Ухвала суду № 52622949, 13.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1753/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум транс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум транс» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

10.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум транс" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2015 року № 0001082200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 123259,50 грн., з яких за основним платежем на 82173 грн., за штрафними санкціями на 41086,50 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Оптімум транс» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 07.07.2015 року ТОВ «Оптімум транс» подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилалась на те, що товариство у підтвердження реального виконання господарських операцій з ТОВ «Де-Бірс» надало всі необхідні первинні документи, які підтверджують виконання умов договору транспортного експедирування. Позивач вважає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з вказаним вище контрагентом, а тому визначення податковим органом податкового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2015 року та прийняття нової, якою позовні вимоги ТОВ «Оптімум транс» задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.03.2015 року по 20.03.2015 року Державною податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оптимум транс» з питань дотримання вимог чинного законодавства по взаємовідносинах з платником податків контрагентом-постачальником ПП «Де-Бірс» за вересень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.03.2015 року № 66/21-03-22-04/38823296, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2015 року № 0001082200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 123259,50 грн., з яких за основним платежем на 82173 грн., за штрафними санкціями на 41086,50 грн.

В ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що позивачем порушено вимоги порушення ст. 22, ст. 23, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.2, п. 186.3 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2014 року на суму ПДВ 82173 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що в ході проведеної перевірки не було підтверджено реального надання ПП «Де-Бірс» позивачеві послуг транспортно-експедиційного обслуговування транспортного вантажу за вересень 2014 року.

Так, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області посилалась на те, що у наданих актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) міститься лише загальне найменування послуг, а саме, «Транспортно-експедиційне обслуговування вантажу - глина навалом» без розшифровки комплексу послуг, при цьому до перевірки не надані додаткові документи, які підтверджують фактичні витрати, що передбачено ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Податковий орган вважає, що задокументовані операції ТОВ «Оптимум транс» здійснювалися без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкта оподаткування.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оптимум транс», зважаючи на наступне:

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті/перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного/податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного/податкового періоду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємий період, а саме, у вересні 2014 року позивач декларував отримання від ПП «Де-Бірс» транспортно-експедиційних послуг на суму 493036,96 грн., у тому числі ПДВ 82172,83 грн.

Позивачем був наданий договір на транспортне субекспедирування зовнішньоторгових вантажів від 01.07.2014 року № 3, укладений з ПП «Де-Бірс» (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати наступні види робіт: здійснювати контроль за прийманням вагонів з вантажем у порту згідно товарно-транспортних накладних, зберіганням, облік навантаження, відправки експортного вантажу; видавати порту наряди-доручення на відвантаження експортного вантажу на підставі інструкції замовника; по узгодженому графіку здійснювати контроль приймання та постановки зафрахтованого Замовником судна під навантаження, виконанням норм навантаження, згідно Зводу звичаїв порту; здійснювати контроль за перевалкою вантажу, правильністю складування та зберігання їх портом; контролювати оформлення портом коносамента, вантажного маніфесту та інших документів, необхідних для відправлення експортного вантажу на підставі інструкції Замовника; за дорученням Замовника здійснювати складання необхідних документів для розрахунку з іншими фірмами та організаціями за відвантажені з порту експортні товари та направляти розрахункові документи по узгодженню з Замовником; за дорученням Замовника висилати транспортні, товаросупровідні та розрахункові документи банкам, іноземним фірмам, та інформувати їх про відвантаження експортних вантажів у строки, вказані у цих дорученнях; по узгодженню з Замовником надавати послуги по фрахтуванню суден; за узгодженням сторін виконувати інші доручення Замовника з відшкодуванням витрат в установленому порядку (а.с. 52).

Також позивачем були надані додатки №№ 1, 2 від 01.07.2014 року, від 05.08.2014 року до вказаного вище договору.

Згідно додатку № 1 до договору № 3 від 01 липня 2014 року Замовник доручає, а Виконавець приймає до транспортного субекспедирування каолін навалом з перевалкою через ДП «Спеціалізований морський порт «Октябрськ» м. Миколаїв. Також визначено, що витрати по експедируванню вантажу складають 4,50 грн. за кожну перероблену тону без ПДВ та включають в себе вартість послуг Виконавця. Інші додаткові послуги надаються за заявкою замовника (а.с. 56).

Згідно додатку № 2 до договору № 3 від 01 липня 2014 року Замовник доручає, а Виконавець приймає до транспортного субекспедирування каолін навалом з перевалкою через ДП «Спеціалізований морський порт «Октябрськ» м. Миколаїв. Визначено, що витрати по експедируванню вантажу складають 5 грн. за кожну перероблену тону без ПДВ та включають в себе вартість послуг Виконавця. Інші додаткові послуги надаються за заявкою замовника (а.с. 56).

У підтвердження виконання умов договору позивачем були надані наступні первинні документи:

- рахунки-фактури від 07.09.2014 р. № СФ-000018, від 09.09.2014 р. № СФ-000022, від 10.09.2014 р. № СФ-000027, від 11.09.2014 р. № СФ-000032, від 12.09.2014 р. № СФ-000036, від 19.09.2014 р. № СФ-0051, від 20.09.2014 р. № СФ-0053, від 21.09.2014 р. № СФ-0056, від 22.09.2014 р. № СФ-0057, від 29.09.2014 р. № СФ-0078, від 30.09.2014 р. № СФ-0085,

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.09.2014 р. № ОУ-000018, від 09.09.2014 р. № ОУ-000022, від 10.09.2014 р. № ОУ-000027, від 11.09.2014 р. № ОУ-000032, від 12.09.2014 № ОУ-000036, від 19.09.2014 р. № ОУ-0051, від 20.09.2014 р. № ОУ-0053, від 21.09.2014 р. № ОУ-0056, від 22.09.2014 р. № ОУ-0057, від 29.09.2014 р. № ОУ-0078, від 30.09.2014 р. № ОУ-0085,

- податкові накладні від 07.09.2014 р. № 18, від 09.09.2014 р. № 22, від 10.09.2014 р. № 27, від 11.09.2014 р. № 32, від 12.09.2014 р. № 36, від 19.09.2014 р. № 51, від 20.09.2014 р. № 53, від 21.09.2014 р. № 56, від 22.09.2014 р. № 57, від 29.09.2014 р. № 78, від 30.09.2014 р. № 85, платіжні доручення від 10.09.2014 р. № 71, від 12.09.2014 р. №№ 72, 73, від 15.09.2014 р. №№ 76, 77, від 23.09.2014 р. № 88, від 23.09.2014 р. № 89, від 24.09.2014 р. №№ 95, 96, від 01.10.2014 р. № 99.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з наданих ТОВ "Оптимум транс" актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаних ПП "Де-Бірс", не вбачається, які саме послуги надавались контрагентом позивачу, оскільки надані акти містять лише загальний опис отриманих послуг і не містять чіткого переліку виконаних робіт, що не дозволяє встановити їх зв'язок з отриманими доходами та задекларованими показниками ТОВ "Оптимум-транс".

В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено, що Виконавцем (ПП «Де-Бірс») були проведені такі роботи (надані послуги) по договору на транспортне субекспедирування № 3 від 01.07.2014 року: "транспортно-експедиційне обслуговування вантажу - глина навалом DBY-4".

В свою чергу, з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити об'єм виконаних робіт (послуг), визначення затрат сторін, оскільки відсутні будь-які дані або звіти про здійсненні ПП «Де-Бірс» роботи, калькуляція.

Слід зазначити, що за умовами укладеного договору № 3 від 01 липня 2014 року між сторонами ТОВ «Оптимум транс» та ПП «Де-Бірс» передбачалась активна та щільна взаємодія, яка полягала в регулярному наданні Замовником інструкцій по виконанню послуг за договором, узгодженні графіку здійснення приймання і поставки зафрахтованого Замовником судна під завантаження, наданні доручень Замовником на складання необхідних документів для розрахунку з іншими фірмами та організаціями за відвантажені з порту експортні товари та направляє розрахункові документи за погодженням з Замовником, висилання транспортних, товарносупровідних і розрахункових документів банкам, іноземним фірмам та ін.

Однак, жодних документів на підтвердження зазначеної вище співпраці з ПП «Де-Бірс» позивачем надано не було.

Судом першої інстанції також вірно зазначено про те, що позивачем у підтвердження реальності здійснюваних з ПП «Де-Бірс» операцій не було надано додатків до договору, якими врегульовано умови виконання комплексу послуг по кожному випадку супроводження експортного вантажу, не надано нарядів-доручень на відправку експортного вантажу на підставі інструкції ТОВ "Оптимум транс", первинних бухгалтерських документів, які підтверджують залучення до виконання робіт, що надаються ПП "Де-Бірс", людських або матеріальних ресурсів, враховуючи те, що ДП "Спеціалізований морський порт «Октябрьск» знаходиться у м. Миколаєві, а ПП "Де-Бірс" у м. Херсоні, документів, що підтверджують допуск співробітника ПП "Де-Бірс" на територію ДП «Спеціалізований морський порт «Октябрьск» та взагалі перебування працівника ПП "Де-Бірс" на території порту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) продавцем та їх отримання покупцем, містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та дозволяють встановити пов'язаність таких операцій з господарською діяльністю.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надані позивачем у підтвердження фактичного отримання транспортно-експедиційних послуг від ПП «Де-Бірс» первинні документи не підтверджують факт реального надання вказаним контрагентом послуг транспортного субекспедирування позивачу, свідчать лише про документування операцій з придбання у ПП "Де-Бірс" послуг.

В свою чергу, позивачем до суду апеляційної інстанції були надані додаткові первинні документи: свідоцтва Центрального вантажного бюро про стан вантажу на момент навантаження до Декларацій, Декларації на вантаж, картки обліку експортного вантажу (приймальні акти), накладні та відомості вагонів, здавальні акти, коносаменти, сертифікати, доручення ПрАТ «Глини Донбасу», митні декларації, та інші документи, які підтверджують факт транспортування вантажу - глини від ПрАТ «Глини Донбасу» зі станції «Мерцалово», «Красноармейськ» до ДП «СПМ «Октябрськ», вантажоотримувач - ТОВ «Оптимум транс», навантаження зазначеного вантажу на судна та його експорт до Італії.

В свою чергу, зазначені документи жодним чином не підтверджують виконання послуг транспортного субекспедирування саме приватним підприємством «Де-Бірс» за договором, укладеним з ТОВ «Оптимум транс», а також участь цього підприємства у вказаних господарських операціях.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Тобто господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження. Відповідно, операція, яка збільшує витрати платника податків за наявності об'єктивної можливості для їх скорочення, має кваліфікуватися як така, що позбавлена розумної економічної причини.

В даному випадку позивачем не було обґрунтовано необхідності та доцільності залучення ПП «Де-Бірс» до ланцюгу постачання.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку податковий орган дійшов обґрунтованого висновку, що задекларовані позивачем господарські операції з ПП «Де-Бірс» не мали реального характеру, а тому не можуть породжувати податкові наслідки у вигляді права позивача на податковий кредит, що обумовлює правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 року № 0001082200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 123259,50 грн., з яких за основним платежем на 82173 грн., за штрафними санкціями на 41086,50 грн.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум транс» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв