Постанова № 52619046, 23.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року ( 11 год. 20 хв.)Справа № 808/5196/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2015 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову посилається на те, що висновок контролюючого органу в акті перевірки про порушення товариством вимог п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України не відповідає фактичним обставинам справи, є передчасним, базується лише на поясненнях керівника контрагента позивача ТОВ «Лаконта Груп», при цьому, дані первинних документів ТОВ «Запорожспецсплав» по взаємовідносинам з ТОВ «Лаконта Груп» взагалі не прийняті до уваги. Визнаючи договір, укладений позивачем з його контрагентом таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, а також визнаючи недійсними данні, відображені у декларації з ПДВ за перевіряємий період, контролюючий орган вийшов за межі наданих законом повноважень та зробив передчасні і неправомірні висновки. В свою чергу стверджує, що позивачем до перевірки були надані всі документи, які підтверджують факт придбання, оприбуткування та використання у власній господарській діяльності товару. А тому, у товариства були наявні всі правові підстави для формування податкового кредиту по операціям щодо придбання товару з ТОВ «Лаконта Груп». У звязку із викладеним, вважає, що висновки контролюючого органу про заниження товариством податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 37 000 грн. є безпідставними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

У судове засідання 23.09.2015 прибув представник позивача та підтримав адміністративний позов, просить його задовольнити.

Відповідач у судові засідання 04.09.2015 та 23.09.2015 двічі за викликом суду не зявився, письмові заперечення на адміністративний позов не надав. 23.09.2015 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 42220) про зупинення провадження у справі на строк встановлений судом для надання додаткових доказів по справі. Клопотання просить розглянути за його відсутності.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечив.

Вирішуючи клопотання ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області суд виходить з того, що відповідно до до п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Заявляючи вказане клопотання, представник відповідача не повідомив суду, які саме документи відповідач бажає додатково подати та чому для цього знову слід зупиняти провадження у справі.

Також суд враховує той факт, що за клопотанням відповідача від 03.09.2015 вх. № 37583 провадження у справі вже зупинялось до 23.09.2015 для надання можливості контролюючому органу подати письмовий нормативно та документально обґрунтований відзив на адміністративний позов і додаткові документи. Як вже зазначалося вище, станом на 23.09.2015 такі документу до суду не надходили.

З огляду на це, суд вважає, що відповідач неналежним чином користується своїми процесуальними правами, чим затягує розгляд справи.

Враховуючи наявні заперечення з боку представника позивача, суд у задоволенні клопотання представника відповідача щодо зупинення провадження у справі відмовляє.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Тому, відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що на підставі направлення від 10.07.2015 № 302 ОСОБА_1 згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та відповідно до наказу від 10.07.2015 № 284 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Запорожспецсплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.05.2015 при взаємовідносинах з ТОВ «Лаконта Груп». За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 27.07.2015 № 831/08-28-22-02/32068473.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Запорожспецсплав» вимог п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 37 000 грн., в т.ч. за грудень 2014 року на суму 37 000 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, платником податків 07.08.2015 подані до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя письмові заперечення (від 06.08.2015 вих. 07082015/1), які листом контролюючого органу від 12.08.2015 за вих. № 12523/10/08-28-22-02 залишені без задоволення.

17.08.2015, на підставі акту перевірки від 27.07.2015 № 831/08-28-22-02/32068473, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Запорожспецсплав» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 55 500 грн., в т.ч. 37 000 грн. за основним платежем та 18 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2015 № НОМЕР_1 ТОВ «Запорожспецсплав» звернулось до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: a) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Таким чином, зі змісту наведених норм права вбачається, що безпосередньою підставою для формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість є факт отримання ним належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом зясовано, що 25.12.2014 між ТОВ «Лаконта Груп» (постачальник) та ТОВ «Запоржспецсплав» (замовник) укладено договір поставки № 2512/2014, відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити товар, перелік якого визначений у додатку № 1 до вказаного договору, а замовник зобовязався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що предметом поставки є товар (Лігатура МнС), зазначені в Переліку (Додаток № 1 до вказаного договору).

Згідно з умовами розділу 3 договору, товар повинен бути поставлений замовнику у строк 30 днів з моменту здійснення попередньої оплати замовником за цим договором. Пунктом постачання товару за цим договором є місцезнаходження замовника.

