Постанова № 52616047, 20.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. справа№ 911/3813/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Волинець Н.М.;

відповідача - Юрченко Н.П.;

третьої особи - Кирпичова Т.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2015 р.

у справі № 911/3813/15 (суддя - Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

про визнання недійсними пунктів договору та стягнення помилково перерахованих коштів

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" звернулося з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсними п. п. 2.2.1 та 4.3 договору № 80.1-14/19 від 24.07.2014 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між сторонами у даній справі, а також про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 3655,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у справі № 911/3813/15 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" та додані до неї документи було повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно трактовано приписи ст. 58 ГПК України стосовно порядку об`єднання позовних вимог, оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" до відповідача, по-перше, пов`язані між собою підставою виникнення - договором № 80.1-14/19 від 24.07.2014 р., а по-друге, їх об`єднання ніяким чином не буде перешкоджати розгляду справи та з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/3813/15 та призначено її до розгляду на 06.10.2015 р. Крім того, вказаною ухвалою зобов`язано позивача у строк до 06.10.2015 р. надати суду оригінал позовної заяви про визнання недійсними пунктів договору та стягнення помилково перерахованих коштів з усіма доданими до неї матеріалами (ту саму позовну заяву, яка подавалася до Господарського суду Київської області та була повернута позивачу оскаржуваною ухвалою).

Разом з тим, вимог вищевказаної ухвали Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" у зазначений строк виконано не було. Відтак, ухвалою від 06.10.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на п`ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 20.10.2015 р. та повторно зобов`язано позивача виконати вимоги ухвали від 06.10.2015 р. стосовно подання додаткових доказів.

До канцелярії суду 20.10.2015 р. представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу позовної заяви про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 3655,32 грн та визнання недійсними пунктів договору № 80.1-14/19 від 24.07.2014 р. з доданими до неї документами. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" виконало вимоги ухвал від 06.10.2015 р. та 20.10.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як уже було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" звернулося з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсними п. п. 2.2.1 та 4.3 договору № 80.1-14/19 від 24.07.2014 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між сторонами у даній справі, а також про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 3655,32 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, звертаючись із позовом до суду, порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки вони не зв'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.

Разом з тим, колегія суддів, дослідивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена", додані до неї матеріали та проаналізувавши норми чинного процесуального законодавства України, приходить до висновку, що повернення її без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, тобто, у зв`язку з порушенням правил об`єднання вимог, є передчасним та таким, що не відповідає вимогам закону.

Статтею 63 ГПК України визначений перелік підстав, при наявності яких суддя повертає позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Пунктом 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз`яснено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Згідно мотивувальної частини позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена", заявляючи вимогу про стягнення помилково перерахованих коштів, позивач також просив суд визнати недійсними пункти договору № 80.1-14/19 від 24.07.2014 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, а саме із копії платіжного доручення № 304 від 15.05.2015 р., позивачем було перераховано Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 3655,32 грн із призначенням платежу: «сплата за використання інфраструктури зг. договору № 80.1-14/19 від 24.07.14». В свою чергу, вимога про визнання недійсними п. п. 2.2.1 та 4.3 договору № 80.1-14/19 від 24.07.2014 р. є пов`язаною з попередньою, оскільки ґрунтується саме на вищезазначеному правочині, на підставі якого, на думку позивача, ним було помилково перераховано кошти.

Колегія суддів наголошує на тому, що однорідними позовними вимогами є такі, які виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Господарський суд Київської області в оскаржуваній ухвалі зазначає, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення, оскільки обґрунтовуються різними доказами.

Разом з тим, колегія суддів вважає даний висновок суду хибним та передчасним, оскільки об`єднання позовних вимог про стягнення помилково перерахованих коштів та визнання недійсними пунктів договору в даному випадку є можливим в силу того, що такі вимоги пред`явлені до одного і того ж самого відповідача та обґрунтовуються існуванням укладеного між сторонами договору, копія якого у якості письмового доказу додана до позовної заяви.

Отже, виходячи із приписів ст. 58 ГПК України щодо підстав виникнення вимог за даним позовом, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач об`єднав вимоги, які виникли з різних підстав і не пов`язані між собою тотожними доказами, оскільки матеріали позовної заяви містять копію договору № 80.1-14/19 від 24.07.2014 р., який і є підставою для стягнення суми помилково перерахованих коштів та окремі пункти якого визнаються недійсними. До того ж, згідно з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові Пленуму № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», позивачу надано альтернативне право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою, на його переконання, підставою виникнення або ж поданими доказами.

Додатково слід наголосити на тому, що місцевий господарський суд також необґрунтовано вказав на те, що сумісний розгляд вимог позивача перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, оскільки, навпаки, таке об`єднання надасть можливість досягнути процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена", а також унеможливить винесення різних рішень з однакових обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково встановлено невідповідність поданої позовної заяви вимогам ст. 58 ГПК України, а отже оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 ст. 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на вказані обставини та ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у справі № 911/3813/15 скасуванню з передачею вказаної справи на розгляд до суду першої інстанції.

Стосовно витрат скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК (п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відтак, підстави для розподілу суми судового збору за подання даної апеляційної скарги на даний момент відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у справі № 911/3813/15 скасувати та передати справу до суду першої інстанції для розгляду по суті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена".

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко