Ухвала суду № 52616925, 13.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/13645/2015 Головуючий в 1 інстанції - Кириленко Т.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Рубан С.М., Іванченка М.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві Урбана Дмитра Дмитровича від 10.07.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», -

ВСТАНОВИЛА:

Скаржник, ОСОБА_2, через представника звернулась до суду зі скаргою, в якій просить визнати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 48100450 від 10.07.2015 року незаконною та скасувати її, зобов'язати старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві усунути порушення та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва від 24.06.2015 року, постановити окрему ухвалу щодо незаконних дій державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Урбана Д.Д., зобов'язати державного виконавця повідомити про виконання ухвали суд та заявника у місячний термін.

В обґрунтування скарги посилалася на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, дострокове розірвання договорів банківського вкладу, стягнення коштів та моральної шкоди. 8 липня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вказаного рішення, оскільки на вул. Луначарського, 24 в м. Києві знаходиться відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПриватБанк», Печерський філіал, Слобідське відділення. 10.07.2015р. старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві винесено постанову ВП № 48100450 про відмову у відкритті виконавчого провадження Вважає, що при винесенні постанови державним виконавцем порушено ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі, якщо боржник є юридичною особою, виконання проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна і право вибору місця виконання належить стягувачу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2015 року в задоволені скарги ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві Урбана Дмитра Дмитровича від 10.07.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

В скарзі посилався на те, що державний виконавець, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження порушив ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавче провадження може бути відкрито не лише за місцем знаходження боржника, а й за місцем знаходження його майна.

В судовому засіданні апеляційного суду представник скаржника доводи скарги підтримала.

Представник банку та державний виконавець до апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомлені.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2015р. задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, дострокове розірвання договорів банківського вкладу, стягнення коштів та моральної шкоди. В червні 2015р. на виконання вказаного рішення виданий виконавчий лист, в якому зазначена адреса боржника ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги. 50.

08.07.2015 року ОСОБА_2 в особі представника звернулась до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Святошинського районного суду м. Києва, посилаючись на те, що постійно діючий відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приватбанк» Печерський філіал, Слобідське відділення та відповідно рухоме і нерухоме майно ПАТ КБ «Приватбанк» знаходиться за адресою м. Київ, вул. Луначарського, 24.

10.07.2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Урбан Д.Д. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що у виконавчому документі адреса боржника зазначена м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії старшого державного виконавця з приводу відмови у відкритті виконавчого провадження відповідають ст.ст. 20, 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія судів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є передчасними, не в повній мірі відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Про те, державний виконавець в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження, зазначив лише про те, що постійно діючий орган боржника не знаходиться в Дніпровському районі м. Києва. Разом з тим з заяви про відкриття виконавчого провадження вбачається, що стягувач звернувся за місцем знаходження майна боржника.

Оскільки в постанові державного виконавця не наведено, будь-яких обґрунтувань з приводу наявності чи відсутності майна боржника в Дніпровському районі м. Києва, на яке посилався стягував в своїй заяві, висновок державного виконавця про те, що стягував звернувся до Дніпровського ВДВС в порушення ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасним та таким, що не відповідає вимогам Закону.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про вчинення державним виконавцем дій на виконання вказаних вимог закону та здійснення перевірки інформації щодо наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця. При цьому, закон зобов'язує на вчинення таких дій державного виконавця та не вимагає від стягувача надання доказів на підтвердження інформації щодо майна боржника.

Суд першої інстанції безпідставно на вказані обставини уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку, що дії державного виконавця були правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що ухвала державно виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.07.2015 року не відповідає вимогам закону, та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги скарги представника ОСОБА_2 про зобов'язання старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Урбана Д.Д. усунути порушення та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва від 24.06.2015 року не підлягають задоволенню. Суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише ним або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Питання про відкриття провадження за виконавчим документом відноситься виключно до компетенції та повноважень відділу ДВС. Після перевірки доводів заявника про знаходження майна боржника на території Дніпровського району м. Києва , державний виконавець має винести постанову у відповідності з Законом «Пров виконавче провадження».

Вимоги скарги про постановлення окремої ухвалу щодо незаконних дій державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Урбана Д.Д. також не можуть бути задоволені, оскільки підстав передбачених ст. ст. 211, 320 ЦПК України для постановлення окремої ухвали колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2015 року скасувати, скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві Урбана Дмитра Дмитровича від 10.07.2015 року - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві Урбана Дмитра Дмитровича від 10.07.2015 року ВП № 48100450 про відмову у відкритті виконавчого провадження ОСОБА_2 про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» боргу в сумі 1597745, 08 грн.

В задоволені інших вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді