Постанова № 52616016, 13.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13587/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від Прокуратури міста Києва: Вакулюк Д.С. - старший прокурор відділу

від позивача: Севост`янов С.С. - за дов.

від відповідача: Манзюк О.В. - за дов.

Сніжко В.Ю. - за дов.

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: Яковлєв О.І. - за дов.

від третьої особи-4: Усачова А.І. - за дов.

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства «Енергоринок» та Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015

у справі № 910/13587/15 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський»

до Державного підприємства «Енергоринок»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення 52 733 281, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Енергоринок» (далі, відповідач) про стягнення 52 733 281,86 грн. заборгованості за Договором №7074/04 від 09.06.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманої електроенергії згідно умов Договору №7074/04 від 09.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (далі, третя особа-1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України (далі, третя особа-2 або КМУ), Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі, третя особа-3) та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі, третя особа-4 або НКРЕКП).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі №910/13587/15 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Енергоринок» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» 52 733 281 (п'ятдесят два мільйони сімсот тридцять три тисячі двісті вісімдесят одну) грн. 86 коп. - заборгованості за договором купівлі-продажу №7074/04 від 09.06.2011, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

Вжито заходів до забезпечення позову та заборонено Державному підприємству «Енергоринок», Публічному акціонерному товариству «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та/або будь-яким іншим особам (у тому числі, але не виключно, Національній комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на вчинення дій щодо розпорядження коштами у сумі 52 733 281 (п'ятдесят два мільйони сімсот тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 86 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» та накопичені на поточному рахунку Державного підприємства «Енергоринок» із спеціальним режимом використання №26032301861, відкритому в АТ «Ощадбанк», протягом дії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг: №203 від 18.02.2015 «Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03 вересня 2008 року №1052 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року № 2, від 26 липня 2013 року №1036», №870 від 24.03.2015 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2», №1173 від 01.04.2015 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2», до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/13587/15.

Рішення суду мотивоване тим, що скасування і втрата чинності наказів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №88 від 12.02.2015 та №100 від 18.02.2015, а також зупинення дії наказу №273 від 08.05.2015 у частині віднесення ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, означає, що дії ДП «Енергоринок» спрямовані на неперерахування коштів на користь позивача, не мають під собою правової підстави. А тому, ДП «Енергоринок» зобов'язане перерахувати кошти ТОВ «Вітряний парк Новоазовський», які були накопичені на поточному рахунку із спеціальним режимом використання протягом строку дії постанов НКРЕКП №203 від 18.02.2015, №870 від 24.03.2015, №1173 від 01.04.2015. Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, продав відповідачу електроенергію за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманої електроенергії та має перед позивачем заборгованість в розмірі 52 733 281,86 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/13587/15 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також, з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду звернувся Заступник прокурора міста Києва, відповідно до якої просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/13587/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних скарг відповідач та Заступник прокурора міста Києва зазначили, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 92, 117 Конституції України, статті 23 Закону України «Про електроенергетику», пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а саме, положень статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2 від 21.12.2011, № 203 від 18.02.2015, № 870 від 24.03.2015, № 1173 від 01.04.2015, № 1793 від 23.06.2015, а також з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У апеляційних скаргах, зокрема, скаржники наголосили на тому, що розрахунки за електричну енергію здійснюються на підставі постанов НКРЕКП, якими встановлюється алгоритм, та лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, на які заборонено звертати стягнення за зобов'язання учасників Оптового ринку електричної енергії України, в тому числі і за зобов'язаннями ДП «Енергоринок». ДП «Енергоринок» в своїй діяльності не має права підміняти уповноважений державою орган (в даному випадку НКРЕКП, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, КМУ) та приймати на власний розсуд рішення щодо розпорядження спірними коштами, оскільки такі дії виходять за межі відведених йому законодавством функцій (повноважень), не відповідають його статутним цілям та умовам ліцензії.

Також, відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що Господарським судом міста Києва неправомірно застосовано заходи забезпечення позову, враховуючи специфіку відносин на Оптовому ринку електричної енергії України. Так, кошти у розмірі 52 733 281,86 грн., які знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання Оптового постачальника електричної енергії і на які накладено заборону ДП «Енергоринок», ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та/або будь-яким іншим особам на вчинення дій щодо розпорядження цими коштами, не є власністю позивача, а є власністю всіх учасників Оптового ринку електричної енергії України, а тому накладення заборони на розпорядження спірними коштами є порушенням прав всіх учасників Оптового ринку електричної енергії України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги відповідача та Заступника прокурора міста Києва у справі № 910/13587/15 передано на розгляд судової колегії Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.10.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження, апеляційній скарги ДП «Енергоринок» та Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/13587/15 об'єднано в одне апеляційне провадження.

12.10.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/13587/15 без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

12.10.2015 представник третьої особи-3 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/13587/15 повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

13.10.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду для долучення до матеріалів справи звіт незалежного аудитора Оптового ринку електричної енергії України, згідно якого розподіл розпорядником коштів оптового ринку електричної енергії України коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідає встановленому НКРЕКП алгоритму.

