Постанова № 52618985, 20.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року

14:40

Справа № 2а-6878/10/0870

Провадження № СН/808/45/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Граніт»

до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області

про визнання недійсним і скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року по справі № 2а-6878/10/0870 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Граніт» відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ у Вільнянському районі Запорізької області від 15 лютого 2010 року №19 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року №К/9991/29943/12, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року по справі №2а-6878/10/0870 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди не дали належної правової оцінки постанові Господарського суду Запорізької області від 10 квітня 2006 року у справі №4/95/06-АП та постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі №2а-5181/09/0870, не перевірили доводи позивача щодо відсутності у нього недоїмки по внескам на загальнообов’язкове пенсійне страхування у період з 20 травня 2005 року по 05 квітня 2006 року та не з’ясовували, на яку суму недоїмки, і за який період, відповідач нарахував фінансові санкції.

25 листопада 2014 року матеріали вищезазначеної справи надійшли до канцелярії Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 28 листопада 2014 року справа № 2а-6878/10/0870 прийнята до провадження суддею Бойченко Ю.П. та призначена до судового розгляду на 23 грудня 2014 року.

Провадження у справі неодноразово зупинялось.

Від відповідача надійшли письмові заперечення та пояснення по справі в яких зазначено, що спірним є період з 20.09.2005 по 05.04.2006, а не з 20.05.2005 по 05.04.2006.

Недоїмка виникла у зв’язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначених підприємством зобов’язань за серпень та вересень 2005 року. Зокрема підприємством 19.09.2005 подано розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за серпень 2005 року. Загальна сума страхових внесків складає 12440,61 грн., що відображено в рядку 91 та 9.2 розрахунку (32%-11717,08 грн. +1,5% -723,53 грн.). Кінцевий термін сплати визначеної суми 20.09.2005. Сума підприємством сплачена частинами.

Виходячи з періоду застосування штрафних санкцій та пені, наявної технічної помилки у рішенні, сума штрафної санкції за рішенням №19 від 15.02.2010 становить 2613,03 грн., а сума пені 4496,43 грн.

З приводу посилань позивача на наявність переплати та відсутність заборгованості зазначив, що актом перевірки від 16.10.2008 №49 встановлено відсутність у позивача заборгованості за період з 01.07.2006 по 31.12.2006, однак у даному випадку предметом спору є несвоєчасна сплата страхових внесків за серпень та вересень 2005 року.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від позивача надійшли письмові заперечення на пояснення відповідача в яких зазначено, що рішенням відповідача № 19 від 15.02.2010 до позивача застосовані санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 6610,78 грн. і пені 17045,69 грн. за період 20.05.2005 - 05.04.2006. Але надаючи до пояснення додаток № 3 - розрахунок штрафної санкції та пені по рішенню № 19 від 15.02.2010 відповідач зазначає, що до стягнення заявлені інші суми, а саме: 2 613,03 грн. штрафу та 4 496,43 грн. пені. Вважає, що відповідач не довів у своїх розрахунках суму штрафних санкцій зазначену у рішенні № 19 від 15.02.2010, а відповідно таке рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

З підстав викладених в поясненнях просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, 20 травня 2015 року, представники сторін не з’явились, надіслали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи клопотання представників сторін, а також положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

У зв’язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Авто Граніт» є юридичною особою, зареєстрованою в УПФУ у Вільнянському районі Запорізької області як платник страхових внесків.

15 лютого 2010 року, рішенням № 19, УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області застосовано до ТОВ «Авто Граніт» штраф у розмірі 6610,78 грн. та 17045,69 грн. пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 20.05.2005 по 05.04.2006.

Рішення отримано ТОВ «Авто Граніт» 20.04.2010 р.

Не погоджуючись із рішенням УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області №19 від 15.02.2010, ТОВ «Авто Граніт» звернулося із скаргою № 24 від 26.04.2010 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням про результати розгляду скарги № 3770/05 від 17.05.2010 Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило у задоволені скарги ТОВ «Авто Граніт», а оскаржуване рішення залишено без змін.

Скаргою від 11.06.2010 вих. № 77 ТОВ «Авто Граніт» звернулося до Пенсійного фонду України, який рішенням від 13.08.2010 вих. № 14092/09-10 також залишив оскаржуване рішення без змін, а скаргу товариства – без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області №19 від 15.02.2010, ТОВ «Авто Граніт» звернулося до суду.

Відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, (далі – Закон № 1058-ІV), відповідно до частини 2 статті 17 якого. страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закон № 1058-ІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавство.

Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений статтею 20 Закону №1058-ІV, згідно з абзацом першим частиною 6 якої, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій ( пункт 2 статті 106 Закону №1058-ІV).

За змістом наведених норм Закону, обов’язковою умовою для застосування до страхувальника фінансових санкцій є наявність недоїмки по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, розміри пені та штрафних санкцій, визначаються в залежності від періоду, за який ця заборгованість виникла.

Абзацами 1-2 пункту 13 статті 106 Закону №1058-ІV встановлено, що про нарахування пені і накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Розгляд органами Пенсійного фонду України скарг, поданими страхувальниками при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, оскарження рішень про нарахування пені та накладення фінансових санкцій, передбачених частиною 9 статті 106 Закону №1058-ІV, здійснюється відповідно до Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-2 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 5.4. Порядку, орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

1) залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасовує в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, в певній частині;

3) скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє скаргу страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Із змісту рішення УПФУ у Вільнянському районі Запорізької області від 15 лютого 2010 року №19 видно, що фінансові санкції до позивача у вигляді штрафу у сумі 6610,78 грн. та 17045,69 грн. пені застосовані за період з 20 травня 2005 року по 05 квітня 2006 року. Відповідач в наданих запереченнях та письмових поясненнях стверджував, що фінансові санкції до позивача застосовані за період з 20 вересня 2005 року по 05 квітня 2006 року, а в рішенні просто допущена технічна помилка.

Проте, це рішення ТОВ «Авто Граніт» отримало 20 квітня 2010 року та 26 квітня 2010 року оскаржило до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а 11 червня 2010 року до Пенсійного фонду України. Проте, рішеннями про результати розгляду скарг від 17 травня 2010 року № 3770/05 та від 13 серпня 2010 року № 14092/09-10 скарги товариства залишені без задоволення, а рішення від 15 лютого 2010 року №19 - без змін.

Отже, допущена УПФУ у Вільнянському районі Запорізької області помилка у визначенні періоду недоїмки для застосування штрафних санкцій виправлена не була.

Крім того, в письмових поясненнях (вх.№15303 від 09.04.2015) відповідач зазначив, що «Виходячи з періоду застосування штрафних санкцій та пені, наявної технічної помилки у рішенні, сума штрафної санкції за рішенням №19 від 15.02.2010 становить 2613,03 грн., а сума пені 4496,43 грн.». До пояснень відповідач додав розрахунок штрафної санкції та пені по рішенню №19 від 15.02.2010.

Проте суд вважає, що різниця сум зазначених в рішенні та розрахунку не є технічною помилкою.

Як вже зазначалось вище, рішенням УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області від 15 лютого 2010 року за № 19 до ТОВ «Авто Граніт» застосовано штраф у розмірі 6610,78 грн. та 17045,69 грн. пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 20.05.2005 по 05.04.2006.

В той же час, відповідач стверджує та підтверджує розрахунком, що сума штрафної санкції за рішенням №19 від 15.02.2010 становить 2613,03 грн., а сума пені 4496,43 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 20.09.2005 по 05.04.2006.

Таким чином, спірне рішення не відповідає розрахунку як по періоду, за який застосовувались штрафні санкції так і по розміру штрафних санкцій та пені (майже в три рази), що не може бути технічною помилкою. Крім того, вказане рішення оскаржувалося як до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області так і до Пенсійного фонду України проте скасовано в частині зайве нарахованих штрафних санкцій та пені не було.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Погоджуючись с точкою зору відповідача щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) ТОВ «Авто Граніт» страхових внесків, суд однак вважає, що розрахунок штрафної санкції та пені по рішенню №19 від 15.02.2010 не відповідає наявним в матеріалах справи документам та доказам, з огляду на слідуючи обставини.

Як встановлено з матеріалів справи, 19.09.2005 ТОВ «Авто граніт» було подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за серпень 2005 року. Загальна сума страхових внесків складає 12440,61 грн., що відображено у рядку 9.1. та 9.2. розрахунку (32% - 11 717,08 грн. + 1,5% - 723,53 грн.). Кінцевий термін сплати визначеної суми 20.09.2005.

Сума була сплачена частинами, що підтверджується банківськими виписками, які додані до матеріалів справи, а саме:

20.09.2005 - 11 770,00 грн. (призначення платежу - внески до ПФ 32,3% на ЗП за 08.2005 року);

20.09.2005 - 725,00 грн. (призначення платежу - внески до ПФ 1,5% з ЗП за 08.2005 року).

13 жовтня 2005 року ТОВ «Авто граніт» було подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень 2005 року. Загальна сума страхових внесків складає 13 689,57 грн., що відображено у рядку 9.1. та 9.2. розрахунку (32% - 12 883,04 грн. + 1,5% - 806,53 грн.). Кінцевий термін сплати визначеної суми 20.10.2005.

Сума була сплачена частинами, що підтверджується банківськими виписками, які надані позивачем та долучені до матеріалів справи, а саме:

20.10.2005 - 650,00 грн. (призначення платежу - внески до ПФ 1,5% з ЗП за 09.2005 року);

20.10.2005 - 14 000,00 грн. (призначення платежу внески до ПФ 32,3% на ЗП за 09.2005 року);

28.10.2015 - 450,00 грн. (призначення платежу внески до ПФ 1,5% з ЗП за 09.2005 року).

Отже, вищезазначені платежі спростовують розрахунки відповідача по штрафним санкціям та пені.

Таким чином, рішення №19 від 15.02.2010 винесено з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає фактичним обставинам, протирічить навіть розрахунку відповідача, а отже підлягає скасуванню.

Стосовно обставин встановлених постановою Господарського суду Запорізької області від 10 квітня 2006 року у справі №4/95/06-АП та постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі №2а-5181/09/0870.

Як вбачається із постанови господарського суду Запорізької області від 10.04.2006 №4/95/06-АП штрафні санкції, яки були предметом стягнення у вказаній справі, нараховані рішеннями УПФУ у Вільнянському районі Запорізької області № № 379, 380 від 19.09.2005.

Із копій вказаних рішень та розрахунку штрафних санкцій вбачається, що штрафні санкції та пеня нараховані за період з 17.06.2005 по 09.09.2005. Тобто, період нарахування фінансових санкцій за оскаржуваним рішенням та рішеннями зазначеними у постанові господарського суду від 10.04.2006 р. № 4/95/06-АП, не співпадає (якщо враховувати пояснення відповідача щодо технічної описки в періоді за який нараховувались штрафні санкції та пеня). Крім того, рішення УПФУ в Вільнянському районі Запорізької області від 30.03.2009 р. № № 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, згідно яких до товариства вже застосовувались фінансові санкції за спірний період, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р. у справі № 2а-5181/09/0870 скасовані. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р. у справі № 2а-5181/09/0870 не оскаржувалась та набрала законної сили.

Проте, вказані обставини не спростовують необґрунтованості винесення спірного рішення №19 від 15.02.2010 та зазначених в ньому сум.

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи усе вище викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі зазначеного вище та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Граніт» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ у Вільнянському районі Запорізької області від 15 лютого 2010 року №19 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Граніт» (код ЄДРПОУ 30567739) судовий збір у сумі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко