Постанова № 52622855, 12.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 876/7861/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Матковська З.М.

судді Ліщинський А.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

від позивача Сидорук Р.В.

від відповідача Шимін Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокурора Луцького району старшого радника юстиції Масалова Сергія Миколайовича на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року по справі № 803/985/15-а за позовом прокурора Луцького району старшого радника юстиції Масалова Сергія Миколайовича до Прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Луцького району старший радник юстиції Масалов Сергій Миколайович звернувся з адміністративним позовом до прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу № 132 к від 04.03.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом Масалова С.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків щодо контролю за здійсненням процесуального керівництва у кримінальному провадженні, що призвело до незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності. Позивач вважає, що даний наказ винесений з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, проведеною службовою перевіркою не було встановлено, в чому ж саме допущено незаконне притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, в чому полягало порушення її конституційних прав. Позивач вказує, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_4 не скаржилась на порушення будь-яких її прав. Постановлення виправдувального вироку у справі не є підставою для дисциплінарної відповідальності прокурора, а є реалізацією гарантованого КПК України принципу змагальності. Крім зазначеного, позивач вважає, що під час проведення службової перевірки, всупереч Інструкції про проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 29.09.2014 року № 104, відповідачем не було повідомлено позивача про її проведення, не роз'яснено його прав під час її проведення, чим позбавлено права брати участь в її проведенні, давати пояснення, заявляти клопотання.Ннаказ про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності винесено особою, яка немає на це повноважень, оскільки наказ про призначення прокурором Луцького району приймається Генеральним прокурором України якому і надано право на притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а оскаржуваний наказ винесено в.о. прокурора області. З врахуванням викладеного просив суд визнати протиправним та скасувати наказ в.о. прокурора Волинської області Корецького О.П. № 132к від 04.03.2015 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник прокуратури проти поданої апеляційної скарги заперечує, просить в задоволені такої відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх пояснень посилається на наступне. Відповідач посилається на те, що оскаржуваним наказом прокурора Луцького району Масалова С.М. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність належного контролю за здійсненням процесуального контролю у кримінальному провадженні. Підставою для такого висновку та прийняття оскаржуваного наказу № 132 к від 04.03.2015 року стали висновки службової перевірки, в ході якої встановлено, що вироком Луцького міськрайонного суду від 11.12.2014 року, постановленому по кримінальному провадженню № 12014030130000259, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06.02.2015 року ОСОБА_4, виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку із недоведеністю її участі у вчиненні злочину. За результатами службової перевірки 26.02.2015 року комісією складено висновок, відповідно до якого підтверджено факт порушення конституційних прав ОСОБА_4 при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні та неналежної організації роботи зі здійснення процесуального керівництва позивачем у зв'язку з чим у діях останнього наявний склад дисциплінарного проступку, порушення ст.ст. 5, 6, 8, 9, 10 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Відповідачем зроблено висновок, що забезпечення якісного проведення досудового розслідування та процесуального керівництва, контроль за якістю здійснення процесуального керівництва на стадії досудового розслідування дало б змогу вже на стадії досудового розслідування зробити висновок про відсутність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення. Зазначене стало можливим через відсутність належного контролю з боку прокурора Луцького району Масалова С.М. за якістю процесуального керівництва, який в порушення вимог п.п.31,7 наказу Генерального прокурора України № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19.12.2012 року не перевірив обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_4, не вказав на очевидні упущення досудового розслідування та процесуального керівництва, в подальшому скерував обвинувальний акт до суду. Відповідач звертає увагу на ту обставину, що під час проведення службової перевірки відповідачем було повністю дотримано вимоги Інструкції про проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 29.09.2014 року № 104.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Наказом в.о. прокурора Волинської області Корецького О.П. № 132к від 04.03.2015 року за неналежне виконання службових обов'язків, відсутність контролю за здійсненням процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення підпорядкованими працівниками позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Накладенню на позивача дисциплінарного стягнення передувало обговорення питання причин порушення конституційних прав громадянки ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014030130000259.

При цьому, в.о. прокурора Волинської області, вирішуючи питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, підставами такої відповідальності вказав вирок.

Вироком Луцького міськрайонного суду від 11.12.2014 року, постановленому по кримінальному провадженню № 12014030130000259, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06.02.2015 року ОСОБА_4 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку із недоведеністю її участі у вчиненні вказаного злочину.

Судами зроблено висновок, що забезпечення якісного проведення досудового розслідування та процесуального керівництва дало б змогу ще на стадії досудового розслідування зробити висновок про неповноту розслідування та необхідність його подальшого провадження, в тому числі перевірки версії вчинення злочину ОСОБА_4, а також усіх передбачених ст. 91 КПК України обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Внаслідок неналежного виконання Довжиком Р.С. (процесуальне керівництво у кримінальному провадженні було доручено працівникам прокуратури Луцького району Довжику Р.С. та Вітруку О.С.) своїх службових обов'язків по здійсненню процесуального керівництва допущено незаконне притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, що призвело до порушення її конституційних прав.

Досудове розслідування у провадженні проведено упереджено та поверхово, без повного та всебічного з'ясування усіх обставин.

