Ухвала суду № 52616263, 13.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/12836/2015 Головуючий в 1 інстанції - Гончарук В.П.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка ММ., Рубан С.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін. перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, «Банк Форум» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2. та просив стягнути заборгованість за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29 серпня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 59 505 дол. США, 41 цент строком до 27.08.2033 року.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 зобов'язаний щомісячно вносити грошові кошти в рахунок погашення кредиту.

Відповідач, в порушення умов договору, протягом певного часу не проводить платежів в рахунок повернення позичених коштів та в обумовлений строк із заборгованістю не розрахувався.

Кредитним договором передбачено, що у випадку порушення термінів повернення кредиту, кредитор може нараховувати штрафні санкції на суму боргу за весь час прострочення розрахунків.

Відповідачу було направлено лист - вимогу про дострокове виконання обов'язків за кредитним договором, проте останній так і не погасив заборгованість по ньому.

Таким чином, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору відповідачем в частині порядку та строків повернення кредитних коштів утворилась заборгованість, сума якої станом на 13.02.2015 р. складає 54 330,87 дол. США. прострочена заборгованість за нарахованими процентами 3 610 доларів США 63 центів, 843 долари США, сума пені за простроченими процентами 720 доларів США, штраф передбачений п. 3.3.7 кредитного договору 5 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору, а саме поточна заборгованість 54330, 87 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованих процентам 3610, 03 долара США, поточна заборгованість - за нарахованих процентам 843, 63 долара США, сума пені за простроченими процентами 720, 88 доларів США, а всього 59505, 41 долар США, що по курсу НБУ складає 1 254 909 грн. 59 коп. та штраф в розмірі 5000 грн., а всього стягнуто 1 259 909 грн. 59 коп. ( один мільйон двісті п'ятдесят дев'ять грн. 59 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1 на користь державного бюджету України 3 654 грн. судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В скарзі вказував на те, що рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини. Судом не були досліджені позовні вимоги, а рішення ґрунтується лише на констатації фактів, які відповідачем не оспорювались. Судом взагалі не досліджувалися матеріали справи, оскільки у рішенні відсутні посилання на Кредитний договір № 0036/08/00-Nv та Договір іпотеки від 29 серпня 2008 року, які в силу 57, 58 Цивільного процесуального кодексу України є доказами по справі. Суд не врахував , що п. 2.1. Кредитного договору та п. 5.1. та п. 5.2 Договору іпотеки укладеного між позивачем та відповідачем передбачають звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором у вигляді грошових коштів, як про це просив позивач у позовних вимогах.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача доводи скарги підтримали.

Представник позивача заперечувала проти задоволення скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 29 серпня 2008 року між ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0036/08/00-Nv, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 86 400 дол. США у тимчасове користування за умови сплати 13 відсотків річних за користування коштами та з кінцевим терміном погашення всієї заборгованості в строк до 27 серпня 2033 року.

Кошти були надані відповідачу в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені договором.

Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний щомісяця вносити кошти в рахунок повернення кредиту в порядку та розмірах, визначених умовами Поговору.

Відповідно до умов договору, у випадку порушення термінів повернення кредиту, кредитор може нараховувати штрафні санкції на суму заборгованості за весь час прострочення виконання зобов'язань за договором а також вимагати від позичальника виконати грошове зобов'язання достроково та в повному обсязі.

Таким чином, станом на 13.02.2015 р. утворилась заборгованість в розмірі 54 330.87 дол. США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 3 610 доларів США 63 центів, 843 долари США, сума пені за простроченими процентами 720 доларів США. штраф передбачений п. 3.3.7 кредитного договору 5 000 грн., що загалом та в перерахунку на національну валюту станом на день проведення розрахунку становить 1 259 909 грн. 59 коп.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи належними та допустимим доказами.

Висновок суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог відповідають цим обставинам та вимогам закону .

Доводи скарги про те, що судом при винесені рішення не були досліджені позовні вимоги, а рішення ґрунтується лише на констатації фактів, які відповідачем не оспорювались, колегія суддів оцінює критично так як вказані доводи є лише однобічним твердженнями відповідача і жодними доказами не підтверджені, а з матеріалів справи вбачається, що суд при розгляді справи дослідив позовні вимоги в повному обсязі.

Посилання в скарзі на те, що суд судом взагалі не досліджувалися матеріали справи, оскільки у рішенні відсутні посилання на Кредитний договір № 0036/08/00-Nv та Договір іпотеки від 29 серпня 2008 року є безпідставними, оскільки судом було встановлено, що 29 серпня 2008 року між ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0036/08/00-Nv. Відсутність посилання суду на Договір іпотеки від 29 серпня 2008 року на правильність оскаржуваного рішення не впливає, оскільки предметом даного прозову є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи скарги про те, що суд не врахував , що п. 2.1. Кредитного договору та п. 5.1. та п. 5.2 Договору іпотеки укладеного між позивачем та відповідачем передбачають звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором у вигляді грошових коштів, як про це просив позивач у позовних вимогах, колегія суддів не приймає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору позичальник зобов'язався повертати кредит частинами щомісячно, починаю з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 288 (двісті вісімдесят вісім) доларів США, 00 центів та відповідно до п. 2.7. кредитного договору - сплачувати щомісячно проценти за користування кредитними коштами, не пізніше 20-го числа місяця наступного за місцем користування кредитними коштами.

На підставі п.3.2.2. кредитного договору, сторони передбачили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк має право вимагати достроково повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, а за змістом п. 2.5 кредитного договору встановили, що несплата позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.7. кредитного договору, є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року зі змінами та доповненнями, Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Тобто пред'явлення даного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором є правом позивача на вибір такого способу захисту.

Наявність в договорі положень про право позивача в разі виникнення заборгованості звертати стягнення на предмет іпотеки не виключає права останнього, звертатись з позовом про стягнення заборгованості .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: