Постанова № 52621272, 15.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2015 року № 826/20371/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2015 року № 0000313720.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акта Міжрегіонального ГУ ДФС від 19.06.2015 року №667/28-10-37-20/33546533 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АДМ Україна» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року та березень 2015 року. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Південь Агросвіт», що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами. Натомість висновки контролюючого органу про відсутність у ТОВ «АДМ Україна» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання суми бюджетного відшкодування ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях (оформлені у вигляді акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Південь Агросвіт»), що в сукупності свідчить, на думку позивача, що висновки покладені в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 09.07.2015 року №0000313720, суперечать нормам чинного законодавства, а відтак дане рішення відповідача підлягає скасуванню як протиправне.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що позивачем перераховувались кошти постачальникам за «господарські операції», які не мали на меті реального настання правових наслідків, укладались з ціллю заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 15.06.2015 року по 19.06.2015 року Міжрегіональним ГУ ДФС згідно норм пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, та на підставі наказу від 12.06.2015 року №518 і направлення від 15.06.2015 року №418 проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань правомірності нарахування ТОВ «АДМ Україна»: від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 27 867 437 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 23 440 300 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за листопад 2014 року (від 19.12.2014 року № 9073760334); від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 22 719 792 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 20 285 030 грн. та суми залишку від'ємних значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 0,0 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2015 року (від 20.04.2015 року №9073417128) з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 19.06.2015 року №667/28-10-37-20/33546533 (надалі - акт перевірки).

В тексті даного акта перевірки містяться висновки податкового органу про завищення позивачем, в порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, показника податкового кредиту за звітний період листопад 2014 року на суму податку на додану вартість 31 663,04 грн. (а саме - по господарським операціям з постачальником товару сільськогосподарського призначення ТОВ «Південь Агросвіт», код ЄДРПОУ 35938343), та відповідно завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2014 року на аналогічну суму податку - в порушення п. 200.1 і п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Зазначені висновки перевіряючого ґрунтуються на результатах аналізу первинної документації, наданої ТОВ «АДМ Україна» до перевірки по господарських операціях з ТОВ «Південь Агросвіт», а саме: договору купівлі-продажу соняшнику від 26.11.2014 року №117/ОД, предметом якого є поставка насіння соняшнику, обсяг поставки - 31,120 тонн, вартість - 200 724 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 454 грн.)) , видаткової накладної від 26.11.2014 року №24, податкової накладної від 26.11.2014 року №24 на суму 189 978,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 663,04 грн.), банківської виписки, товарно-транспортної накладної від 25.11.2014 року №8203, а також матеріалах проведеної перевірки (звірки) ТОВ «Південь Агросвіт» - акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 27.02.2015 року №11/14-03-22-08/35938343.

Зокрема, в наданій ТОВ «АДМ Україна» до перевірки товарно-транспортній накладній від 25.11.2014 року №8203, оформленій на перевезення товару придбаного за договором купівлі-продажу соняшнику від 26.11.2014 року №117/ОД, працівником Міжрегіонального ГУ ДФС виявлено певні недоліки її оформлення: «не вказано номеру подорожнього листа, кодів автопідприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, у графах 1 - 14 відомостей про вантаж зазначено одиниця виміру - «т», а вага стоїть в «кілограмах», крім того зазначено, що завантажено і відпущено соняшник в кількості 25,1 т., а приймається на ПрАТ «АДМ Іллічівськ» товар в кількості 31,120 т».

Крім того, за результатами проведеної звірки ТОВ «Південь Агросвіт» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із безпосереднім контрагентом-постачальником сільськогосподарської продукції - ФГ «ПІВДЕНЬ АГРОСВІТ ОЧАКОВ» (код ЄДРПОУ 37457002) в листопаді 2014 року (договір поставки від 01.07.2014 року №ОН 1), та під час такої звірки не були надані певні документи за результатами реалізації на користь ТОВ «АДМ» зазначеного товару (не надані копії довіреностей на отримання ТМЦ, видаткової накладної ТОВ «Південь Агросвіт» по договору купівлі-продажу соняшнику від 26.11.2014 року №117/ОД, товарно-транспортні накладні).

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «АДМ» перевіряючий дійшов висновку про безпідставність виписки ТОВ «Південь Агросвіт» податкової накладної на користь ТОВ «АДМ Україна» за звітний період листопад 2014 року на суму податку на додану вартість 31 663,04 грн., та як наслідок про відсутність об'єкта оподаткування названим податком за операціями з ТОВ «Південь Агросвіт».

09.07.2015 року Міжрегіональним ГУ ДФС на підставі вказаного акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000313720 (форми «В4»), яким ТОВ «АДМ Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31 663 грн. за звітний період листопад 2014 року по податковій декларації від 19.12.2014 року реєстр. №9073760334.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення від 09.07.2015 року, ДФС України прийнято рішення від 11.08.2015 року №16916/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 09.07.2015 № 0000313720 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

У відповідності до норм п. 200.1, п. 200.2 і п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено укладення 26.11.2014 року між ТОВ «АДМ Україна» (Покупець), в особі представника Агента позивача (ТОВ «АДМ Трейдінг Україна») Мусихіна Е.А. (на підставі агентського договору від 31.08.2012 року №С-079, довіреності від 15.07.2014 року №НО 4/D), і ТОВ «Південь Агросвіт», в особі директора ОСОБА_1, (Продавець) договору купівлі-продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника за №117/ОД.

