Постанова № 52616157, 28.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" вересня 2015 р. Справа № 918/677/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2015 р.

у справі № 918/677/15 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Заступника прокурора Рівненського району Рівненської області

до відповідачів:

1) Рівненської обласної державної адміністрації;

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки у власність держави

за участю представників сторін:

позивача: прокурор Лис Н.В.

відповідачів:

1) Рівненської обласної державної адміністрації - Ганов О.В.

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.08.2015 р. у справі №918/677/15 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №669 від 26.12.2011 року "Про надання земельної ділянки в оренду та затвердження втрат сільськогосподарського виробництва". Визнано недійсним договір оренди землі від 10.02.2012 року з кадастровим номером НОМЕР_1, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований у Державному реєстрі земель 29.03.2012 року за №562468154001084. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 повернуто у власність держави земельну ділянку, площею 0,50 га за кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку зі скасуванням відповідних судових рішень, на підставі яких прийнято розпорядження голови РОДА №669 від 26.12.2011 року "Про надання земельної ділянки в оренду та затвердження втрат сільськогосподарського виробництва" наявні підстави для визнання незаконним та скасування такого акту.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 10.02.2012 року між РОДА (орендодавець) та Підприємцем (орендар) було укладено Договір оренди землі, згідно п. 1.1 якого у відповідності до положень ст.ст. 93, 124 Земельного кодексу України орендодавець згідно розпорядження голови РОДА від 26.12.2011 року №669 передає, а орендар приймає в строкове платне користування відповідну земельну ділянку.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Земельного та Цивільного кодексів України, а також роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

З огляду на неповноважність органу, що вирішував питання щодо затвердження проекту відведення і передачі земельної ділянки в оренду та враховуючи те, що суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування розпорядження голови РОДА від 26.12.2011 року №669, на підставі якого було укладено спірний договір, місцевий господарський суд дійшов висновку і про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди землі.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, а також той факт, що вимога про зобов'язання повернути у власність держави спірну земельну ділянку є похідною від вимоги про визнання договору оренди землі недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2015 р. у справі №918/677/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, зокрема, наступне:

із обставин справи вбачається, що скаржник отримав рішення Великожитинської сільської ради від 11.04.2007 року № 94, яким надано згоду щодо відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради. Відповідно до зазначеного рішення підприємцю ОСОБА_1 вказано звернутися у Рівненську районну державну адміністрацію для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з правом подальшого викупу;

відповідно до висновків управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації від 26.02.2008р. №771, державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області №21 від 11.01.2008р., Державної саннітарно - епідеміологічної служби України Рівненської районної санітрано-епідеміологічної станції №079 від 04.02.2008 року, відділу містобудування, архітектури та житлово комунального господарства Рівненська РДА № 3850, Головного управління Держкомзему у Рівненській області Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області № 0404557 від 30.10.2008 року погоджено відведення земельної ділянки;

у відповідності до вимог ст.ст. 123, 151 Земельного кодексу України позивачем вказаний проект було погоджено. Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації. Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування;

відповідно до розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації №926 20 листопада 2008 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради. Разом з тим, зазначеним розпорядженням визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки слід подати на розгляд та затвердження до Рівненської обласної державної адміністрації;

як свідчать докази, наявні в матеріалах справи № 2а/1770/636/2011 та наявні в матеріалах справи №918/677/15, відповідач звернувся до Рівненської обласної держаної адміністрації з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5 га в оренду для розміщення автоцентру - сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Великожитинської сільської ради Рівненського району;

відповідно до листа Рівненської обласної державної адміністрації № вх-8835/0/01-31/10 від 08.12.2010 року вказується, що ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення автоцентру - сервісу на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області;

пунктом 1 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року, передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів);

враховуючи той факт, що 05.11,2007р. розпорядженням голови районної державної адміністрації №816 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років, передача в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 в даному випадку має здійснювати без проведення земельних торгів (аукціонів);

постановою Рівненського районного суду від 03 жовтня 2008 року у справі № 2-а- 76/08 визнано протиправною відповідь управління земельних ресурсів у Рівненському районі та зобов'язано останнього вчинити дії щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для розміщення автоцентру - сервісу площею 0,5000 га;

посилання Рівненської ОДА на те, що з 14.10.2008 року і по даний час законодавцем визначено, що набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється виключно на аукціонах, суперечить фактичним обставинам справи, оскільки в разі вчинення суб'єктом владних повноважень дій, що полягають у вчасному оформленні документів на оренду земельної ділянки, ОСОБА_1 відповідно в строк до 14.10.2008 року використав у повному обсязі своє право на подачу документів щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду терміном на 49 років для розміщення автоцентру- сервісу площею 0,50 га;

позивачем у даному спорі не наведено жодних аргументованих доказів на підтвердження своєї правової позиції, зокрема, не зазначено чому розпорядження РОДА підлягає скасуванню, не вказано яким чином в момент укладення договору сторони порушили вимоги ст. 203 ЦК України.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Позивач та відповідач - Рівненська обласна державна адміністрація не скористалися своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

28 вересня 2015 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, додатково просить врахувати при прийнятті рішення практику Вищого господарського суду в аналогічних справах викладену у постанові від 29.07.2015р. у справі №908/4919/14 стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2015 р. у справі №918/677/15 слід скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача (прокурор) в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Звертає увагу на те, що надана відповідачм постанова Вищого господарського суду від 29.07.2015р. у справі №908/4919/14 не є обов'язковою для апеляційного суду. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача - Рівненської обласної державної адміністрації в судовому засіданні заявив, що заперечує проти задолення апеляційної скарги вважає доводи скаржника безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 19.10.2015р. до 14:30 год 21.10.2015р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, рішенням Великожитинської сільської ради від 11.04.2007 року № 94 надано згоду щодо відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років з правом викупу загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради Рівненського району. Відповідно до зазначеного рішення підприємцю вказано звернутись в Рівненську районну державну адміністрацію для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з правом подальшого викупу (а.с. 130).

Розпорядженням Рівненської районної державної адміністрації № 816 від 05.11.2007 року, розглянувши клопотання підприємця ОСОБА_1 та керуючись статтями 17, 124, 151, пунктом 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України та п.7 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради (а.с. 12).

Як свідчать матеріали справи, на виконання розпорядження Рівненської районної державної адміністрації № 816 від 05.11.2007 року, за замовленням підприємця, приватним підприємством "Експерт-Рівне-Земля" 07.02.2008 року було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с. 125-128).

Відповідно до висновків управління культури і туризму РОДА від 26.02.2008р. №771, державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області №21 від 11.01.2008р., Державної санітарно-епідеміологічної служби України Рівненської районної санітрано-епідеміологічної станції №079 від 04.02.2008 р., відділу містобудування, архітектури та житлово комунального господарства Рівненської РДА № 3850, Головного управління Держкомзему у Рівненській області Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області №0404557 від 30.10.2008 р. погоджено відведення спірної земельної ділянки (а.с. 135-139).

Згідно розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації №926 від 20.11.2008 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років підприємцю загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради Рівненського району. Також, зазначеним розпорядженням визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки слід подати на розгляд та затвердження до РОДА (а.с. 143).

Також матеріалами справи стверджується та обставина, що 10.02.2012 року між РОДА (орендодавець) та Підприємцем (орендар) було укладено Договір оренди землі, за умовами п. 1.1 якого у відповідності до положень ст.ст. 93, 124 Земельного кодексу України орендодавець згідно розпорядження голови РОДА від 26.12.2011 року №669 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,50 га, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Договір укладений строком на 49 років, термін дії договору розпочинається з моменту його державної реєстрації (п. 3.1 Договору оренди). Договір оренди зареєстрований в управлінні Держкомзему Рівненського району про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.03.2012 року за №562468154001084 (а.с. 15-17).

В матеріалах справи наявна копія Акта приймання-передачі від 29.03.2012 року, згідно з яким РОДА передала, а Підприємець прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,50 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості (розміщення автоцентру-сервісу), що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області у належному стані та на умовах, визначених Договором оренди землі (а.с. 18).

Із долучених до матеріалів справи копій судових актів вбачається, що в лютому 2011р. підприємець (скаржник) звернувся з позовом до Рівненського окружного адміністративного суду, в якому просив зобов'язати РОДА затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Так, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. у адміністративній справі №2а/1770/636/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011р., вищевказаний позов задоволено. Зобов'язано РОДА затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років підприємцю загальною площею 0,50 га для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с. 22-33).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 року у справі за позовом Підприємця до РОДА, третя особа Головне управління Держкомзему в Рівненській області, про зобов'язання вчинити певні дії, установлено, що відповідач 2 18.11.2009 року та 26.03.2010 року звертався до РОДА з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5 га в оренду для розміщення автоцентру-сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Великожитинської сільської ради Рівненського району. Листом Головного управління Держкомзему у Рівненській області від 14.12.2009 року № 03-02/06-2816 позивача повідомлено про те, що погодження відведення земельної ділянки для розміщення автоцентру-сервісу буде вирішуватися після узгодження питання з нарахуванням втрат сільськогосподарського виробництва. Також, листом РОДА № вих-11270/0/01-31/10 від 27.12.2010 року підприємцю відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з мотивів втрати чинності розпорядження Рівненської райдержадміністрації від 05.11.2007р. №816 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та необхідності реалізації права оренди вказаної ділянки на засадах аукціону (а.с. 34-37).

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 року у справі № К/9991/58555/11 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011р. скасовано; у задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Згідно наявного в матеріалах справи розпорядження голови РОДА від 26.12.2011 року №669, останнім затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Підприємцю загальною площею 0,50 га в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (розміщення автоцентру - сервісу) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області; передано в оренду строком на 49 років Підприємцю земельну ділянку площею 0,50 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (розміщення автоцентру-сервісу) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі) та віднесено її до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Великожитинської сільської ради Рівненського району; доручено Рівненській райдержадміністрації в установленому порядку в двомісячний термін укласти від імені РОДА договір оренди земельної ділянки з Підприємцем (а.с. 13).

Наведене вище розпорядження РОДА № 699 від 26.12.2011р., згідно якого укладено спірний договір оренди землі від 10.02.2012р., та яке є предметом оскарження у даній справі, прийнято на підставі клопотання підприємця, постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011р. у справі №2а/1770/636/2011 враховуючи погодження державних інспектуючи організацій та відповідно до пункту 7 ст. 13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації", пункту 12 Перехідних положень і статей 17, 93, 122, 123, 124, 126, 207 Земельного кодексу України, статей 4, 16 Закону України „Про оренду землі"

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок грунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 26.12.2011 року №669, 10 лютого 2012 року між РОДА (орендодавець) та приватним підприємцем - ОСОБА_1 (орендар) було укладено Договір оренди землі.

Статтею 13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" унормовано, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Статтею 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до норм ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 167, 170, 324, 374 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 8, 148, Господарського кодексу України, ст. ст.80, 84, 122, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 4 Закону України "Про оренду землі" земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватно-правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Поряд з тим, ч. 1 ст. 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як було встановлено вище, відповідач 2 згідно розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 26.12.2011 року №669, на підставі якого було укладено договір оренди з Рівненською обласною державною адміністрацією, набув статусу землекористувача земельної ділянки на території Великожитинької сільської ради Рівненського райнону Рівненської області терміном на 49 років.

Підставою для видачі вказаного розпорядження, з поміж іншого, виступало наявність відповідних судових рішень, зокрема, постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011р. у справі №2а/1770/636/2011. Проте, станом на 4 грудня 2013 року вказані судові документи втратили свою чинність.

З огляду на вказане, варто відзначити, що факт спростування в судовому порядку за результатами касаційного провадження чинності судових рішень, які слугували підставою для видачі спірного розпорядження та в подальшому укладенню спірного договору оренду, обумовлюють встановлення правоприпиняючого юридичного факту, в силу дії якого спірне розпорядження є таким, що вичерпало свою дію станом на 4 грудня 2913 року. Відтак, такий акт місцевого органу виконавчої влади не породжує жодних правових наслідків для суб'єкта права (ФОП ОСОБА_1 як орендаря) в частині реалізації права землекористування з моменту усунення правових підстав, за яких мало місце видача такого розпорядження та, відповідно, укладення спірного договору оренди.

Інші обставини зазначені скаржником в апеляційній скарзі як підстави для скасування рішення не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки при прийнятті вказаного розпорядження не були врахувані норми ст.ст. 13,21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації", ст.ст. 17, 122, 149 Земельного Кодексу України , щодо повноважень обласної державної адміністрації на розпорядження землями відповідної категорії.

Відповідно до ст.17, ч. 5 ст. 122 Земельного Кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Частиною 7 ст. 122 Земельного Кодексу України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 149 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З матеріалів справи, зокрема з проекту землеустрою (а.с.68) вбачається, що земельна ділянка яка відводилася ФОП ОСОБА_1 складалася з сільськогосподарських угідь (ріллі), яка в порушення вищезазначених норм закону була віднесена Рівненською обласною держадміністрацією до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та передана в оренду ФОП ОСОБА_1

Як визначено приписами ст.. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За умовами ст.. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства та спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Відповідно до п. 2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 №02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За приписами ч. 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про невідповідність спірного розпорядження нормам законодавства, а тому позов у цій частині підлягає до задоволення.

В частині з'ясування правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки у власність держави, колегія суддів суду апеляційної інстанції приймає до уваги таке.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Пунктами 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено про те, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до статей 1, 8 ЦК України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі встановлених обставин у даній справі та наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження останніх, з урахуванням наведених вище положень діючого законодавства, колегія суддів суду апеляційної інстанції констатує той факт, підстави, за яких було прийнято оскаржуване розпорядження обласної державної адміністраціі є усуненими. За таких обставин, визнання незаконним розпорядження, що передувало та виступало підставою для укладення оспорюваного договору оренди землі в силу дії ст.ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання вказаного догвору оренди недійсними в судовому порядку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди.

Ураховуючи встановлені обставини справи та здійснені за результатами апеляційного провадження висновки, колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути у власність держави земельну ділянку, площею 0,50 гр за кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, є цілком обгрунтованими з огляду на усунення в судовому порядку обставини (визнання недійсним договору оренди), в силу дії якої спірна земельна ділянка була передана фізичній особі - підприємцю у користування. Відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.

Посилання представника ФОП ОСОБА_1 на правову позицію Вищого господарського суду в аналогічних справах викладену у постанові від 29.07.2015р. у справі №908/4919/14 не беруться судом до уваги з огляду на те, що у вказаній справі зазначено про іншу категорію земель, а також самі обставини справи не є аналогічними з обставинами у даній справі № 918/677/15.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, а відтак, дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, судова колегія відзначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2015 р. у справі №918/677/15 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2015 р. у справі №918/677/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу №918/677/15 повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.