Відповідно до укладеної до вказаного договору специфікації постачальник мав передати замовнику товар - Лігатура МнС в кількості 16тн. на загальну суму 222 000,00 грн., що відповідає умовам п. 6.1 договору.

За видатковою накладною № 122940 від 29.12.2014 ТОВ «Лаконта груп» передало, а ТОВ «Запорожспецсплав» прийняло товар на загальну суму 222 000,00 грн. Постачальником виписано покупцю податкову накладну № 297 від 29.12.2014 на загальну суму 222 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 37 000,00 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата за придбаний товар здійснена ТОВ «Запорожспецсплав» на підставі рахунку-фактури № 122940 від 29.12.2014 безготівковим коштом, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 1333 від 28.01.2015 на суму 40 000,00 грн. та № 21349 від 03.02.2015 на суму 182 000,00 грн.

Транспортування придбаного товару на адресу позивача було здійснено згідно товарно-транспортної накладної від 29.12.2014 № 29122014, автомобілем НОМЕР_2.

Товар оприбуткований покупцем на підставі вищеназваних документів, що у бухгалтерському обліку товариства відображено відповідними проводками: Дт 201 «Сировина та матеріали», Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Крім того, в акті перевірки контролюючий орган цитує письмові пояснення головного бухгалтера підприємства (арк.4 акту перевірки) в яких посадова особа ТОВ «Запорожспецсплав» пояснила, що ТОВ «Запорожспецсплав» є виробником феросплавів лігатури марганцевмістких. Товариство має основні засоби на суму 6900,0тис.грн., в т.ч. металургійне обладнання та 3 вантажних автомобілі…Згідно журналу-ордеру по рахунку 201, придбаний товар від ТОВ «Лаконта Груп» станом на 01.01.2015 знаходився на складі сировини.

Суми податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 (в розділі податковий кредит) до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за грудень 2014 року.

Вказані обставини також описані в акті перевірки та не заперечуються податковим органом.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Лаконта Груп» відбулися, мали реальних характер та спрямовані на отримання прибутку.

В обґрунтування висновків, контролюючий орган в акті перевірки посилається на те, що згідно протоколу допиту свідка від 16.04.2015 ОСОБА_2 останній пояснив, що про ТОВ «Лаконта Груп» чує вперше, реєстрацією даного підприємства не займався, в органах РДА та ДПІ ніколи не був, статутний фонд підприємства не формував, внески до нього не робив, р/р в ПАТ «КСТ БАНК» не відкривав.

Надаючи правову оцінку доводам податкового органу суд виходить з того, що по-перше, суду не надано самого протоколу допиту свідка ОСОБА_2, по-друге, в акті перевірки не зазначено в рамках чого від директора ТОВ «Лаконта Груп» було відібрано вказані пояснення (наявність кримінальної справи, підстави обвинувачення тощо); по-третє, у процитованих поясненнях ОСОБА_2 нічого не говорив про ведення бухгалтерської та фінансової звітності тощо.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, наявність кримінального провадження та відібрані в ньому пояснення свідків не можуть вважатися належними доказами вини вищевказаних осіб у вчинені злочинів, доки їх не буде доведено в обвинувальному вироку суду.

Також слід зазначити, що наявність чи тотожність підпису ОСОБА_2 на видатковій та податковій накладних, рахунку-фактурі та у договорі при взаємовідносинах з ТОВ «Запорожспецсплав» не досліджувалась. Наявність лише самих пояснень такої особи, не спростовує факту підпису вказаних документів іншою уповноваженою особою підприємства чи самим ОСОБА_2

Суд наголошує, що нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до витрат та податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності позивача з його контрагентом повязується податковим органом лише з обставинами діяльності останнього, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, повязаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання податкового органу на порушення ТОВ «Запорожспецсплав» вимог п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.08.2015 № НОМЕР_1 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 55 500 грн., в т.ч. 37 000 грн. за основним платежем та 18 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на це, адміністративний позов ТОВ «Запорожспецсплав» слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.08.2015 № НОМЕР_1 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 55 500 грн., в т.ч. 37 000 грн. за основним платежем та 18 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожспецсплав» 182,70 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЛ.Я. Максименко