За умовами п. 1.1 цього Договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та провести розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені даним Договором. Згідно п. 3.1, 3.2, 4.1 - 4.3 зазначеного Договору кількість (вага) товару в фізичній вазі складає 31,120 тонн, та кінцева кількість (вага) товару визначається під час зважування транспортних засобів ПрАТ «АДМ Іллічівськ» та зазначається в реєстрах про приймання товару. Ціна товару без ПДВ (за умови відповідності базисним показникам) складає 5 375,00 грн. за одну метричну тонну, загальна вартість Договору без ПДВ складає 167 270,00 грн., крім того ПДВ - 33 454,00 гривень. Водночас, у випадку, якщо під час приймання транспортних засобів з товаром лабораторією ПрАТ «АДМ Іллічівськ» буде виявлено розходження між фактичними та базисними показниками вологості та/або смітної домішки у сторону перевищення фактичних над базисним показником, ціна товару перераховується за визначеною сторонами формулою.

Умови щодо характеристик якості товару визначені у п. 3.3 - 3.7 цього Договору.

Також, за умовами п. 2.1, 2.3 Договору Продавець поставляє товар автомобільним транспортом в повному обсязі на ПрАТ «АДМ Іллічівськ», яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, буд. 26, в період по 28.11.2014 року включно. Датою поставки товару є дата приймання ПрАТ «АДМ Іллічівськ», що відображається у складених ПрАТ «АДМ Іллічівськ» реєстрах про приймання товару. Право власності на товар переходить до Покупця в момент поставки товару на ПрАТ «АДМ Іллічівськ».

Розрахунок за придбаний товар здійснюється Покупцем шляхом оплати 100% вартості товару, що було поставлено на ПрАТ «АДМ Іллічівськ» за Договором, безготівковими коштами відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку Продавця та Договорі, протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати отримання (факсом або електронною поштою), копій документів, оформлених відповідно до вимог Договору та діючого законодавства України.

На підтвердження фактів поставки сільськогосподарської продукції, що передбачена умовами договору від 26.11.2014 року №117/ОД, та проведення розрахунків за такий придбаний товар позивач надав до суду копії наступних документів:

- видаткової накладної від 26.11.2014 року №24 на суму 189 978,26 грн. (з ПДВ), складеної на передачу-прийняття ТОВ «АДМ Україна» (в особі уповноваженого представника Мусихіна Е.А.) від ТОВ «Південь Агросвіт» товару (соняшнику) в кількості 31,120 тонн;

- товарно-транспортної накладної від 25.11.2014 року № 8203 (за формою №1-ТН, що була затверджена Наказом ) щодо перевезення вантажу соняшнику (одиниця виміру - тонна, брутто 43 400 кг, тара - 18 300 кг, нетто - 25 100 кг) автомобільним транспортом. Зі змісту такої накладної вбачається, що: Замовником перевезення та Вантажовідправником значиться ТОВ «Південь Агросвіт», Вантажоодержувачем - ТОВ «АДМ Україна», пункт навантаження - Миколаївська обл., Миколаївський р-н, пункт розвантаження - Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 26, а також наведені реквізити автомобільного перевізника (найменування), водія (П.І.П., посвідчення водія), автомобіля (держ. реєстр. номер, марка, модель авто). Крім того, в ТТН наявна відмітка ПрАТ «АДМ ІЛЛІЧІВСЬКИЙ» від 26.11.2014 про обсяги вантажу зазначеного перевезення, а саме: тара 18,300 тонн, нетто - 31,120 тонн, брутто - 49,420 тонн. Щодо до посилань працівника контролюючого органу на відсутність таких реквізитів як код перевізника, реквізити подорожнього листа автомобіля, то наявність останніх в новій формі ТТН не передбачалося. Водночас суд звертає увагу на відсутність в даній ТТН відомостей про супровідну документацію на вантаж;

- електронної роздруківки реєстру ПрАТ «АДМ Іллічівськ» щодо прийнятого вантажу за період з 26.11.2014 року по 30.11.2014 року, де містяться відомості про прийняття вантажу за договором №117/ОД, за ТТН № 8203 від 26.11.2014 року від ТОВ «Південь Агросвіт», заліковою вагою 29,454 тонн;

- пропуску відповідного вантажного автомобіля на ПрАТ «АДМ Іллічівськ» вантажу (соняшнику) від постачальника ТОВ «Південь Агросвіт» (без дати);

- квитанції ПрАТ «АДМ Іллічівськ» на зважування від 26.11.2014 року вантажу (соняшник) з певного вантажного автомобіля від постачальника ТОВ «Південь Агросвіт»;

- протоколу ПрАТ «АДМ Іллічівськ» дослідження сировини насіння соняшника № 000013508, дата відбору проб 26.11.2014 року;

- витяг з електронного журналу довіреностей ТОВ «АДМ Україна», завіреного головним бухгалтером цього товариства Івановською Г.В. (порядок щодо ведення зазначеного журналу в паперовій формі станом на момент вчинення спірних операцій був анульований згідно Наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 року № 987);

- податкової накладної від 26.11.2014року №24 на суму 189 978,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 663,04 грн.), підписаної ОСОБА_1 та скріпленої печаткою ТОВ «Південь Агросвіт», роздруківки витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 341 на запит від 11.12.2014 року №341;

- оригіналу довідки начальника структурного підрозділу ПАТ «Сітібанк» Бурянова О.В. від 31.08.2015 року №152025/0401-1 з питання здійснення 27.11.2014 року операції з перерахування коштів з розрахункового рахунку №26000200428048 ТОВ «АДМ Україна» на користь ТОВ «Південь Агросвіт» за товар (соняшник) в сумі 189 978,26 грн. на підставі платіжного доручення №2733. При цьому, факт оплати позивачем товару, придбаного за спірним договором, в тексті акта від 19.06.2015 року №667/28-10-37-20/33546533 не заперечується (стор. 18 акта перевірки);

- деяких реєстраційних документів ТОВ «Південь Агросвіт» (статуту товариства, протоколу загальних зборів засновників товариства від 02.06.2008 року №1, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з органу статистики відносно названого товариства, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідки про взяття на облік платника податків), сторінок паспорту громадянина України ОСОБА_1 та картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1;

- листа директора ТОВ «Південь Агросвіт» ОСОБА_1 від 14.09.2015 року, адресованого директору відділення ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» з питання укладення і виконання договору від 26.11.2014 року №117/ОД, та частини первинних документів по господарських операціях ТОВ «Південь Агросвіт» з постачальником сільськогосподарської продукції (насіння соняшника українського походження, врожаю 2014) Фермерським господарством «Південь Агросівт» Очаков» (копії договору поставки від 01.07.2014 року №ОН 1, специфікації від 25.11.2014 року до цього договору, видаткової накладної від 25.11.2014 року №55, податкової накладної від 25.11.2014 року №55/2, рахунку на оплату від 25.11.2014 року).

Крім того, позивачем до матеріалів позову були додані копії договору від 19.08.2014 року №С-089 на переробку насіння соняшнику на давальницьких умовах, укладеного ТОВ «АДМ Україна» з ПрАТ «АДМ Іллічівськ», та складеного на підставі такого договору акта результатів переробки давальницької сировини та виробництва готової продукції від 18.12.2014 року №46П.

Відповідно до документально підтверджених письмових пояснень позивача, викладених в тексті позовної заяви, придбаний у ТОВ «Південь Агросвіт» товару був використаний ТОВ «АДМ Україна» в своєї господарській діяльності, а саме закуплене у зазначеного та інших контрагентів-постачальників насіння соняшника було в повному обсязі перероблене в готову продукцію (олія соняшникова, шрот соняшникової та лузга). Згодом ТОВ «АДМ Україна» на підставі контракту на експорт олії та шроту № 13707 від 11.11.2014 року, укладеного з покупцем-нерезидентом Компанією «ADM International Sarl» (Швейцарія) експортувало результати переробки соняшнику (тобто, в тому числі придбаного у ТОВ «Південь Агросвіт») за межі митної території України згідно вантажних митних декларацій № 500040406/2014/007461 і № 500040406/2014/007337.

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів позивач надав суду: копію контракту від 11.11.2014 року №13707, копії вказаних вантажних митних декларацій від 16.12.2014 та від 31.05.2015, іншої документації, оформленої/отриманої за такими експортними операціями.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому посилання відповідача на обставини, зафіксовані в матеріалах зустрічної звірки ТОВ «Південь Агросвіт», які відповідачем всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки: контролюючим органом в даному випадку не доведено жодними іншими доказами відсутність у названого контрагента позивача достатньої кількості кваліфікованих трудових ресурсів та і відповідного складу і обсягу майна, засобів на момент укладення та вчинення спірного правочину від 26.11.2014 року та/або неможливість цим підприємством залучити на договірних засадах до процесу виконання певних робіт (надання послуг) інших юридичних/фізичних осіб та використання орендованого майна.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договору від 26.11.2014 року №117/ОД, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявна у матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за звітний період листопад 2014 року, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «АДМ Україна» і ТОВ «Південь Агросвіт», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору купівлі-продажу та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Південь Агросвіт» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «АДМ Україна» і ТОВ «Південь Агросвіт», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу податкового кредиту, та як наслідок про протиправність зменшення ТОВ «АДМ Україна» розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 31 663 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2015 р. № 0000313720.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «АДМ Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 09.07.2015 № 0000313720.

Судові витрати у розмірі 1 218 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (ідентифікаційний код 33546533, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 16-А) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов