Ухвала суду № 52622613, 21.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Маценко Н.П. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа: № 361/2747/15-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області ( далі - відповідач ) про:

- визнання неправомірною відмови відповідача провести позивачу перерахунок пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, із суми грошового забезпечення 809 крб. 56 коп., одержаного за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 10-км зоні відчуження м. Прип'ять з 26.04.1986 р. по 29.04.1986 р.;

- зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи із суми грошового забезпечення 809 крб. 56 коп., одержаного за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 10-км зоні відчуження м. Прип'ять з 26.04.1986 р. по 29.04.1986 р., та виплату пенсії, з урахуванням проведеного перерахунку та раніше здійснених виплат з 01.04.2015р.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язано з наслідками Чорнобильської катастрофи, та має право на пільги і компенсації, установлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З 01.09.2010 р. позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Бровари та Броварському районі Київської області та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої визначено з урахуванням довідки про заробітну плату від 31.08.2010 р. № 89 за роботу в зоні відчуження з 26.04.1986 р. по 29.04.1986 р., видану Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2015 року у справі № 361/10243/2014-а, яка набрала законної сили, було визнано неправомірними дії Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області щодо відмови в наданні ОСОБА_2 довідки про грошове забезпечення на роботах у третій зоні небезпечності (у зоні відчуження) міста Прип'ять за період з 26 по 29 квітня 1986 року та зобов'язано Броварський МВ ГУ МВС України в Київській області провести розрахунок грошового забезпечення колишнього старшого лейтенанта міліції оперуповноваженого ВКР Броварського МВ УВС Київської області ОСОБА_2 і надати довідку про перерахування його грошового забезпечення, з урахуванням вимог Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. № 964-рс, постанови УРСР і Української Ради професійних союзів від 10.06.1986 р. № 207-7 за роботу у третій зоні небезпечності (у зоні відчуження) міста Прип'ять з 26 по 29 квітня 1986 року, урахувавши одноразову грошову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіації у розмірі 660 карбованців, згідно з наданим розрахунком.

23.03.2015 р. на підставі та на виконання зазначеного рішення суду Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області позивачу було видано довідку № 214 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, відповідно до якої, до фактична заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження у період з 26.04.1986 р. по 29.04.1986 р. становить 809,56 крб.

30.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії з 01.04.2015 р., виходячи із суми грошового забезпечення 809,56 крб., одержаної за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 10-ти км зоні відчуження м. Прип'ять з 26.04.1986 р. по 29.04.1986 р., додавши до вказаної заяви зазначену довідку від 23.03.2015 р. № 214.

Листом від 01.04.2015 р. № 217/Г-01 «Про розгляд звернення» УПФУ в м.Броварах та Броварському районі Київської області повідомило позивача про відсутність підстав для включення до розміру його грошового забезпечення сум, зазначених у довідці від 23.03.2015 року № 214, а також про те, що розрахунок його пенсії було проведено на підставі довідки від 31.08.2010 р. № 89 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з 26.04.1986 р. по 29.04.1986 р., виданої Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області.

Вважаючи таку відмову відповідача неправомірною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії на підставі довідки від 23.03.2015 р. № 214, діяв неправомірно, всупереч вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі - Закон № 796-ХІІ ), «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР ), Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 ( далі - Порядок № 1210 ), Розпорядженням Ради Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» від 17.05.1986 р. № 964 рс ( далі - Розпорядження № 964 рс ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

У ч. 1 ст. 1 та у ст. 2 Закону № 108/95-ВР закріплено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 1 Порядку № 1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії).

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно з Розпорядженням № 964 рс, у тих випадках, коли працівник отримав гранично допустиму дозу радіації та у зв'язку із чим не допускається для подальшої роботи у зазначених зонах небезпечності - йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і військовому чи спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 крб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівникам - 300 крб.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що заробіток, який був одержаний особою за період роботи в зоні відчуження у період з 1986 року по 1990 рік, та сума якого зазначена у відповідній довідці про заробітну плату (грошове забезпечення) такої особи, підлягає врахуванню при обчисленні розміру її пенсії.

Виходячи з цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що у довідці від 23.03.2015 р. № 214 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, виданій Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області, вказано суму фактичної заробітної плати, одержаної позивачем за період роботи з 26.04.1986 р. по 29.04.1986 р., у розмірі 809,56 крб., з якої призначається пенсія, і така довідка видана позивачу на підставі рішення суду, яке набрало законної сили / а.с. 7 /.

З огляду на викладене, сума заробітку позивача, вказана у зазначеній довідці, підлягають урахуванню при обчисленні розміру його пенсії, а тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 з урахуванням суми фактично отриманої ним заробітної плати, що вказана в довідці від 23.03.2015 р. № 214, та щодо наявності достатніх і необхідних правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок пенсії позивача.

Доводи апелянта про те, що обчислення пенсії позивача було здійснено з урахуванням розміру його заробітної плати, визначеного в довідці від 31.08.2010 р. № 89, виданої Броварським МВ ГУ МВС України, колегія суддів вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки, як відмічалося вище, розрахунок пенсії позивача на підставі довідки від 31.08.2010 р. № 89 здійснювався апелянтом у вересня 2010 року, а після цього постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2015 року, яка набрала законної сили, Броварський МВ ГУ МВС України було зобов'язано видати ОСОБА_2 нову довідку і саме на підставі цього судового рішення Броварським МВ ГУ МВС України позивачу й було видано довідку від 23.03.2015 р. № 214, з якою він звернувся до УПФУ в м. Бровари та Броварському районі Київської області для перерахунку розміру його пенсії.

Більш того, колегія суддів зазначає, що сума інших доплат та надбавок, фактично отриманих позивачем за період роботи у зоні ЧАЕС з 26.04.1986 р. по 29.04.1986 р., у розмірі 660,00 крб., яка між іншим, вказана у довідці від 23.03.2015р. № 214, зазначена Броварським МВ ГУ МВС України саме на виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2015 року у справі № 361/10243/2014-а, і встановлена судом у зазначеній справі / а.с. 7 /, а отже, посилання апелянта на те, що така сума не підлягає врахуванню при обчисленні розміру пенсії позивача і йому не виплачувалась, спростовуються матеріалами справи, є обставинами, які встановлені в судовому порядку рішенням суду, що набрало законної сили, та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не підлягають доказуванню.

Твердження апелянта про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним адміністративним позовом та, на думку апелянта, повинен був звернутись до суду ще у 2010 році після обчислення його пенсії, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права, для захисту якого він звернувся до суду з даним адміністративним позовом, лише 01.04.2015 р. з листа УПФУ в м. Броварах та Броварському районі Київської області № 217/Г-01, в якому було зазначено про відмову у здійсненні перерахунку його пенсії на підставі довідки від 23.03.2015 р. № 214 / а.с. 9 /, а позовна заява ним подана 15.04.2015 р. / а.с. 1 /, тобто в межах строків, регламентованих ст. 99 КАС України. Крім того, судова колегія відзначає, що дане питання вже було вирішено судом першої інстанції при розгляді цієї справи.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів та не переконав апеляційний суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.