Постанова № 52621219, 01.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2015 року 14 год. 30 хв. № 826/7605/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ароза Груп» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ароза Груп» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період із 01 по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлені актом від 19 березня 2015 року №341/26-53-22-02-21-39297038 (далі - акт перевірки) та щодо коригування в АІС «Податковий блок» даних про задекларовані позивачем суми податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2014 року на підставі акту перевірки, а також зобов'язання відповідача поновити в АІС «Податковий блок» відомості щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2014 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем не отримано наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки, що свідчить про протиправність проведення самої перевірки та протиправність внесення результатів проведеної перевірки до баз даних.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 26 лютого 2015 року №346 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем отримано від відповідача письмовий запит від 17 січня 2015 року №776/10/26-53-15-01-11-1 «Про надання інформації та її документального підтвердження», відповідно до якого, відповідач просив надати позивачем пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснюються) для з’ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку (податок на прибуток та ПДВ) із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах за грудень 2014 року.

На виконання вимог письмового запиту відповідача позивачем надано відповідь від 06 лютого 2014 року №06/1-2014, в якій надавались як письмові пояснення по господарських операціях за грудень місяць 2014 року, так і їх документальне підтвердження.

З наявних матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по господарським операціям за грудень 2014 року.

Наказ на проведення перевірки направлено на адресу позивача 02 березня 2015 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення. З рекомендованого повідомлення №02160 10502406 вбачається, що лист не о вручено адресату «за закінченням встановленого строку зберігання».

Стосовно правомірності проведення відповідачем перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1, пп. 75.2.1 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Тобто, для початку невиїзної документальної позапланової перевірки достатньо самого факту направлення платнику податків копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її вручення. При цьому, факт отримання відповідних документів платником податку не впливає на виникнення у контролюючого органу компетенції на фактичне проведення перевірки.

Встановлені главою 8 розділу II ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами у розумінні ПК України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Суд приходить до висновку, що факт отримання платником податків відповідного наказу та відповідного повідомлення не є необхідною передумовою виникнення права на проведення невиїзної перевірки.

З урахуванням процедури проведення невиїзної перевірки несвоєчасність надсилання наказу та повідомлення про проведення даного виду перевірки може бути підставою для висновку про незаконність цієї перевірки лише у разі порушення прав платника, що матиме місце, зокрема, у випадку відсутності у нього можливості надати свої пояснення та заперечення з приводу виявлених у ході такої перевірки порушень в результат і несвоєчасного ознайомлення про факт проведення цієї перевірки.

Судом встановлено, що відповідачем направлено на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення наказ на проведення перевірки, однак даний наказ не був отриманий позивачем у зв’язку з неприбуттям позивача до поштового зв’язку.

З огляду на зазначене суд вважає, що неотримання позивачем наказу не є підставою для визнання дій відповідача по проведенню перевірки протиправними.

Однак, як вбачається зі змісту наказу на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, підставою проведення перевірки стало порушення позивачем пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу пояснення та їх документальне підтвердження щодо здійснення ним господарської діяльності за грудень 2014 рік.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність підстав у відповідача проводити документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, адже наявність хоча б однієї з обставин, визначених п. 78.1 ст.78 ПК України, є обов’язковою і безумовною підставою за настанням якої у перевіряючого органу виникає право приймати рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом та безпосередньо проводити саму перевірку.

Однак, позивачем не оскаржується правомірність винесення відповідачем наказу на проведення перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги викладене та керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою повного захисту прав та інтересів позивача у справі визнати протиправним наказ від 26 лютого 2015 року №346 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Суд зазначає, що протиправні діяння та рішення не можуть мати правомірних наслідків.

Тобто, у разі якщо наказ, на підставі якого проведено перевірку, визнано протиправним, саме проведення перевірки платника податків не може бути правомірним

Стосовно заявлених вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту у електронній базі даних АІС «Податковий блок» «Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» позивача у розрізі контрагентів, які відкориговано на підставі акту перевірки, а також зобов’язання відповідача вилучити з усіх діючих електронних автоматизованих систем відомості, внесені на підставі акту перевірки, та відновити в усіх діючих електронних автоматизованих системах показники податкових зобов’язань та податкового кредиту позивача, які відкориговано на підставі акту перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 71, 72, 74 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація: про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об'єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати; про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги; про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема: найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти; податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи; вид дозвільного документа; вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ; дату видачі дозвільного документа; строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення); сплату належних платежів за видачу дозвільного документа; перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ; про експортні та імпортні операції платників податків; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з п. 1.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року №165, під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».

АІС «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання контролюючими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Отже, АІС «Податковий блок» включає в себе решту програмних продуктів, наявних у розпорядженні органів ДФС України.

На підставі акту перевірки відповідач вніс в АІС «Податковий блок» відповідні коригування податкового кредиту і податкових зобов’язань.

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з п. 2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо: а) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; в) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби; г) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; ґ) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено ст. 58 глави 4 розділу II Кодексу.

Отже, за результатами проведеної перевірки, у разі виявлення порушення законодавства, контролюючий орган приймає податкове повідомлення-рішення, а не вносить зміни до показників податкової звітності платника податків до АІС «Податковий блок» на підставі висновків акту перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ароза Груп» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов’язання вчини певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26 лютого 2015 року №346 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

3. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ароза Груп» по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками та контрагентами покупцями за період із 01 по 31 грудня 2014 року, результати якої оформлені актом від 19 березня 2015 року №341/26-53-22-02-21-39297038.

4. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо коригування в АІС «Податковий блок» даних про задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Ароза Груп» суми податкових зобов’язань та податкового кредиту за грудень 2014 року на підставі акту від 19 березня 2015 року №341/26-53-22-02-21-39297038.

5. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві поновити в АІС «Податковий блок» відомості щодо задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Ароза Груп» сум податкових зобов’язань та податкового кредиту за грудень 2014 року.

6. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ароза Груп» (код ЄДРПОУ 39297038) здійснений ним судовий збір у розмірі 74,00 грн. (сімдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39469994).

Копію постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин