Постанова № 52619134, 29.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року 810/5656/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

30.09.2014 до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1С.) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі відповідач, ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2304/0017011705/137, від 19.06.2014 №2305/0017031705/138 та від 19.06.2014 №2306/0017041705/139 та вимогу №Ф-6/НОМЕР_1 від 19.06.2014 про сплату боргу (недоїмки).

07.10.2014 Київський окружний адміністративний суду прийняв постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

18.12.2014 Київський апеляційний адміністративний суду постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 без змін.

23.04.2015 Вищий адміністративний суд України прийняв ухвалу, якою касаційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

18.05.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття адміністративної справи до провадження, якою адміністративну справу №810/5656/14 прийнято до провадження суддею Басаєм О.В.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що відповідачем було порушено норми діючого законодавства, а тому, податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу є протиправними та підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Просив в задоволенні позову відмовити.

17.09.2015 через канцелярію суду надійшли клопотання від представника позивача та представника відповідача, в яких вони просять суд здійснити розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

17.09.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №403828, ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, якій присвоєно ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 (Том 1 а.с. 58).

З 29.04.2014 по 22.05.2014 ОДПІ на підставі наказів №539 від 08.04.2014, №772 від 16.05.2014 та направлень №288 від 29.04.201, №289 від 29.04.2014, виданих Білоцерківською ОДПІ, згідно пп. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки ОДПІ складено Акт від 29.05.2014 №1787/17-5/2121107902/63 (далі Акт перевірки) (Том 1 а.с. 17-29).

У ході проведення вищезазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

- п. 183.10 ст. 183, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.3, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 88554,87 грн.;

- п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" від 08.7.2010 №2464-VI (із змінами та доповненнями), а саме занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу в загальній сумі 21992,87 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 1698,23 грн. та за 2013 рік в сумі 20294,64 грн.;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1, п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 188673,00 грн., в тому числі за липень 2013 року на суму 24437,00 грн., за серпень 2013 року на суму 34865,00 грн., за вересень 2015 року на суму 39629,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 295,00 грн., за листопад 2015 року на суму 1322,00 грн., за грудень 2013 року на суму 88125,00 грн.;

- п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме підприємцем не подано декларації по податку на додану вартість за липень 2013 року, серпень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року та грудень 2013 року;

- п. 8 р. ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, а саме: недостовірне відображення періоду виписки податкових накладних, що призвело до виникнення розбіжності між сумою податкового зобовязання ТОВ "Візит" та податкового кредиту ФОП ОСОБА_1, згідно даних Автоматизованої системи співставлення ІС "Податковий блок" за жовтень 2013 року на суму -24588,67 грн., за листопад 2013 на суму 33089,00 грн., за грудень 2013 року на суму +57969,40 грн., що не вплинуло на обєкт оподаткування.

Так, в Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки відображених в декларації про доходи показників за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 у загальній сумі 992569,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення отримання коштів за реалізацію продуктів харчування та відсоток банку згідно депозитного договору по безготівковій формі розрахунків.

Перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу у сумі 992569,00 грн. на підставі таких документів: договорів, банківських виписок, книг обліку доходів та витрат, накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), встановлено його заниження за 2013 рік на загальну суму 422919,06 грн.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, в ході аналізу банківських виписок встановлено, що позивачем за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 отримано грошові кошти на загальну суму 1598276,23 гривень, в тому числі:

- від покупців на загальну суму 1591380,33 гривень, в тому числі ПДВ 182788,16 грн. (без ПДВ 1408592,17 грн.);

- відсоток банку згідно депозитного договору на загальну суму 6895,89 грн.

За період з 11.07.2013 по 31.12.2013 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобовязань по податку на додану вартість у сумі 93013 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 11.07.2013 по 31.12.2013 встановлено їх заниження на загальну суму 188673 гривень, в тому числі за липень 2013 року у сумі 24437 гривень, за серпень 2013 року у сумі 34865 гривень, за вересень 2013 у сумі 39629 гривень, за жовтень 2013 року у сумі 295 гривень, за листопад 2013 року у сумі 1322 гривень, за грудень 2013 року у сумі 88125 гривень.

Перевіркою встановлено, що на формування показників у загальній сумі 93013 гривень мало вплив реалізація продуктів харчування по безготівковій формі розрахунків. До складу податкових зобовязань включались суми податку на додану вартість по першій події.

В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок, а з 01.07.2013 по 31.12.2013 загальній системі оподаткування.

За період з 11.07.2013 по 31.12.2013 субєктом підприємницької діяльності задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 2060 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) сплаті бюджетному відшкодуванню) за період з 11.07.2013 по 31.12.2013 встановлено його заниження на загальну суму 188673 грн., в тому числі за липень 2013 року на суму 24437 грн., за серпень 2013 року на суму 34865 грн., за вересень 2013 року на суму 39629 грн., за жовтень 2013 року на 295 грн., за листопад 2013 року на суму 1322 грн., за грудень 2013 року на 88125 грн.

В періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_1 пільгами щодо податку на додану вартість не користувався.

На підставі Акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2304/0017011705/137, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 110693,59 грн. (за основним платежем 88554,87 грн. та за штрафними санкціями 22138,72 грн.), податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2305/0017031705/138, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 235841,25 грн. (за основним платежем 188673,00 грн. та за штрафними санкціями 47168,25 грн.), податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2306/0017041705/139, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 510,00 грн. (за основним платежем 0,00 грн. та за штрафними санкціями 510,00 грн.), вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2014 №Ф-6/НОМЕР_1 щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 21992,87 грн. (Том 1 а.с. 9-12).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2304/0017011705/137, від 19.06.2014 №2305/0017031705/138 та від 19.06.2014 №2306/0017041705/139 залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.09.2014 №1179/м/99-99-10-01-07-15 про результати розгляду скарги в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2014 №Ф-6/НОМЕР_1 та рішення від 19.06.2014 №2307/0016991705/140 скарга позивача задоволена частково, а саме, рішення від 19.06.2014 №2307/0016991705/140 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 1269,46 грн. скасовано, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2014 №Ф-6/НОМЕР_1 залишена без змін.

Також, було зобовязано ОДПІ винести нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Водночас, станом на день розгляду справи, таке рішення винесено не було.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми від 19.06.2014 №2305/0017031705/138, судом встановлено наступне.

Згідно із поданою заявою ФОП ОСОБА_1 анульовано свідоцтво платника єдиного податку з 01.07.2013. З 01.07.2013 по 31.12.2013 ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.

08.10.2013 позивач отримав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200144075.

Згідно зі звітами субєкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку та виписок банку з розрахункових рахунків виручка від реалізації товарів ФОП ОСОБА_1 за останні 12 місяців (за період з 01.07.2012 по 30.06.2013) складає 1498952 гривень, тобто перевищує 300000 гривень.

Відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (далі ПК), для цілей оподаткування платником податку є, в тому числі, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з пунктом 181.1 пункту 181 ПК, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.4 статті 183 ПК передбачено, що у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Пунктом 183.10 статі 183 ПК встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Положеннями пункту 187.1 статті 187 ПК визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, якщо у платника ПДВ перша подія (відвантаження товарів, оформлення документа на постачання послуг або зарахування коштів від покупця) відбулася до його реєстрації платником ПДВ, а друга подія відбулась після такої реєстрації платника ПДВ, то податкове зобовязання з ПДВ за такою операцією не нараховується, за умови, що такий платник не обрав касовий метод визначення податкового зобовязання.

Якщо ж платником ПДВ застосовується касовий метод визначення податкових зобовязань, то у разі надходження за фактом оплати поставлених товарів/послуг після його реєстрації платником ПДВ, він зобовязаний задекларувати податкові зобовязання з ПДВ та погасити їх у встановленому законодавством порядку.

Крім того, якщо платник до його реєстрації платником ПДВ, на дату виникнення першої події, зобовязаний був зареєструватися платником ПДВ, у звязку з набранням обсягу оподаткованих операцій більше 300000 гривень, але не зареєструвався, то податкові зобовязання з ПДВ нараховуються, а право на податковий кредит не надається.

Виходячи з вищезазначеного, суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що суму у 300000 гривень (п. 181.1 ст. 181 ПК) слід відраховувати лише з моменту перевищення платником податків граничного обсягу виручки, тобто, лише коли платник податків припиняє діяльність у межах спрощеної системи оподаткування без урахування загальної суми від операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з V розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахованої (сплаченої) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців

Як вбачається з Акта перевірки податок на додану вартість було нараховано лише з липня 2013 року, тобто тоді, коли позивач вже перестав перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, на донарахування податку на додану вартість вплинула дебіторська заборгованість, що станом на 01.07.2013 склала 502022 грн., а станом на 31.12.2013 507198,77 грн.

Згідно з пунктом 187.7 статті 187 ПК, датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Тобто, датою виникнення податкових зобовязань позивача є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок від Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради.

Також, позивачем з 11.07.2013 по 31.12.2013 реалізовано ТМЦ, які оплачені покупцями на розрахунковий рахунок підприємця на загальну суму 19824,60 гривень, в тому числі:

- КЗ КОР "Трипільська СЗШІ І-ІІ ступенів" на суму 9600,00 грн.;

- ДДДБ №1 "Волошка" на суму 5274,60 грн.;

- Білоцерківське училище ПППДКВСУ на суму 4950,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2305/0017031705/138, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 235841,25 грн. (за основним платежем 188673,00 грн. та за штрафними санкціями 47168,25 грн.).

Щодо податкового повідомлення-рішення форми від 19.06.2014 №2306/0017041705/139, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК, за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Так як, судом встановлено порушення сплати податкових зобовязань з ПДВ у звязку з тим, що позивач, не зареєструвався платником ПДВ з 11.07.2013 по 08.10.2013, та, відповідно, не подавав податкових декларацій з податку на додану вартість за липень-жовтень 2013 року (включно), штрафні санкції в цій частині застосовано вірно.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2306/0017041705/139, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 510,00 грн. (за основним платежем 0,00 грн. та за штрафними санкціями 510,00 грн.).

Щодо податкового повідомлення-рішення форми від 19.06.2014 №2304/0017011705/137, судом встановлено наступне.

В обґрунтування протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2304/0017011705/137 представник позивача зазначив, що на банківський рахунок позивача у період з 01.10.2013 по 31.12.2013 надійшли кошти у сумі 502022 гривні від Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради в рахунок погашення дебіторської заборгованості, яка виникла за 2012 та 2013 роки ще під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки, пунктом 177.2 статті 177 ПК визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, оскільки вказані кошти надійшли у період, коли позивач не знаходилась на спрощеній системі оподаткування, відповідач правомірно дійшов висновків, що ФОП ОСОБА_1 занижено валовий дохід на суму 422919,06 грн. (без ПДВ).

Пояснень щодо відсотків по депозитному договору позивач не надав.

З приводу заниження валових витрат, судом встановлено, що позивач до складу валових витрат відніс вартість товарно-матеріальних цінностей у сумі 985614 грн. згідно книги обліку доходів і витрат, видаткових накладних, квитанцій про їх оплату, в тому числі за період з 01.07.2013 по 07.10.2013 на загальну суму 631620 грн. із врахуванням податку на додану вартість у сумі 105270 грн. та за період з 08.10.2013 по 31.12.2013 без врахування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 177.3 статті 177 ПК, для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК встановлено, що до складу витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

Отже, як встановлено судом, оскільки позивач повинен був подати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до 11.07.2013 і не зробив це (з липня 2013 року повинен був сплачувати ПДВ), то підстави для включення суми 105270 грн. (ПДВ) до складу валових витрат у нього відсутні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2304/0017011705/137, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 110693,59 грн. (за основним платежем 88554,87 грн. та за штрафними санкціями 22138,72 грн.).

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2014 №Ф-6/НОМЕР_1 щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 21992,87 грн., суд зазначає.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообовязкове пенсійне страхування з отриманого чистого доходу, сума донарахованого єдиного соціального внеску за результатами перевірки склала 21992,87 грн., в тому числі за 2011 рік 1698,23 грн. та за 2013 рік 20294,64 грн.

В додаткових поясненнях до позовної заяви представник позивача пояснив, що позивач у період з 01.01.2011 по 30.06.2013 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, сплачувала єдиний податок та з 2008 року є пенсіонером за віком.

Крім того зазначив, що за період з січня 2011 року по липень 2011 року позивачу нарахований соціальний внесок в сумі 2312,07 грн., який сплачено позивачем повністю, а з 06.08.2011 по 01.07.2013 була звільнена від сплати за себе єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI).

З листа управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області від 16.06.2015 №461/М-01, судом встановлено, що відповідно до поданої по ФОП ОСОБА_1 про нараховані суми єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за 2011 рік (січень-липень) нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 2312,07 грн. та сплачено згідно платіжних доручень №35 від 18.02.2011 на суму 326,53 грн. та №75 від 27.03.2012 на суму 1985,54 грн.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 ОДПІ та управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області надали суду інформацію про нарахування та сплату позивачем єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року, відповідно до якої у позивача за 2011 рік (серпень-грудень) відсутня заборгованість щодо соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач в силу частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, під час перебування на спрощеній системі оподаткування був звільнений від сплати єдиного внеску, тобто, до 30.06.2013 (включно) управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області не здійснювало жодних нарахувань позивачу щодо єдиного внеску за період з серпня 2011 року по червень 2013 року (включно).

Таким чином, висновок відповідача щодо необхідності донарахування позивачу єдиного соціального внеску за результатами перевірки за 2011 рік у розмірі 1698,23 грн. є протиправним та необґрунтованим.

Суд наголошує, що з 11.08.2013 набрав чинності Закону України від 04.07.2013 №406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з проведенням адміністративної реформи", яким було внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI. Відповідно до цих змін, адміністрування єдиного соціального внеску від управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області передано до ОДПІ.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для цим осіб встановлюється у розмірі 34,7%.

Враховуючи те, що судом встановлено правомірність висновків ОДПІ щодо заниження ФОП ОСОБА_1 оподаткованого доходу в 2013 році та винесеного податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 №2304/0017011705/137, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 110693,59 грн. (за основним платежем 88554,87 грн. та за штрафними санкціями 22138,72 грн.), суд вважає, що висновок відповідача щодо необхідності донарахування позивачу єдиного соціального внеску за результатами перевірки за 2013 рік у розмірі 20294,64 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2014 №Ф-6/НОМЕР_1 щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 21992,87 грн. підлягає скасуванню в частині донарахування позивачу єдиного соціального внеску за 2011 рік у розмірі 1698,23 грн.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон України від 08.07.2011 №3674-VI) (в редакції від 28.11.2013), під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 369037,71 грн.

З вищезазначеного випливає, що розмір ставки судового збору за вказану майнову вимогу складає 4872,00 грн.

Судом встановлено, що позивач при подачі позовної заяви сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору, а саме, 487,20 грн., що підтверджується квитанцією №12547727 від 19.09.2014.

Судом задоволено майнову вимогу позивача в частині 1698,23 грн., що складає 0,46% від її загального розміру.

Суд зазначає, що 0,46% від розміру ставки судового збору за майнову вимогу позивача складає 22,41 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що решта суми ставки судового збору, що складає 4362,39 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2014 №Ф-6/НОМЕР_1 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за 2011 рік у розмірі 1698,23 грн. (одна тисяча шістсот девяносто вісім грн. 23 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області; код банку отримувача (МФО) 821018; рахунок отримувача 31213206784001; код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності "206") судовий збір у розмірі 4362,39 грн. (чотири тисячі триста шістдесят дві грн. 39 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.