Вказаний звіт був оглянутий колегією суддів у судовому засіданні та долучений до матеріалів справи.

Позивачем 13.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду була подана копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 у справі № К/800/32092/15.

За клопотання представника відповідача, поданим 13.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, здійснено фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених відповідачем та прокурором у апеляційних скаргах, просив у їх задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники прокуратури, відповідача та третіх осіб -3, -4 підтримали доводи, викладені у апеляційних скаргах відповідача та прокурора, просили їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники третіх осіб -1, -2 у судове засідання, призначене на 13.10.2015, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третіх осіб -1, -2 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційних скарг, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб -1, -2.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» є учасником оптового ринку електроенергетики України та виробляє електроенергію на вітряній електростанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Так, постановою НКРЕ від 09.06.2011 № 990 «Про затвердження «зеленого тарифу» ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» позивачу затверджено «зелений» тариф строком з 09.06.2011 до 01.01.2030.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджується матеріалами справи, з метою здійснення продажу електроенергії за «зеленим» тарифом 09.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» (далі, ВАД, позивач, ТОВ «Вітряний парк Новоазовський») та Державним підприємством «Енергоринок» (далі, ДПЕ, відповідач, ДП «Енергоринок») укладено Договір №7074/04 (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

За умовами пункту 2.2. Договору, ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Актах розмежування балансової належності електричних мереж (додаток № 3 до цього Договору). Точки обліку електричної енергії наведені в додатку №1 «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку». В разі змін в схемі обліку, Сторони вносять відповідні зміни до додатків №1 та 2 до цього Договору.

Тариф на електроенергію, яку ВАД продає ДПЕ, затверджується Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (пункт 2.3. Договору).

Згідно пункту 2.4. Договору, вартість електричної енергії, купленої ДПЕ у ВАД в розрахунковому місяці, визначається на підставі тарифу відповідно до пункту 2.3. та фактичних обсягів електроенергії, купленої ДПЕ у ВАД.

У відповідності до пункту 4.1. Договору, розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ВАД, (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість), та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною розрахунку за куплену ДПЕ електроенергію.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що платежі за отриману ДПЕ у ВАД електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ.

Відповідний алгоритм затверджено Постановою НКРЕ від 21.12.2011 № 2 «Про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії».

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору в період з березня 2015 року по квітень 2015 року позивачем продано, а відповідачем прийнято електричну енергію на суму 52 733 281,86 грн., що підтверджується підписаними між сторонами Актами купівлі-продажу електричної енергії за березень 2015 року та квітень 2015 року (том 1, а.с. 79-80).

Протягом лютого - квітня 2015 року, Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг, були прийняті ряд постанов, якими внесено зміни до алгоритму розподілу коштів Оптового ринку електроенергії, зокрема:

1) Постанова НКРЕКП №203 від 18.02.2015 «Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03 вересня 2008 року № 1052 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2, від 26 липня 2013 року №1036».

Постанова НКРЕКП №203 діяла на період дії розпорядження Кабінету Міністрів України № 36-р «Про вжиття тимчасових заходів на ринку електричної енергії» від 14.01.2015, яке втратило чинність 25.03.2015.

2) Постанова НКРЕКП №870 від 24.03.2015 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2». Зазначеною постановою визначено, що кошти, які були нараховані та не перераховані відповідно до постанови №203 залишаються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії до прийняття окремого рішення. Строк дії Постанови НКРЕКП №870 від 24.03.2015 встановлений з 25.03.2015 по 31.03.2015.

3) Постанова НКРЕКП №1173 від 01.04.2015 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року № 2» (далі, разом по тексту постанови НКРЕКП). Зазначена Постанова діяла на період тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії, передбачених розпорядженням КМУ від 31.03.2015 № 280-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», тобто, до 30.04.2015. Зазначеною Постановою №1173 визначено, що кошти, які були нараховані та не перераховані відповідно до постанов НКРЕКП №203 та № 870 залишаються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії до прийняття окремого рішення.

Положеннями вказаних постанов НКРЕКП були внесені зміни до Алгоритмів розподілу коштів Оптового ринку електроенергії, зокрема щодо нездійснення перерахувань виробникам електричної енергії платежів, які нараховані по установках (устаткуванню та/або енергетичному обладнанню), що знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, відповідно до переліку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі.

Для забезпечення реалізації постанов НКРЕКП №203, №870, №1173, наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 88 від 12.02.2015 (станом на 11.02.2015) та №100 від 18.02.2015 (станом на 18.02.2015) визначено перелік виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Згідно додатків до вищевказаних наказів №88 та №100 (пункт18 додатків) позивача було включено до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Вказані накази №88 та №100 ідентифікували окремих виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, з якими розпорядник коштів з рахунків із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» призупиняє розрахунки за вироблену та продану в Оптовий ринок електричної енергії України товарну продукцію (електроенергію).

Як зазначає позивач, прийняття НКРЕКП постанов №203, №870, №1173 зумовило призупинення проведення розрахунків з позивачем на Оптовому ринку електричної енергії за договором №7074/04.

