Ухвала суду № 52616298, 08.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 жовтня 2015 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

за участю секретаря Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року,

у с т а н о в и в :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до МТСБУ, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року позов у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 90 173,54 грн.

Апелянт посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не врахував того, що позивач не міг вчасно звернутися до страховика із відповідною заявою, оскільки вина водія та всі обставини дорожньо-транспортної пригоди були встановлені вироком Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2014 року.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

_____________

Справа № 755/5294/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/13099/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Ластовка Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно вироку Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2014 року, ОСОБА_7 12 серпня 2012 року близько 16 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, маючи вільний доступ до ключів від автомобіля «ВАЗ-210700-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, з метою його тимчасового використання. Того ж дня, 12 серпня 2012 року, близько 16 год. 40 хв. ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-210700-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, не маючи посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України, здійснював рух по дорозі Київ-Ковель, з боку с. Клавдієво Київської області в напрямку м. Києва, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, на 34 км + 52,8 м автодороги Київ-Ковель, між населеними пунктами смт. Немішаєве та смт. Ворзелем Київської області, рухаючись зі швидкістю 110 км/год, у порушення вимог п. 12.1, 12.6 Г Правил дорожнього руху України, діючи необережно, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, перевищив дозволену швидкість руху, закінчуючи виконання маневру обгону попутних транспортних засобів та, перестроюючись у смугу руху в бік м. Києва, в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення передньої частини керованого ним автомобіля із задньою частиною автомобіля «Ауді-А4», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку (а. с. 13- 19).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Власником автомобіля «Ауді-А4», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 11).

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року № 4, відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

За вироком Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2014 року, яким вирок Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2013 року щодо ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного йому покарання, ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено остаточне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна та без позбавлення права керувати транспортними засобами (а. с. 13-19, 20-25).

Також встановлено, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0109910 від 30 грудня 2011 року, виданого Страховою компанією «АСКО-Медсервіс», ОСОБА_8 є страхувальником автомобіля «ВАЗ-210700-20», реєстраційний номер НОМЕР_3, що зазначено страховиком СК «АСКО-Медсервіс» у рішенні № 39/03 від 19 березня 2012 року про відмову у здійсненні страхового відшкодування. (а. с. 29).

1 жовтня 2012 року ОСОБА_2 подав до СК «АСКО-Медсервіс» письмове повідомлення про подію, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, виданого СК «АСКО-Медсервіс», відповідно до якого повідомлено СК «АСКО-Медсервіс» про дорожньо-транспортну пригоду від 12 серпня 2012 року за участю автомобіля «Ауді-А4», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля «ВАЗ-210700-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7, цивільно-правова відповідальність якого застрахована СК «АСКО-Медсервіс» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/0109910 від 30 грудня 2011 року. (а. с. 26).

Телеграмою від 3 жовтня 2012 року експерт-оцінювач повідомив страховика, що 5 жовтня 2012 року за адресою: м. Гостомель, вул. Садова, 20, відбудеться огляд пошкодженого транспортного засобу «Ауді-А4», реєстраційний номер НОМЕР_2, з метою визначення матеріального збитку (а. с. 47). З працівників СК «АСКО-Медсервіс» ніхто не з'явився на огляд.

Відповідно до висновку № 5/10-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, від 8 жовтня 2012 року, складеного оцінювачем СОД ОСОБА_10 на підставі заяви ОСОБА_2 від 5 жовтня 2012 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Ауді-А4», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає - 77 995,56 грн. (а. с. 32-47).

4 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до СК «АСКО-Медсервіс» із письмовою заявою про отримання страхового відшкодування по випадку, що стався 12 серпня 2012 року, за наслідками якого спричинено шкоду транспортним засобом «ВАЗ-210700-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахованим у СК «АСКО-Медсервіс», за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/0109910 від 30 грудня 2011 року (а. с. 27-28).

Згідно рішення № 39/03 від 19 березня 2012 року директора з виплат СК «АСКО-Медсервіс», ОСОБА_2 повідомлено, що після розгляду наданих до компанії документів, подія, що відбулась 12 серпня 2012 року за участю автомобіля «Ауді-А4», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля «ВАЗ-210700-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7, не може бути визнана страховою на підставі п. 37.1.2. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з чим ОСОБА_2 відмовлено у виплаті страхового відшкодування та повідомлено, що така виплата має бути здійснена з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а. с. 29).

Згідно листа Моторного (транспортного) страхового бюро України від 28 березня 2014 року № 3/1-05/9169 ОСОБА_2 повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування за наслідками пригоди, що відбулась 12 серпня 2012 року за участю автомобіля «Ауді-А4», реєстраційний номер НОМЕР_2, з підстав порушення заявником вимог п. п. 37.1.3, 37.1.4 п. 37.1 ст. 37, п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказуючи на пропуск заявником строку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, та на продаж заявником пошкодженого транспортного засобу, що унеможливлює його огляд та встановлення розміру заподіяної шкоди (а. с. 30).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що МТСБУ правомірно було відмовлено ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., оскільки останній не дотримався законодавства про страхування, а саме порушив вимоги щодо невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, подачі письмового повідомлення страховику про дорожньо-транспортну пригоду, ураховуючи, що дорожньо-транспортна пригода відбулась 12 серпня 2012 року, в той же час як позивач звернувся до страховика із письмовим повідомленням про подію лише 1 жовтня 2012 року, при цьому позивачем не надано доказів поважності причини пропуску строку звернення. Також позивачем порушено вимоги щодо обов'язку водія зберігати пошкоджений транспортний засіб до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник, та ОСОБА_2 не надано доказів відмови страховика протягом 10-ти робочих днів після одержання письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, прибути до місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, з метою його огляду

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною першою статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Згідно вимог п. п. 33.1.4 п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як зазначалося, дорожньо-транспортна пригода мала місце 12 серпня 2012 року, а водій ОСОБА_2 звернувся до страхова СК «Аско-Медсервіс» 1 жовтня 2012 року з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, тобто з порушенням строків.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Заяву про страхове відшкодування ОСОБА_2 подав до СК «Аско-Медсервіс» 4 березня 2014 року.

Рішенням СК «Аско-Медсервіс» від 19 березня 2014 року ОСОБА_2 було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування на підставі п. п. 37.1.2 п. 37.1 ст. 37 та п. п. в) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно положень п. п. 37.1.2 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону).

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи (п. п. в) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

19 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся зі зверненням до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

У подальшому МТСБУ листом від 28 березня 2014 року відмовило у виплаті відшкодування шкоди на підставі п. п. 37.1.3 п. 37.1. ст. 37Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно вимог п. 33.3. статті 33, що кореспондується із положеннями п. 34.2, 34.3 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Згідно положень п. п. 37.1.3, 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.

Натомість станом на день звернення позивача до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, пошкоджений транспортний засіб було відчужено, що підтверджено листом МТСБУ від 28 березня 2014 року № 3/1-05/9169.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що водієм ОСОБА_2, який має право на отримання відшкодування, не виконано своїх обов'язків, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити розмір заподіяної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 не дотримано вимог п. 37.1.4. п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо подання заяви про страхове відшкодування до МТСБУ впродовж одного року з моменту події ДТП.

Також документальних доказів на підтвердження поважних причин, що не мав змоги виконати зазначений обов'язок, ОСОБА_2 не надавав страховій компанії та суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 з приводу того, що він не вчасно звернувся до СК «Аско-Медсервіс» після дорожньо-транспортної пригоди 12 серпня 2012 року у зв'язку з тим, що інформацію про страхову компанію отримав лише під час досудового слідства у вересні 2012 року, є необґрунтованими, оскільки відомості про наявність договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод (п. 21.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відомості про страхову компанію ОСОБА_2 міг дізнатися під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому судом вірно було взято до уваги, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в межах граничного річного строку, встановленого ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки на позивача, як на особу, потерпілу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, покладено обов'язок подачі у встановлений законом строк заяви про виплату страхового відшкодування.

У той же час за змістом пунктів 2 та 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Отже, на страховика покладено обов'язок провести розслідування події, що містить ознаки страхового випадку, та у зв'язку з цим обов'язок здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для здійснення страхового відшкодування.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату).

Зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Також суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог про стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 5241,10 грн., втрати від інфляції у розмірі 12483,98 грн., процентів за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 1409,59 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування, оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування ОСОБА_2 відмовлено.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Г.М. Кирилюк

М.М. Панченко