Постанова № 52618907, 12.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 808/2683/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю представника відповідача - ОСОБА_1, розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Енергодарської обєднаної державної податкової інспекції ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (позивач) до Енергодарської обєднаної державної податкової інспекції ДФС у Запорізькій області (далі відповідач, ОДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №000221701 на суму 50191,46грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що між позивачем та банком укладений кредитний договір. Згодом, укладений договір про припинення зобовязань, відповідно до якого на момент його укладення заборгованість за кредитним договором складала 236744грн. Позивач у позові зазначає, що списані банком кошти у розмірі 340309,93грн. є нарахованими штрафними санкціями за несвоєчасне повернення кредиту. Списані банком штрафної санкції не є доходом позивача як у вигляді додаткового блага, а тому донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

У судове засідання представник позивача не прибув та надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Просив розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене суд розглянув справу у письмовому провадженні без фіксації судового засідання звукозаписувальним пристроєм.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку щодо своєчасності подання податкової декларації про майновий стан і доходи та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичної особи платника податків ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 по 30.02.2015, за результатами якої складено акт від 11.02.2015 № 10/08-23-17-01-02/НОМЕР_1.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення позивачем вимог пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16 ст.16, п.22.1 ст.22, п.36.1 ст.36, пп.49.18.4 п.49.18 ст. 49, пп.164.2.17 «д», п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, п.176.1 «а», «в» ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, в частині неподання до Енергодарської ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та не відображення в ній отриманого доходу у вигляді анульованої (прощеної) кредитором (банківською установою) суми боргу, з якої при нарахування (виплаті) не утримувався податок на доходи фізичних осіб, що призвело до не нарахування та неперерахування платником до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 40017,17грн.

Не погодившись з висновками зазначеного акту, позивач подав до ОДПІ заперечення, на які листом від 06.04.2015 відповідачем надано відповідь про залишення заперечень без розгляду.

26.03.2015 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002221701 про нарахування грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50191,46грн., у тому числі: 40017,17грн. за основним платежем та 10174,29грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Згідно положень пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, крім іншого, включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналізуючи дані норми, суд дійшов висновку, що обовязок щодо самостійної сплати сум податку з доходу фізичної особи, отриманого у вигляді анульованого (прощеного) боргу, та відображення зазначених сум у річній податковій декларації, виникає у платника податків за наявності наступних умов:

- отримання платником податку додаткового блага у вигляді анульованого боргу;

- ануляція боргу за самостійним рішенням кредитора, не повязаним з процедурою банкрутство, до закінчення строку позовної давності;

- належне повідомлення платника податку-боржника про ануляцію боргу;

- включення сум анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2007 року між позивачем та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» укладений кредитний договір №014/9713/81/63534.

21 лютого 2013 року позивачем та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» укладений договір про припинення зобовязань за кредитним договором №014/9713/81/63534 від 01.11.2007.

Згідно із вказаним договором сторони визнають і підтверджують, що на день його укладання розмір непогашеної позичальником заборгованості складає 236744,59грн., у тому числі: основна сума боргу кредиту 56318,70грн., проценти нараховані за користування кредитом 3814,40грн., пеня за порушення строків повернення заборгованості 176611,49грн.(п.1.1).

Відповідно до п.1.2 указаного договору, боргові зобовязання припиненні, та у п.1.5 зазначено, що позичальник вважається повідомленим, що відповідно до пп.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164 ПК України сума анульованих боргових зобовязань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позичальника. Також у договорі зазначено, що на позичальника, відповідно до Податкового кодексу України покладається обовязок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованих боргових зобовязань.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач був обізнаний про прийняття банком рішення про анулювання (прощення) йому заборгованості за кредитним договором, а також був повідомлений банком, що анульована сума боргу є доходом, що спричиняє обовязок відображення такого доходу у річній податковій декларації з ПДФО та сплати податку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем у 2013 році отримано дохід у вигляді додаткових благ, що складаються із сум самостійно анульованого кредитором боргу за кредитним договором, а також, що позивач належним чином повідомлений відповідно до приписів ПК України про таку ануляцію та необхідність сплатити відповідні податкові зобовязання.

Судом встановлено, що позивачем всупереч приписів ПК України не подано до Енергодарської ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та, відповідно, не відображення в ній отриманого доходу у вигляді анульованої (прощеної) кредитором (банківською установою) суми боргу.

Проте, суд частково не погоджується із розміром нарахованого відповідачем позивачу грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач вважає, що позивач отримав дохід у 2013 році у вигляді анульованої банком заборгованості у розмірі 236744,53грн. і саме на указану суму позивачу нарахований податок з доходів фізичних осіб.

Проте, суд вважає, що у даному випадку доходом позивача фактично є основна сума боргу кредиту у розмірі 56318,70грн. та проценти нараховані за користування кредитом у розмірі 3814,40грн., в той же час, пеня за порушення строків повернення заборгованості у сумі 176611,49грн. не може вважатись таким доходом.

З огляду на викладене, суд вважає, що у 2013 році позивач отримав дохід у вигляді прощеного боргу у сумі 60133,10грн.

Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної заробітної плати становив 1147грн.

Таким чином, розмір податку з доходів фізичних осіб, одержаного позивачем у 2013 році становить:11470 х 15% = 1720,50грн.

Сума перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати у цьому випадку складає 48663,1грн. (60133,10-11470), а тому до такого перевищення, у відповідності до приписів п.167.1 ст.167 ПК України, ставка 17 відсотків. (48663,1 х 17% = 8272,73 грн.).

Таким чином, сума податку з доходів фізичних осіб, яку повинен сплати позивач з огляду на розмір отриманого ним доходу становить 9993,23 грн. (1720,50грн. + 1720,50грн.).

Згідно з приписами п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, штраф у даному випадку становить 2498,31грн.

Крім того, відповідно до пп.168.1.3 п.168.1 згаданої статті якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

За приписами п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків),тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а тому відповідачем правомірно нараховано позивачу штраф у сумі 170грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій складає 2668,31грн.

Із матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечувався той факт, що ним до податкового органу не надавалась річна податковій декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік.

За таких обставин, суд вважає доведеним порушення позивачем пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, та зазначає про обґрунтованість висновків контролюючого органу, проте не погоджується із прийнятим відповідачем обєктом оподаткування, оскільки відповідач вважає доходом позивача не тільки прощену кредитну заборгованість, а і нараховану пеню за порушення строків повернення заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0002221701, - частковому скасуванню в частині 37529,92грн., а саме у частині нарахування за основного платежу скасовується у розмірі 30023,94грн., а у частині визначення штрафних санкцій скасовується у розмірі 7505,98грн.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до заявлених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Енергодарською обєднаною державною податковою інспекцією ДФС у Запорізькій області від 26.03.2015 №0002221701 в частині 37529,92грн., а саме у частині нарахування основного платежу скасувати у розмірі 30023,94грн., у частині визначення штрафних (фінансових) санкцій скасувати у розмірі 7505,98грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 730,80 грн. (сімсот тридцять гривань 80 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЮ.В.Калашник