Ухвала суду № 52621397, 20.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 жовтня 2015 року м. Київ № 826/22355/15

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кротюк О.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява підлягає поверненню позивачеві, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Статтею 106 КАС України встановлено вимоги до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Позивач звернувся із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 позовну заяву залишено без руху, зобов'язано позивача усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали шляхом внесення доповнень до позовної заяви:

- із наданням документу про сплату судового збору у розмірі 974, 40 грн. з обов'язковим долученням довідки органів Державної казначейської служби про зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного;

- із наданням уточнення п. 1 позовних вимог, а саме зазначивши бездіяльність Національного банку України щодо чого (ненадання відповіді, документів тощо) позивач просить суд визнати протиправною.

Вказана ухвала отримана представником позивача 06.10.2015.

Так, 16.10.2015 представником позивача подано заяву на. Згідно змісту останньої представник позивача не погоджується з ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 25.09.2015 та просить звільнити позивача від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів. Окрім того, у вказаній заяві останній покликається на постанову Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» та зазначає, що у позовній заяві чітко зазначено наступне « Абз. 2 п. 5. «Крім цього до позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору за ставками, встановленими Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір». При цьому від сплати судового збору (пункт 17 статті 5 цього Закону), наприклад, за подання позовів, апеляційної/касаційної скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів, наприклад, за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості, що відповідає змісту частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Це не виключає застосування до сторін спору положення статті 82 ЦПК щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати».

Закон України «Про захист прав споживачів» дає визначення поняттю «послуга» в п. 17 ст., 1: «послуга» діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб». Отже, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відносини, що виникли між відповідачем та позивачем - є такими, що регулюються законодавством про захист прав споживачів, так як відповідач здійснював свою професійну діяльність - і взяв на себе певні зобов'язання юридичного змісту, надавав послуги споживчого кредитування….»

Суд, за наслідком оцінки вказаних пояснень, дійшов до висновку про невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 25.09.2015, що в свою чергу обумовлює наявність підстав для повернення позовної заяви мотивуючи це наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

01.09.2015 набули чинності зміни внесені до Закону України «Про судовий збір» 8 липня 2011 року N 3674-VI (далі - Закон N 3674-VI).

Статтею 5 вказаного закону визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів;

4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;

13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";

15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;

16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Слід зауважити, що вказаний перелік є вичерпним. Окрім того, Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Окрім того, у рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 (номер справи N 1-26/2011) зазначено наступне «….Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону, які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору…..».

З вказаного слідує, що положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відноситься до реалізації прав останніх, зокрема, під час укладання та виконання споживчих кредитів.

Суд додаткового в цій частині вважає за необхідне зазначити, що предмет адміністративної справи є визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача в рамках Закону України «Про звернення громадян». В даній адміністративній справі відсутні відносини щодо укладання та виконання споживчих кредитів (не оскаржується договір про надання кредиту, стягнення заборгованості по кредиту тощо, спір про що в свою чергу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства).

Окрім цього, покликання позивача постанову Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» судом не приймаються до уваги, адже стосуються норм цивільного процесуального законодавства, у той час коли, розгляд та вирішення адміністративних справ здійснюється в рамках адміністративного судочинства за правилами визначеним КАС України.

Таким чином, враховуючи те, Закон України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав та приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Вказане дає підстави дійти висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 25.09.2015 року в частині надання документу про сплату судового збору у розмірі 974, 40 грн. з обов'язковим долученням довідки органів Державної казначейської служби про зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного.

Між тим, слід зауважити, що недоліки позовної заяви в частині наданням уточнення п. 1 позовних вимог позивачем не виконано, уточнень п. 1 позовних вимог не подано.

Вказане в сукупності обумовлює наявність підстав для повернення позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про не виконання позивачем вимог ухвали суду від 25.09.2015, а відтак позовна заява підлягає поверненню, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_3 про звільнення від сплати позивачем - ОСОБА_1 судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.

Ухвалу про повернення позовної заяви та позовні матеріали надіслати позивачу негайно.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 КАС України та набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк