Ухвала суду № 52622930, 20.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 876/8525/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання відновити виплату пенсії по інвалідності поряд з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді,-

В С Т А Н О В И В:

24.02.2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії по інвалідності; зобов'язати відповідача відновити виплату йому пенсії по інвалідності II групи, призначеної по Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» з 25 листопада 2013 року та проводити її виплату поряд із виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді.

Постановою Володимир-Волинського районного суду Волинської області від 19 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі відновити виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності II групи, призначеної по Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» з 25 листопада 2013 року та проводити її виплату поряд із виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що щомісячне грошове утримання не є пенсією, а є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, слугує належним утриманням цього судді після припинення ним професійних обов'язків та є особливою формою його соціального забезпечення, грошове утримання йому визначено не при досягненні пенсійного віку, він є інвалідом II групи внаслідок каліцтва, що його дістав при виконанні обов'язків військової служби і пенсія по інвалідності призначена по Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а також вимоги статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої інваліди внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони одержали при захисті Батьківщини мають виняткове право на пенсію по інвалідності і на іншу державну пенсію.

Таким чином, у позивача поряд із виплатою пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» є право на виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському та Володимир-Волинському районі Волинської області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Володимир-Волинського районного суду Волинської області від 19 квітня 2012 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачу призначено виплату у вигляді довічного грошового утримання по факту його звернення до органу Пенсійного фонду. Виплата такого утримання здійснюється органом Пенсійного фонду та підпадає під сферу дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на застраховану особу проводилася сплата страхових внесків (відрахування до фонду відповідного бюджету, з якого потім здійснюється виплата пенсій, чи інших видів соціальних виплат). Разом з тим, вказаним законом не передбачено отримання однією особою декількох видів пенсії чи соціальних виплат одночасно. Тому, органом ПФУ при призначенні довічного утримання припинено виплату пенсії по інвалідності, але, водночас, при проведенні розрахунку щомісячних виплат встановлено підвищення як інваліду війни другої групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що згідно Постанови Верховної Ради України від 19.09.2013 року №604-VІІ «Про звільнення суддів» відповідно до п.9 ст.126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховинського районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу Верховинського районного суду від 25.11.2013 року № 17-ос/13 цього ж числа ОСОБА_1 відраховано зі складу Верховинського районного суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, прирівняним по пільгах до інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1. З 21 травня 1993 року, згідно поданої заяви від 10 травня 1993 року, позивачу було призначено пенсію, як працюючому пенсіонерові, по інвалідності (третя група) внаслідок травми, одержаної під час проходження строкової військової служби. На основі виписки із акту огляду медико- соціальної експертизи від 08.01.2013 року, яким пенсіонеру встановлено другу групу інвалідності з 01.11.2012 року. Розпорядженням від 25.01.2013 року № 113 488 здійснено перерахунок пенсії через зміну даних по інвалідності з встановленням відповідних доплат, відповідно до статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Управлінням Пенсійного фонду України у Верховинському районі 25.11.2013 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці і з цієї дати припинено виплату пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб».

У відповідності до ч.1 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 призначено виплату у вигляді довічного грошового утримання по факту його звернення до органу Пенсійного фонду.

Згідно вимог ч.2 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, так як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і не досяг віку, визначеного частиною першою цієї сатті, тому щомісячне довічне грошове утримання йому призначено на підставі ч.2 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 6-рп випливає що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх залежне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про статус суддів».

Також, у Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №18-рп/2011 зазначено, що «особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді. Виходячи з системного аналізу положень Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судці та складовою його правового статусу. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосудця, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення».

Отже, щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, слугує належним утриманням цього судді після припинення ним професійних обов'язків та є особливою формою його соціального забезпечення, а не є пенсією.

Згідно статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право вибору пенсії наступає у випадку, коли військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що військовослужбовці мають право вибору у випадку одночасного права на різні державні пенсії і у випадку права на одержання пенсії за цим Законом та згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то в цьому випадку виплачується одна пенсія. Однак, позивач одержував пенсію по цьому Закону і йому призначено щомісячне довічне грошове утримання, яке не є пенсією, а отже в нього не виникало право вибору пенсії.

Статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

З аналізу вказаних норм та обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при припиненні виплати пенсії по інвалідності позивачу, відповідачем не взято до уваги, що щомісячне грошове утримання не є пенсією, а є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, слугує належним утриманням цього судді після припинення ним професійних обов'язків та є особливою формою його соціального забезпечення, грошове утримання йому визначено не при досягненні пенсійного віку, він є інвалідом II групи внаслідок каліцтва, що його дістав при виконанні обов'язків військової служби і пенсія по інвалідності призначена по Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а також вимоги статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої інваліди внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони одержали при захисті Батьківщини мають виняткове право на пенсію по інвалідності і на іншу державну пенсію.

Таким чином, у позивача поряд із виплатою пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» є право на виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 9 квітня 2014 року у справі №347/704/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання відновити виплату пенсії по інвалідності поряд з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.10.2015 року.