Ухвала суду № 52622718, 21.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9217/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси», 19.05.2015 року звернулося до суду з позовом до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 29.07.2014 р. №2071 про створення робочої групи та проведення перевірки ТОВ «ОП «Укроборонресурси» з питань використання майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд 3, та виконання орендарем умов договору оренди від 25.09.2008 р. за №4074ЦМК;

- визнати протиправним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 06.08.2014 р. за №1002 про створення робочої групи та проведення перевірки ТОВ «ОП «Укроборонресурси» з питань використання майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд 3, та виконання орендарем умов договору оренди від 25.09.2008 р. за №4074ЦМК;

- визнати протиправними дії Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, які полягають у призначенні перевірки ТОВ «ОП «Укроборонресурси» згідно наказу Фонду державного майна України від 29.07.2014 р. №2071 та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 06.08.2014 р. за №1002.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.155 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та винести нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Фондом державного майна України винесено наказ від 29.07.2014 року №2071 про створення робочої групи та проведення перевірки використання ТОВ «ОП «Укроборонресурси» майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства «Укроборонресурси» та виконання ним умов договору оренди від 25.09.2008 року №4074 ЦМК.

Пунктом 3 даного наказу від 29.07.2014 року №2071 наказано Регіональному відділенню Фонду по м. Києву забезпечити надання до Робочої групи всіх необхідних для перевірки матеріалів.

31 липня 2014 року Робоча група виїхала на об'єкт оренди з метою здійснення зазначеної вище перевірки. Однак, Робоча група не була допущена до перевірки.

У зв'язку з викладеними обставинами та з метою забезпечення виконання наказу Фонду державного майна України від 29.07.2014 року №2071 Фонд доручив Регіональному відділенню Фонду по м. Києву в строк до 07.08.2014 року вжити вичерпних заходів щодо зобов'язання Орендаря (ТОВ «ОП «Укроборонресурси») допустити Робочу групу до перевірки та надати всі необхідні матеріали та пояснення.

На виконання зазначеного доручення Регіональним відділенням Фонду по м. Києву було винесено наказ від 06.08.2014 року №1002 «Про проведення перевірки використання ТОВ «ОП «Укроборонресурси» майна цілісного майнового комплексу структурного підрозділу державного підприємства «Укроборонресурси» та виконання ним умов договору оренди від 25.09.2008 року №4074 ЦМК».

Слід зазначити, що наказ Регіонального відділення Фонду по м. Києву від 06.08.2014 року №1002 винесений лише тому, що Робоча група Фонду державного майна України не була допущена до перевірки на підставі наказу від 29.07.2014 року №2071.

Останній винесений з тих самих підстав та щодо проведення тієї ж перевірки, що і наказ від 29.07.2014 року №2071.

Не погоджуючись з зазначеними вище наказами від 29.07.2014 року №2071 та від 06.08.2014 року №1002, а також діями відповідачів щодо призначення та проведення перевірки, позивач 19.05.2015 року звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду прийшов до висновку, що позивачем пропущені строки звернення до суду встановлені ст. 99 КАС України та підстав для поновлення цих строків судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначає, що строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, для встановлення чи пропущено позивачем строк звернення до суду необхідно встановити дату з якої особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав.

Так, як зазначено вище, позивач оскаржує проведення перевірки ТОВ «ОП «Укроборонресурси» з питань використання майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд 3, та виконання орендарем умов договору оренди від 25.09.2008 року за №4074ЦМК, дії Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, які полягають у призначенні цієї перевірки та їх рішення.

Вказана перевірка проводилась на виконання наказу Фонду державного майна України від 29.07.2014 р. за №2071 та наказу Регіонального відділенню Фонду по м. Києву від 06.08.2014 р. за №1002.

При цьому, факт недопуску відповідача до проведення перевірки свідчить про те, що позивач дізнався про наявність наказу про проведення перевірки в той день, коли відповідачі з'явилися до позивача з наміром провести перевірку.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «ОП «Укроборонресурси», вважаючи, що посадовими особами Фонду державного майна України під час прийняття наказу від 29.07.2014 року №2071 про проведення перевірки діяльності підприємства та під час проведення перевірки порушено норми законодавства, звернулося з листами від 04.08.2014 року за №128 до Генерального прокурора України Яреми В.Г. (а.с.23-25) та від 07.08.2014 року за № 131 до Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. (а.с.26-27). Разом з тим, додатком до листа від 04.08.2014 року за №128 Генеральному прокурору України позивачем долучено оскаржуваний наказ від 29.07.2014 року №2071 (зворотний бік а.с.25).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про оскаржуваний наказ Фонду державного майна України від 29.07.2014 року №2071 позивачем стало відомо ще 31.07.2014 року, вказана обставина підтверджується обставинами викладеними позивачем у своєму листі до Генерального прокурора України (зворотний бік а.с.24).

Тобто, доводи апелянта щодо неотримання ним оскаржуваного наказу Фонду державного майна України від 29.07.2014 року №2071 спростовані матеріалами справи та самим позивачем.

Що стосується наказу Регіонального відділенню Фонду по м. Києву від 06.08.2014 року №1002, то, як зазначено вище та не заперечується сторонами, останній винесений лише у зв'язку з не допуском Робочої група Фонду державного майна України до перевірки на підставі наказу від 29.07.2014 року №2071. Наказ від 06.08.2014 року №1002 винесений він з тих самих підстав та щодо проведення тієї ж перевірки.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на підставі останнього наказу 07.08.2014 року Робоча група також виїжджала для проведення перевірки та не була допущена позивачем (зворотний бік а.с.33).

Тобто, фактично позивач знав про існування оскаржуваних наказів від 29.07.2014 року №2071 та від 06.08.2014 року №1002 ще на момент не допуску Робочої групи до перевірки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що не ознайомлення позивача зі змістом наказу від 06.08.2014 року №1002 не позбавляло позивача права звернуться до суду з позовом про його оскарження протягом строків встановлених чинним законодавством України.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо винесення оскаржуваних наказів, то вказані вимоги є похідними від основних вимог про скасування наказів, а тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про залишення позовних вимог без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою із пропуском шестимісячного строку.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про порушення своїх прав, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України. В суді апеляційної інстанції, позивачем також не надано доказів поважності причин пропуску строків на звернення до суду.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведения судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що у суду були законні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОП «Укроборонресурси» - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 22 жовтня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.