Вказане, на думку суду першої інстанції, стало можливим через відсутність належного контролю з боку прокурора Луцького району Масалова С.М. за якістю здійснення процесуального керівництва, який в порушення вимог п.7 наказу ГПУ № 4гн-2014 при перевірці обґрунтованості повідомлення про підозру ОСОБА_4 не вказав на очевидні упущення у досудовому розслідуванні та процесуальному керівництві, надав усну вказівку слідчому на підготовку необґрунтованої підозри, в подальшому скерував обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні до суду.

Комісією за результатами перевірки складено висновок, відповідно до якого підтверджено факт порушення конституційних прав ОСОБА_4 при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні Довжиком Р.С. та неналежної організації роботи зі здійснення процесуального керівництва Масаловим С.М. , у зв'язку з чим у діяннях вказаних осіб наявний склад дисциплінарного проступку, що полягає у недбалому і несумлінному ставленні до виконання своїх службових обов'язків, прийнятті необґрунтованих процесуальних рішень та порушення норм ст.4, ч.3 ст.5, ч.2 ст.6, ст.8, ч.1 ст.9, ч.33 ст.10, ст.14 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову виходив із безпідставності позовних вимог, так як підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стали висновки службової перевірки, якою встановлено, що прокурором Луцького району Масаловим С.М., всупереч наданим йому повноваженням, не забезпечено належного контролю за якістю здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12014030130000259 відносно ОСОБА_4, що призвело до незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду,здійснивши апеляційний перегляд справи, вказує на таке.

Спірні у даній справі правовідносини регулюються Законом України «Про прокуратуру», Кримінально-процесуальним Кодексом України ( КПК України), Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України №1796-XII від 06.11.1991р. (далі - Дисциплінарним статутом), Наказом Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному проваджені» №4гн від 19.12.2012р. (далі - Наказ ГПУ №4гн).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.

За змістом ст.36 Закону України «Про прокуратуру» прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України; під час судового провадження прокурор має право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від обвинувачення у випадках та порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч.3 ст.48 Закону України «Про прокуратуру» за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Згідно ст.36 Кримінального процесуального Кодексу України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється; органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням передбачені ч.2 ст.36 КПК України, відповідно до п.15 якої до повноважень прокурора відноситься підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа; дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення; обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

За змістом ст. 341 КПК України якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо юридичної особи, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює; у разі якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов одного з зазначених переконань, він повинен погодити відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня; якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення чи початок провадження щодо юридичної особи або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуророві.

Статтями 1 та 2 Дисциплінарного статут передбачено, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів й важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури; працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю; вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури; винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Згідно зі ст.9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку; прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила; в разі необхідності може бути призначено службову перевірку (ст.11 Дисциплінарного статуту).

Дійсно, як вже вказувалось в цій постанові, вироком Луцького міськрайонного суду від 11.12.2014 року, постановленому по кримінальному провадженню № 12014030130000259, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06.02.2015 року ОСОБА_4 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку із недоведеністю її участі у вчиненні вказаного злочину.

Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що досудове розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_4 здійснював слідчий Луцького РВ Давидович Р.О., а процесуальне керівництво та підтримання обвинувачення в суді - старший прокурор прокуратури Луцького району Довжик Р.С., а позивачем, як керівником прокуратури району, було підписано лише супровідний лист до обвинувального акту, який був складений слідчим за погодженням з прокурором.

В силу припису ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

У відповідності до ст.36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Відтак, відповідальність за здійснення досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_4 лежить на слідчому Давидовичу Р.О. та прокурорі Довжику Р.С.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.14 ч.1 ст.3, КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення осіб про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Однак, кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду (Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/99 від 27.10.1999 року у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України).

У відповідності до ст.. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відтак, особа вважається притягненою до кримінальної відповідальності тільки після постановлення судом обвинувального вироку, який набрав законної сили.

За таких обставин, виправдання ОСОБА_4 є реалізацією гарантованого КПК України принципу змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, що в свою чергу не є порушенням конституційних прав особи та підставою відповідальності прокурора.

З огляду на викладене, з наданих відповідачем матеріалів, які послужили підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та зі змісту оскарженого наказу не вбачається, що при здійснені своїх службових обов'язків у кримінальному провадженні № 12014030130000259 позивач порушив будь-які норми КПК України, діяв всупереч ним, проявив несумлінність, недбалість та недобросовісність, а його вина не доведена та не конкретизована, що виключає можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Винесення ж судом виправдувального вироку не може бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, якщо не доведено, що вказане рішення винесено судом на підставі допущеного прокурором порушення чинного законодавства, та допущення ним при цьому недбалості та несумлінності.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а відтак постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України , відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.п. 3,4 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205 ст.ст. 207,254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора Луцького району старшого радника юстиції Масалова Сергія Миколайовича задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року по справі № 803/985/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків прокурора Волинської області старшого радника юстиції Корецького О.П. № 132к від 04.03.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Луцького району старшого радника юстиції Масалова С.М.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Матковська З.М.

Ліщинський А.М.