Постанова № 52618894, 15.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року 09 год. 50 хв. Справа № 808/4658/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., за участю: секретаря судового засідання Ємельянової А.С.; представника позивача ОСОБА_1; відповідача не прибув; розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Бердянського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується суд) надійшов позов Бердянського міського центру зайнятості (далі іменується позивач) до ОСОБА_2 (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача незаконно отриману суму допомоги по безробіттю у розмірі 1339 грн. 01 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю та повинен її повернути, оскільки під час перебування у статусі безробітного надавав послуги з обслуговування пакувальної машини, завантажування та розвантажування готової продукції та отримував за них грошову винагороду, тобто належав до категорії зайнятого населення. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просить суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Ухвалою судді від 02.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання зявився представник позивача ОСОБА_1В та надала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття, та не подав до суду жодних заяв, клопотань чи письмових заперечень проти адміністративного позову.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що у судове засідання зявився лише представник позивача, суд скористався правом, передбаченим положеннями частини шостої статті 128 КАС України, щодо розгляду та вирішення справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини шостої статті 12 та статті 41 КАС України, у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 звернулась до Бердянського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання щодо працевлаштування. Відповідач у своїй заяві зазначила, що на час звернення до центру зайнятості вона не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів; не забезпечує себе роботою самостійно; пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує; не є субєктом підприємницької діяльності; не отримує відповідно до законодавства допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-трирічного (6-річного) віку, допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду за: дитиною інвалідом, інвалідом І групи, особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду або досягла 80-річного віку; не отримує грошового забезпечення як батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки; не отримує грошової допомоги по догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; не є членом особистого селянського господарства; не є фермером або членом фермерського господарства; не навчається на денній (очній) формі навчання.

Починаючи з 06.01.2015 Бердянським міським центром зайнятості ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-III від 02.03.2000 (далі іменується - Закон України №1533-III).

З 06.01.2015 по 25.05.2015 відповідач знаходилась на обліку в Бердянському міському центру зайнятості та за цей період отримувала допомогу по безробіттю.

В результаті проведеної перевірки обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України №1533-III, та відомостей, наданих до Бердянського міського центру зайнятості, Державною податковою адміністрацією згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політки, державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62 «Про затвердження порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», позивачем було виявлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна забезпечувала себе роботою самостійно.

Позивачем проведено розслідування страхового випадку, в результаті якого встановлено, що відповідач виконувала роботу за договором про виконання робіт (надання послуг) №000450 від 10.04.2015, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» в період з 10.04.2015 по 11.04.2015, згідно листа даного підприємства №2962-УРС-01-01/11 від 17.06.2015 та отримувала при цьому винагороду від даного виду зайнятості.

Згідно акту здачі-приймання наданих послуг №000450 від 11.04.2015 за надані послуги відповідач отримала грошову винагороду.

Вказаний факт зайнятості та отримання доходу відповідачем у період перебування його на обліку у центрі зайнятості зафіксований позивачем в Акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 09 липня 2015 року №142.

За результатами розслідування страхового випадку позивачем прийнято рішення про відшкодування допомоги по безробіттю за період з 10.04.2015 по 25.05.2015 у сумі 1339 грн. 01 коп.

Відповідачу направлені претензії №1594/07-04 та №1595/07-04 від 15.07.2015 про повернення коштів, які залишені без задоволення, на час розгляду справи кошти у добровільному порядку не повернуто.

За приписами пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі іменується Закон України №5067-VI), безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 4 Закону України №5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства. До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятість яких повязана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем нерезидентом.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України №1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобовязана повідомити про це державну службу зайнятості.

За правилами частини третьої статті 36 Закону України №1533-III, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 розділу 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136 визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до пункту 7 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62 «Про затвердження порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, рішення про повернення коштів особою або роботодавцем оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 9 вищезазначеного наказу, рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказ Бердянського міського центру зайнятості №231-0 від 13.07.2015 про заходи щодо здійснення перерахунку матеріального забезпечення безробітним, відповідачем ані в судовому порядку, ані до органів центру зайнятості вищого рівня не оскаржувався.

Враховуючи, що відповідачем приховано факт перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» у період з 10.04.2015 по 11.04.2015, що є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю на час здійснення такої діяльності, суд дійшов висновку, що отримана відповідачем у вказаний період допомога по безробіттю у розмірі 1339 грн. 01 коп. отримана неправомірно та підлягає поверненню на користь позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: індекс 71100, АДРЕСА_1) на користь Бердянського міського центру зайнятості суму отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять девять) грн. 01 (одна) коп., яку зарахувати на р/р №37175301901011, отримувач: Бердянський міський центр зайнятості, банк: ГУДКСУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20524099, МФО 813015.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко