Постанова № 52618856, 29.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року , о 15:55 годині,

Справа № 808/2616/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними й скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що для здійснення митного оформлення товару, придбаного у «INTERCOMMODITIES SA» за контрактом №13120156 від 09.02.2012 він подав митну декларацію №112030000/2014/021187 до Запорізької митниці Міндоходів. Проте, митний орган необґрунтовано витребував додаткові документи. 27.11.2014 було надано митниці витребувані документи, проте того ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2014/000269/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00327.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач зазначає, щодо митниці були надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, що відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. Додатково витребувані документи позивач надав, й вони мали всі необхідні дані та повністю пояснювали виявлені розбіжності.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2014/000269/1 й картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00327 від 27.11.2014.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає й просить відмовити у позові, зазначивши в запереченнях, що під час розгляду додатково наданих декларантом документів було встановлено, що надані документи не пояснюють виявлені розбіжності та мають дефекти. Тому митним органом використано наявну цінову інформацію та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. Просить відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке: судом встановлено, що між ПАТ «Дніпроспецсталь» (покупець) та «INTERCOMMODITIES SA» (Швейцарія) (продавець) було укладено контракт №13120156 від 09.02.2012, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець покупає феросплави (далі - товар), в кількості, якості, за ціною, в строк та на умовах поставки, що визначаються специфікаціями до цього договору (а.с.31-35). Згідно з специфікацією №411 від 19.11.2014, покупець придбав у продавця 10,00 МТ фероніобію на загальну суму 227708,52 євро (а.с.43).

26.11.2014 позивач подав до митниці митну декларацію по формі МД-2 №112030000/2014/021187, відповідно до графи 12 якої заявлена митна вартість – 4319331,71 гривень за основним методом (за ціною контракту) (а.с. 23).

Разом з митною декларацією позивач подав наступні документи: контракт №13120156 від 09.02.2014; додаткову угоду від 03.08.2012 до контракту №13120156 від 09.02.2012; додаткову угоду від 20.11.2012 до контракту №13120156 від 09.02.2012; додаткову угоду від 03.08.2012 до контракту №13120156 від 09.02.2014; додаткову угоду від 04.12.2013 до контракту №13120156 від 09.02.2014; додаткову угоду від 14.12.2013 до контракту №13120156 від 09.02.2014; додаткову угоду від 17.09.2014 до контракту №13120156 від 09.02.2014; додаток до контракту №13120156 від 09.02.2014; специфікацію №411 від 19.11.2014; інвойс №NB-14-008 від 21.11.2014; сертифікат якості №6184А, сертифікат якості №6184; СМR №52728, витяг із сайту Metal Prices від 26.11.2014 та інші документи (а.с.31-63).

26.11.2014 позивач отримав повідомлення, що, згідно із ст. 53 МК, митний орган дійшов висновку, що документи, які надано до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: 1) в п. 4 контракту №13120156 від 09.02.2014 зазначено, що вантажовідправник згідно з додатком №1, але в додатку №1 специфікації №411 від 19.11.2014 в п. 6 – відсутній вантажовідправник товару; 2) в надісланій сканованій копії пакувального листа №267/2014 від 25.11.2014 відсутня печатка «INTERCOMMODITIES SA»; 3) в надісланій сканованій копії пакувального листа б/н від 21.11.2014 відсутня печатка «INTERCOMMODITIES SA». У зв’язку з цим митниця витребувала у декларанта додаткові документи, а саме: договір із третіми особами, пов’язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; копію МД країни відправлення та інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта (а.с.27).

27.11.2014 позивач надіслав до митниці лист б/н, яким надав роз’яснення щодо поставки фероніобію (а.с.30). В даному листі зазначено, що відправником є продавець, тобто «INTERCOMMODITIES SA», це й вказано у специфікації. Документи від третіх осіб надавалися в якості додаткових документів, де зазначено вірну адресу «INTERCOMMODITIES SA», але не вказано абонентську скриньку, що в цілому не міняє юридичної адреси. ПАТ «Дніпроспецсталь» надав митниці більш чіткі копії листа №267/2014 від 25.11.2014 й пакувального листа, з яких вбачається наявність печатки «INTERCOMMODITIES SA», договір з третіми особами (2014-03 IC/IR від 30.05.2014 й специфікація №4 від 14.11.2014) і рахунок від третіх осіб №141345 від 20.11.2014. Також, позивач зазначив, що у нього немає можливості надати митниці виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару оскільки прямих відносин з виробником позивач не має, а копію МД країни відправника підприємство не взмозі надати, оскільки цей документ не передбачений умовами контракту. Позивач зазначив, що ним були надані всі наявні документи, ніякі інші документи на момент декларування надаватися не будуть.

27.11.2014 митниця використала наявну в неї інформацію щодо раніше визнаних (визначених) митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 23,70626 євро за кг товару (МД №112030000/2014/17610 від 03.10.2014, №112030000/2014/15550 від 02.09.2014) та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2014/000269/1 (а.с.64). На підставі вказаного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00327 (а.с.66). В обґрунтування свого рішення митниця зазначила, що у додатково наданій специфікації №4 від 14.11.2014 до контракту №2014-03 IC/IR від 30.05.2014 в п. 5 Country of original of the Goods зазначені: Russia, China, EU, в документах наданих до митного оформлення зазначена країна походження Brazil. Також, в додатково наданому інвойсі №141345 від 20.11.2014 умови поставки FCA PORTIROLO NUOVO, в інвойсі №NB-14-008 від 21.11.2014 DAP Запоріжжя. Оцінювані товари ввозились на умовах поставки DAP Запоріжжя, згідно контракту №13120156 від 09.02.2012, інвойсу №NB-14-008 від 21.11.2014, а у вказаному документі зазначені умови поставки FCA PORTIROLO NUOVO. Таким чином, ціноутворення даних товарів між вказаними компаніями не враховує витрати на транспортування товарів, витрати на зберігання товарів, витрати на навантаження, вивантаження та обробку товарів. Декларантом не надано в повному обсязі документи, що підтверджують митну вартість.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваним рішенню про коригування митної вартості товарів та картці відмови суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а згідно з ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що частина 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів. Серед зазначеного переліку документів відсутні такі документи, як договір між третіми особами та інвойс до цього договору. До того ж, вказані документи не впливають на числові значення складових митної вартості товару, придбаного за іншим зовнішньоекономічним контрактом та не спростовують/підтверджують обраний метод визначення митної вартості у розумінні ст. 53 МК України.

Згідно з ч.ч. 3, 6 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Згідно з ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На виконання вимог контролюючого органу та на усунення розбіжностей, які були виявлені митним органом, декларантом надані необхідні документи та пояснення.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника та ним надано необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Проте, митним органом не були враховані подані документи, додаткові пояснення та документи, які декларант надав на його вимогу, що фактично є підтвердженням формального витребування відповідачем додаткових документів.

Посилання відповідача на неможливість визначення митної вартості товару, оскільки надані документи містять розбіжності, а також на відмову декларанта від надання в повному обсязі додаткових документів, судом не приймаються, оскільки раніше надані декларантом документи містили всі необхідні числові значення для визначення числового значення заявленої митної вартості. Обставини та матеріали справи свідчать, що декларант не відмовлявся від надання додаткових документів, а напроти надав всі документи, можливість надання яких об’єктивно існувала у позивача на час витребування митницею, та які підтверджують митну вартість, заявлену декларантом, за ціною договору

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано висновок, що митна вартість не може бути визначена за основним методом, та перехід до застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що посилання митного органу лише на наявну інформацію щодо раніш визначених митних вартостей не може бути беззаперечним доказом з боку митного органу. Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд зазначає, що дані цінової бази Державної митної служби України щодо рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів з огляду на положення частини другої статей 49, 53, 57 МК України, відповідно до яких перший метод визначення митної вартості є основним, за умови дотримання декларантом вимог щодо порядку декларування митної вартості товарів та документального підтвердження розміру митної вартості, визначеної за першим методом, не можуть вважатись достатніми та визначальними для висновку про недостовірність митної вартості товару та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд зазначає, що з урахуванням відсутності можливості впливу зі сторони позивача на порядок складення та заповнення звітності, подання якої встановлено нормами та правилами інших країн, позивач не мав об’єктивної можливості надати митні декларації країни відправлення з зазначенням вартісних показників, оскільки форма заповнення митної декларації країни відправлення таких реквізитів не передбачає.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач правомірно та обґрунтовано застосував основний метод визначення митної вартості в поданій ним декларації, також позивач подав усі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, та додатково надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. Жодних невизначеностей щодо числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом, виявлено не було. А виявлені розбіжності стосувалися не числового значення митної вартості товару -такі розбіжності були виявлені в додатково наданих документах, що не стосуються митної вартості товару, визначеної на підставі контракту №13120156 від 09.02.2012.

В силу приписів частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 182,7 гривень (платіжне доручення №9519 від 30.04.2015 (а.с.11).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №112030000/2014/000269/1 від 27.11.2014 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2014/00327 від 27.11.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (ЄДРПОУ 00186536) судові витрати у розмірі 182 (ста восьмидесяти двох) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш