Постанова № 52619140, 17.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року 810/3480/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Київської митниці ДФС України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС України (далі - відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів вартості товарів №125130005/2015/610013/2 від 25.02.2015 (далі - оскаржуване рішення) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00029 від 25.02.2015 (далі - картка відмови).

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач ігноруючи основоположні приписи Конституції України та спеціальні норми Митного Кодексу України №4494-VI від 13.03.2012 (далі - Митний кодекс України), які унормовують інститут контролю правильності визначення митної вартості товарів, виніс оскаржуване рішення, яке є абсолютно не обґрунтованим, не вказано жодної причини, за якої заявлена позивачем митна вартість не може бути визнана, а також не зазначено підстав для здійснення коригування митної вартості товарів.

Заперечуючи проти позову відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що позивачем при митному оформленні не надано жодних документів, які б підтверджували формування заявленої митної вартості.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про місце, дату та час, не з'явились. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 червня 2013 року, між позивачем та Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd було укладено контракт № H-D/2013- 0618 від 18.06.2013 про поставки шин. Кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невідємною частиною вказаного контракту.

24.02.2015 позивач подав відповідачу вантажну митну декларацію (далі - МД) №125130005.2015.541354 щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки CHANGFENG, для вантажних автомобілів в кількості 284 шт., ввезених на підставі контракту №H-D/2013-0618 від 18 червня 2013 року.

Разом з митною декларацією, 24 лютого 2015 року Позивач надав Відповідачу наступні документи:

-картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014;

-акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500060702/2015/453 від 23.02.2015;

-міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 353497 від 23.02.2015;

-коносамент (Bill of Lading) NFYG8B800 від 10.01.2015;

-платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №418 від 28.01.2015;

-прейскурант (прайст-лист) виробника товару Б/Н від 04.01.2015 ;

-інвойс (рахунок-фактура) №14HFTD011-TBR від 04.01.2015;

-пакувальний лист від Б/Н від 04.01.2015;

-страховий поліс №6673831060320150000024 від 03.01.2015;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 19.12.2013;

-контракт (зовнішньоекономічний договір) № H-D/2013-0618 від 18.06.2013;

-сертифікат відповідності UA1.009.0013493-14 від 03.03.2014;

-сертифікат відповідності UA1.009.0147600-14 від 17.12.2014;

-інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 10.01.2015;

-сертифікат про походження 15С3705В0170/00014 від 12.01.2015;

-копія митної декларації країни відправлення 435020150500108611 від 09.01.2015;

-копія митної декларації країни відправлення 435020150500108612 від 09.01.2015;

По результатах розгляду митним органом поданих документів позивач отримав рішення про коригування митної вартості товару №125130005/2015/610013/2 від 25.02.2015.

26.02.2015 позивачем було повторно подано органу доходів і зборів митну декларацію (МД-2) №125130005/2015/541436 від 26.02.2015 разом з аналогічним переліком документів, що і до митної декларації №125130005.2015.541354 від 24.02.2015 та додаткові документи, які вимагались у відповідності до електронного повідомлення відповідача від 24.02.2015, а саме:

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №536 від 25.02.2015;

- бухгалтерські документи (рахунки-фактури № СФ-0000024 від 10.02.2015р., № СФ-0000023 від 10.02.2015)

Надані позивачем документи не стали підставою для визнання відповідачем заявленої ТОВ «Дельта-2010» митної вартості, разом з тим, позивач отримав оскаржуване рішення та картку відмови

На думку інспектора митного органу ОСОБА_1 у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у звязку з невиконанням вимог ст. 59-60 МКУ; методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у звязку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 05.02.2015 №125130005/2015/540768.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Митного кодексу України передбачено, що державну митну справу становлять визначені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у МД та картці відмови. Перелік наданих документів наведений у графі 44 вищезазначених нових МД, які подані після винесення оскаржуваних рішень, картці відмови (коди документів затверджені Наказом Мінфіну України Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій від 20.09.2012 № 1011).

Відповідно до норм ч.2 - ст.53 Митного кодексу України, - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Зі змісту зазначених вище норм ст.53 Митного кодексу України слідує, що у випадку встановлення відповідачем розбіжностей у відомостях на підставі яких заявлено митну вартість за основним методом, відповідач має право письмово витребувати ряд документів. Однак в судовому засіданні не встановлено і відповідачем не стверджувалось зворотного, що відповідач в порядку ч.3 ст.53 Митного кодексу України витребував у позивача які-небудь документи за письмовою вимогою. Витребування ж відповідачем у позивача документів щодо страхування товару взагалі не передбачено ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, як право відповідача, якому кореспондується відповідний обов'язок позивача (декларанта).

За таких умов відповідачем не було зроблено можливих дій, передбачених законодавством по визначенню правильності заявленої митної вартості товару у разі встановлення розбіжностей у первісно поданих документах, а відтак відмови у застосуванні основного методу визначення вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, - прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Окрім того оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Водночас, відповідачем у справі не було ніяким чином доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей в інформаційних базах та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема на дії по отриманню необхідних відомостей.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 26.03.2015р., винесеній у справі № К/800/42105/14, в якій зазначено, що рішення про митне оформлення товару не може базуватися виключно на інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних субєктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено. Також необхідно врахувати, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, така інформаційна база не містить всіх обєктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Згідно із пунктом першим статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Відповідно до пункту другого статті 64 Митного кодексу України Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Всупереч зазначеному, відповідачем при визначенні митної вартості при застосуванні резервного методу була взята лише інформація, наявна у відповідача, з митної декларації від 05.02.2015 №125130005/2015/540768, яка була прийнята раніше митним органом, однак вона теж містила корегування.

Окрім того, суд піддає сумніву правомірність порядку застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.

З норми ч.1 та ч.2 ст.64 Митного кодексу України слідує, що законодавець не розкриває змісту та порядку застосування шостого методу визначення митної вартості товарів, в той же час, наділяє відповідача повноваженнями розсуду визначати такий зміст і порядок. Виходячи з принципу правової визначеності та принципів обгрунтованості, розсудливості та добросовісності, визначеними як умова правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд зауважує, що відповідач до винесення оскаржуваного рішення повинен був довести до позивача зміст та порядок застосування шостого(резервного методу).

Однак, оскаржуване рішення, пояснення представника відповідача в судовому засіданні, як і його письмові заперечення не місти опису такого змісту та порядку. За таких умов суд вважає недоведеними відповідачем вчинення належних дій по визначенню змісту та порядку застосування такого методу визначення митної вартості, що, в свою чергу, нівелює числове значення митної вартості визначеної відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Описані вище порушення одночасно є порушеннями прав позивача на правомірне рішення суб'єкта владних повноважень, з врахуванням принципів визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів вартості товарів №125130005/2015/610013/2 від 25.02.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00029 від 25.02.2015.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" (код ЄДРПОУ 36998136) з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в розмірі 222(двісті двадцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.