Постанова № 52619142, 22.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року (17:39) м.Київ810/4147/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.02.2015, вимоги про сплату боргу № Ф-0003521702 від 26.02.2015 та рішення № НОМЕР_2 від 26.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу щодо неправомірного врахування ФОП ОСОБА_3, що перебуває на загальній системі оподаткування, у складі витрат, які безпосередньо повязані з отриманням доходу, витрати на опалення в сумі 98 189, 67 грн., які були понесені позивачем в період його перебування на спрощеній системі оподаткування. Позивач вважає, що наявність права врахування до складу витрат понесених ним витрат з оплати комунальних послуг не ставиться в залежність від того, на якій системі оподаткування вони фактично виникли.

Крім того, позивач зазначає про необґрунтованість позиції податкового органу в частині порушення ФОП ОСОБА_4 положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010, та донарахування позивачу суми єдиного внеску в розмірі 42 133, 02 грн., внаслідок неправомірного зменшення суми фактично понесених позивачем витрат.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що у звязку з переходом ФОП ОСОБА_4 на загальну систему оподаткування, позивачем було неправомірно враховано у складі витрат, які безпосередньо повязані з отриманням ФОП ОСОБА_5 доходу, витрат в сумі 98 198, 67 грн., оскільки вони були понесені останнім в період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Окрім того, відповідач зазначає про те, що ФОП ОСОБА_4В не було надано первинної документації, яка підтверджує понесення позивачем вищевказаних витрат за період з жовтня 2011 по лютий 2012 року.

Також, відповідач вказав на те, що позивачем було невірно визначено базу для нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 83 845, 42 грн., що і стало підставою для нарахування податковим органом суми ЄСВ в розмірі 42 133, 02 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав документи по справі б/н від 22.09.2015 (вх. № 15110 від 22.09.2015), які були прийняті судом, підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити спір по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

З 26.01.2015 по 05.02.2015 Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНООКПП НОМЕР_3), за результатами якої був складений акт від 12.02.2015 № 267/1702/НОМЕР_3.Перевіркою виявленні порушення позивачем наступних вимог:

- ст. 138, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, у звязку чим ФОП ОСОБА_3 було донараховано суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 14 728, 45 грн., у тому числі за 2012 року в сумі 13 464, 48 грн. та за 2013 року в сумі 1 263, 96 грн.;

- п.п. 1 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» , у звязку з чим ФОП ОСОБА_6 не було утримано та не перераховано суму єдиного соціального внеску , яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 42 133, 02 грн., у тому числі у 2012 році в сумі 22 165, 67 грн. та у 2013 році в сумі 19 967, 42 грн.

Як вбачається з акта перевірки, ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2011 по 31.03.2013 здійснював господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування за умови сплати єдиного податку за видом діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», а з 01.04.2012 по 31.12.2013 вищевказаний субєкт господарювання перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

Контролюючим органом встановлено, що, у звязку з ненаданням ФОП ОСОБА_4 підтверджуючих документів та переходом останнього на загальну систему оподаткування, позивачем було безпідставно включено до суми валових витрат суму витрат в розмірі 98 189, 67 грн., які фактично були понесені ФОП ОСОБА_4 з жовтня 2011 по лютий 2012 року, в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

У звязку з цим, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем було занижено суму чистого неоподаткованого доходу на загальну суму 98 189, 67 грн.

Також, податковим органом встановлено, що позивачем було занижено базу нарахування єдиного соціального внеску на суму 83 845, 42 грн., внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 не було утримано та перераховано до бюджету суму єдиного соціального внеску в розмірі 42 133, 02 грн., у тому числі у 2012 році в сумі 22 165, 67 грн. та у 2013 році в сумі 19 967, 42 грн.

На підставі акта перевірки Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було винесено наступні документи:

- податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 18 410, 56 грн., у тому числі податкове зобовязання в розмірі 14 728, 45 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 682, 11 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» НОМЕР_4 від 26.02.2015, за якою позивачу необхідно сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 42 133, 09 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_5 від 26.02.2015, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 21 066, 55 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасувати, з приводу чого суд зазначає таке.

06.10.2008 між Комунальним підприємством «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (Підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії № 1229, за умовами якого підприємство зобовязалось надавати споживачу теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобовязався приймати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 відпуск теплової енергії здійснюється після приєднання і укладення даного договору між підприємством і споживачем на підставі проектної, інвентарної та технічної документації.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що теплова енергія подається споживачу за адресою : вул. Кавказька, 9а.

Відповідно до п. 2.1 договору підприємство здійснює відпуск теплової енергії після предявлення споживачу акта технічної готовності обєкту систем теплопостачання, підписаного представником підприємства (визначеного наказом директора). Акт подається щорічно до 15 вересня (додаток № 2).

Згідно з п. 4.2 облік споживання теплової енергії поводиться за приладами обліку або розрахунковим способом : по опаленню та вентиляції згідно з навантаженням зазначеним в договорі; по гарячому водопостачанню по пропускній здатності вузла вводу при швидкості 2 м/с.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

За умовами п. 5.2 договору розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладення даного договору становить теплоенергія на опалення: при наявності приладів обліку в розмірі 306, 23 грн. в місяць за 1 Гкал для інших споживачів.

Відповідно до п. 5.3 договору споживач проводить сплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства протягом 5-ти днів з дня отримання рахунку, при цьому споживач самостійно отримує рахунок до 5-го числа кожного наступного місяця.

Згідно з п. 5.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунки споживача з підприємством за спожиту енергію можуть здійснюватись в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця.

Пунктом 5.7 договору визначено, що в платіжних дорученнях споживач повинен обовязково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання.Як вбачається з матеріалів справи, КП «Теплотранссервіс» було поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію на опалення.

В подальшому, з метою оплати отриманої теплової енергії, КП «Теплотранссервіс» було направлено на адресу позивача рахунок № 1229 від 14.05.2012, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 було нараховано до сплати 98 189, 67 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 16 364, 95 грн.).

Також, 22.05.2012 між КП «Теплотрансервіс» та ФОП ОСОБА_4 було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію № 1229, відповідно до якої сторони дійшли згоди про встановлення порядок та умови здійснення розрахунків позивача за спожиту теплову енергію.

З метою виконання умов вищевказаних договорів, позивачем було сплачено реструктуризований борг за спожиту теплову енергію, що підтверджується квитанцією № 9444248 від 12.06.2012 на суму 10 009, 00 грн., № 9951472 від 18.07.2012 на суму 8 182, 47 грн., № 10202604 від 07.08.2012 на суму 8 182, 47 грн., № 10568315 від 06.09.2012 на суму 8 182, 47 грн., № K111/4/19 від 04.10.2012 на суму 8 182, 47 грн., № K111/5/16 від 05.11.2012 на суму 4 277, 29 грн., № K111/6/3 від 06.11.2012 на суму 5 000, 00 грн., № K111/5/1 від 05.12.2012 на суму 5 000, 00 грн., № K111/L/6 від 21.12.2012 на суму 5 000, 00 грн., № K111/А//8 від 10.01.2013 на суму 5 000, 00 грн., № K111/8/113 від 28.01.2013 на суму 5 000, 00 грн. та банківськими виписками по рахунку позивача від 19.06.2012 на суму 9 983, 83 грн., від 26.12.2012 на суму 5 000, 00 грн.

Отже, за отримані послуги з теплового постачання позивачем були понесені витрати на загальну суму 98 189, 67 грн.

Матеріалами справи встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в період з 01.01.2011 по 31.03.2012 перебував на спрощеній системі оподаткування, а в період з 01.04.2012 по 31.12.2013 позивач здійснював свою діяльність на загальній системі обліку та звітності.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємства» № 727/98 від 03.07.1998 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Відповідно до п.п. 177.1 та 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. ( п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, аналізуючи вищевказані положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про те, що законодавство не ставить в залежність існування у платника податків права на врахування суми витрат, яка безпосередньо повязана з отриманням доходу, від того, на якій системі оподаткування перебував платник на момент фактичного понесення ним таких витрат.

У звязку з цим, суд вважає, що фізична особа-підприємець про переході на загальну систему оподаткування, має право відносити до суми витрат, які безпосередньо повязані з отриманням доходу, відповідні документально підтверджені витрати незалежно від того, що вони були понесені підприємцем при перебуванні на спрощеній системі оподаткування.

Суд звертає увагу, що в даному випадку необхідною умовою існування у фізичної особи-підприємця такого права є наявність відповідної бухгалтерської та первинної документації, яка підтверджує факт понесення фізичною особою-підприємцем таких витрат.

Матеріали справи свідчать, що витрати, які були понесені позивачем за результатом здійснення господарських операцій з КП «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради підтверджені належними документами, що оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що позивачем не було

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом було встановлено, що основним видом діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2008 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач набув у власність 33/10 частини приміщення, що входить до складу 63/100 частини приміщення адміністративного будинку, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9-а, загальною площею 1 110, 1 кв. м., що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 6350077 від 08.08.2008.Окрім того, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 11717918 від 28.10.2013 та витягу про державну реєстрацію прав № 33770152 від 09.04.2012, позивачем, в результаті укладення договору поділу нерухомого майна № 911 від 03.04.2014 було набуто у власність 1/1 частини приміщення адміністративного будинку, що знаходиться за адресою Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька (вул. Тольятті), буд. 9-а.

Отже, ОСОБА_4 є власником приміщення адміністративного будинку, який знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька (вул. Тольятті), буд. 9а.

З огляду на наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 надавав в оренду належне йому на праві власності приміщення та забезпечував його опалення, яке безпосередньо здійснювалося КП «Теплотранссервіс Рівненської міської ради на підставі договору на відпуск теплової енергії № 1229 від 06.10.2008.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що понесені позивачем витрати в сумі 98 189, 67 грн. безпосередньо повязані з господарською діяльністю останнього.

Щодо тверджень відповідача про ненадання контролюючому органу до перевірки відповідної первинної документації, то суд не приймає до уваги позицію відповідача в цій частині, у звязку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було адресовано контролюючому органу супровідний лист, в якому був вказаний перелік документів, що був наданий ФОП ОСОБА_3 до податкової перевірки, а саме: договори з орендарями, постачальниками позивача; податкові накладні і реєстри отриманих та виданих податкових накладних; книги обліку доходів і витрат; податкова звітність за відповідні періоди, банківські виписки тощо.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного листа, останній містить відмітку з підписом представника Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про повернення вищевказаного переліку документів, які надавались позивачем до перевірки.

Отже, судом встановлено, що позивачем було надано до перевірки відповідну первину документацію.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідач в акті перевірки здійснює посилання виключно на книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_8, при цьому, не зазначаючи про іншу надану до перевірки документацію, та не вказуючи про причини її неврахування під час перевірки, що свідчить про те, що вищезазначена перевірка не була проведена належним чином.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ФОП ОСОБА_3 необхідних умов для зарахування відповідної суми коштів до суми витрат, яка безпосередньо повязана з отриманням доходу, що свідчить про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем оподаткованого доходу, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкового зобов'язання суд вважає протиправними.

Щодо висновків Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про неутримання та неперераховання в рахунок бюджету суми єдиного соціального внеску за період з 2012 по 2013 рр. в сумі 42 133, 02 грн., суд зазначає наступне.Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 12.02.2015 № 267/1702/НОМЕР_3 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_4 було порушено вимоги п.п. 1 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Так, зокрема, контролюючим органом зауважено, що позивачем за період 2012-2013 було занижену базу нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 83 845, 42 грн., що в свою чергу, зумовило неутримання та неперерахування ФОП ОСОБА_3 суми єдиного соціального внеску до бюджету в розмірі 42 133, 02 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 22 165, 67 грн. та за 2013 рік в сумі 19 967, 42 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було винесено вимогу форми № Ф-0003521702 від 26.02.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 42 133, 09 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_5 від 26.02.2015, відповідно до якого до ФОП ОСОБА_4 були застосовані штрафні санкції в сумі 21 066, 55 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження контролюючого органу про заниження позивачем чистого доходу за 2012-2013 рр. в сумі 89 763, 26 грн., і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.02.2015.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за період 2013-2013 рр. за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 12.02.2015 № 267/1702/НОМЕР_3, неправомірним є також донарахування позивачеві суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. підлягає стягненню на його користь з Васильківської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Київській області.

У судовому засіданні 22.09.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 28.09.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26 лютого 2015 року № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2015 року № Ф-0003521702.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України від 26 лютого 2015 року № НОМЕР_5 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

5.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (08632, Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, вулиця Леніна, будинок 31, ідентифікаційний номер 223304159) судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристів, будинок 45, ідентифікаційний код 38692984).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.