА_1 передбачено, що він зобов'язаний бути дисциплінованим (п. 1), додержуватись законності (п. 2), поважати громадян і відноситись до них гуманно, захищати їх права (п. 3).

Службовим розслідуванням та судовим розглядом встановлено, що за фактом повідомлення міліціонеру БМОП "Беркут" ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, 04.02.2014 р. був складений висновок, затверджений начальником ГУМВС України в Харківській області, пунктом 2 якого зазначалось, що позивач вчинив порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні своїх функціональних обов'язків, вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.2.2, 3.2 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155. Висновки службового розслідування позивачем не спростовано.

Вказані обставини відповідачем кваліфіковано як порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту та звільнено позивача за порушення службової дисципліни.

Доводи апелянта, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за факт вчинення злочину колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивача звільнено саме за порушення своїх функціональних обов'язків, а також вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.2.2, 3.2 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками судів першої, що при прийнятті оскаржуваних позивачем наказів, відповідач діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки правові підстави для визнання цих наказів протиправними відсутні.

Враховуючи, що права позивача під час його звільнення порушені не були, тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/19905/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2015 р.