Ухвала суду № 52622594, 21.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/957/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2014 року позов Державного підприємства «Українська геологічна компанія» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №1/26-59-17-01 від 06.01.2015 р.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08.12.2014 р. по 12.12.2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень, лютий, квітень, травень, червень 2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №2336/17-01/НОМЕР_1 від 19.12.2014 р. (надалі - акт перевірки №2336).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №2336, позивачем порушено вимоги п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку в сумі - 125 010,00 грн., в т.ч. в липні 2014 р. - в сумі 31 557,00 грн., в серпні 2014 р. - в сумі 31 997,00 грн., у вересні 2014 р. - в сумі 8 792,00 грн., в жовтні 2014 р. - в сумі 52 664,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №2336 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №1/26-59-17-01 від 06.01.2015 р. (надалі - ППР №1/26-59-17-01), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 125 010,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 505,00 грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, що у період з червня по вересень 2014 року позивачем придбавались паливно-мастильні матеріали на підставі договорів укладених між позивачем та ПП "Окко-Бізнес" - договір від 23 березня 2011 року №00ОБСК-1246, ТОВ "Бел Оіл" - договір від 24 липня 2014 року №03777.

Також, встановлено, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством "Окко-Бізнес" (продавець) та позивачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу товарів по смарт-картах від 23 березня 2011 року №00ОБСК-1246, відповідно до якого продавець зобов'язується передати (відпустити) товари у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товари та повністю оплатити товари в порядку та на умовах, вказаних у цьому договорі та додатках (додаткових угодах) до нього.

На виконання умов зазначеного договору, ПП "Окко-Бізнес" виписано податкові накладні від 30.06.2014 р. №180519, від 31.07.2014 р. №202669, від 31.08.2014 р. №220954, від 30.09.2014 р. №228719 та відповідні накладні на відпуск товарів.

Також, між ТОВ "Бел Оіл" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено Договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від 24 липня 2014 року №03777, відповідно до якого постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати відпущені паливно-мастильні матеріали.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Бел Оіл" виписано податкові накладні від 01.08.2014 р. №100371 від 15.08.2014 р. №500368, від 07.08.2014 p. №700772, від 08.08.2014 p. №800844, від 12.08.2014 p. №1200407, від 13.08.2014 p. №1300724, від 14.08.2014 p. №1400365, від 15.08.2014 p. №1500731, від 18.08.2014 p. №1800727. від 19.08.2014 p. №1900284, від 20.08.2014 p. №2000842, від 21.08.2014 p. №2100750, від 22.08.2014 p. №2201396, від 26.08.2014 p. №2600733, від 27.08.2014 p. №2700381, від 28.08.2014 p. №2800048, від 29.08.2014 p. №2901644, від 01.09.2014 p. №100744, від 04.09.2014 p. №400705, від 05.09.2014 p. №501504, від 08.09.2014 p. №800831, від 10.09.2014 p. №1000316, від 11.09.2014 p. № 1100700, від 12.09.2014 p. № 1200625, від 15.09.2014 p. №1501080, від 18.09.2014 p. №1800317, від 19.09.2014 p. №1900777, від 23.09.2014 p. №2300341, від 24.09.2014 р. №2400618, від 25.09.2014 р. №2500866, від 26.09.2014 p. №2600422 та видаткові накладні від 08.08.2014 p. №РН-069790, від 15.08.2014 p. №РН-071668, від 22.08.2014 p. №РН-073769, від 29.08.2014 p. №РН-075874, від 05.09.2014 p. №РН-077938, від 12.09.2014 p. №РН-080046, від 19.09.2014 p. №РН-081800, від 26.09.2014 p. №РН-084413.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивачем на спростування висновків, викладених в акті перевірки та на підтвердження включення витрат (договори, податкові накладні, акти, видаткові накладні), що пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, до складу валових витрат надано всі первинні документи, з яких вбачається рух здійснення господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентами.

Всі витрати, віднесені позивачем до складу валових витрат є документально підтвердженими та пов'язаними зі здійсненням власної господарської діяльності.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення №1/26-59-17-01 від 06.01.2015 р.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.