На виконання постанов НКРЕКП №203, №870, №1173, протягом строку їх дії, ДП «Енергоринок» здійснювало нарахування коштів на користь ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» за куплену електроенергію, але не перераховувало їх на рахунок компанії.

07.05.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», якою з 01.05.2015 врегульовано порядок купівлі-продажу електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на іншу територію України та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію.

Підпунктом 1 пункту 8 Постанови КМУ № 263 визначено, що оптовий постачальник не здійснює купівлі та оплати електричної енергії у виробників електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території, крім купівлі різниці перетоків електричної енергії.

Пунктом 13 зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості разом з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та державним підприємством «Енергоринок» розробити та запровадити механізм накопичення запасів вугільної продукції для проходження осінньо-зимового періоду 2015/16 року із використанням коштів, нарахованих, але не виплачених оптовим постачальником виробникам електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території, та здійснення заходів щодо виключення із розрахунків на ринку електричної енергії виробників електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території, під час проведення остаточних розрахунків з виробниками електричної енергії за місяць, що передує набранню чинності цією постановою.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №273 від 08.05.2015 «Про затвердження переліку виробників електричної енергії», ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» внесено до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (пункт 18 Додатку).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначив, що зупинення грошових розрахунків за вироблену та продану ДП «Енергоринок» електроенергію на підставі постанов НКРЕКП №203, №870, №1173, та наказів №88 від 12.02.2015, № 100 від 18.02.2015 та №273 від 08.06.2015, призвело до нанесення значних збитків позивачу, що негативно вплинуло на його господарську діяльність, внаслідок чого позивач не в змозі своєчасно здійснювати оплату за обслуговування ВЕС, виплату заробітної плати та зобов'язань до бюджетів усіх рівнів України, а також здійснення розрахунків з контрагентами та погашення кредитних зобов'язань, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача 52 733 281,86 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу №7074/04 від 09.06.2011.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» з огляду на наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалося вище, на виконання умов Договору в період з березня 2015 року по квітень 2015 року позивачем продано, а відповідачем прийнято електричну енергію на суму 52 733 281,86 грн., що підтверджується підписаними між сторонами Актами купівлі-продажу електричної енергії за березень 2015 року та квітень 2015 року (том 1, а.с. 79-80).

У відповідності до пункту 4.1. Договору, розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ВАД, (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість), та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною розрахунку за куплену ДПЕ електроенергію.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що платежі за отриману ДПЕ у ВАД електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманої електроенергії, та має перед позивачем заборгованість у розмірі 52 733 281,86 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову апелянти посилаються на положення статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та зазначають, що кошти в сумі 52 733 281,86 грн. накопичені на рахунках зі спеціальним режимом використання, а відтак, спірні кошти не є власністю позивача, а є власністю всіх учасників Оптового ринку електричної енергії в Україні.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянтів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про електроенергетику», купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.

Оптовий ринок електричної енергії України у кожному розрахунковому періоді зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, та здійснювати повну оплату вартості електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за «зеленим» тарифом незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску.

Згідно з постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 8 лютого 1996 року № 3 № Про затвердження умови та правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії» (п. 2.4) вся електрична енергія, яка вироблена на електростанціях ліцензіата, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, повинна продаватися на Оптовому ринку електричної енергії України.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Кошти за продану електричну енергію ліцензіат отримує з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної зокрема із виробництвом електричної енергії на електростанціях.

Оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог: всі суб'єкти господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу та постачання електричної енергії мають рівноправний доступ до оптового ринку електричної енергії України та послуг електричних мереж після отримання відповідної ліцензії на право здійснення цих видів діяльності; електрична енергія продається та купується за Правилами оптового ринку електричної енергії України; ціни на електричну енергію генеруючих компаній та оптові ціни визначаються за Правилами оптового ринку електричної енергії України; всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.

Відповідно до частини 20-21 статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику», держава гарантує закріплення на законодавчому рівні на весь строк застосування «зеленого» тарифу вимог щодо закупівлі у кожному розрахунковому періоді електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 17-3 цього Закону, в обсягах та порядку, визначених статтею 15 цього Закону, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами.

Згідно пунктів 3.2. та 8.1.1. Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України, укладеного 15.11.1996, розпорядник коштів оптового ринку електричної енергії України зобов'язаний розраховувати та нараховувати платежі Виробникам електричної енергії, дотримуватись Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку (далі, ІВКОР).

Згідно пункту 6.11. ІВКОР розрахунки в Оптовому ринку здійснюються кожного календарного дня, а платежі виконуються кожного банківського дня, крім попередньої оплати та авансових платежів. Днем платежу Виробникам та іншим Учасникам розподілу коштів Оптового ринку є два банківських дні після дня повідомлення про належний платіж (пункт 6.12.2 ІВКОР).

У відповідності з пунктом 2.1. ІВКОР кошти Оптового ринку - це кошти, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання місцевих постачальників та Оптового постачальника, та є власністю учасників Оптового ринку і підлягають розподілу згідно з алгоритмом, затвердженим НКРЕ.

Алгоритм оптового ринку електричної енергії - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 1 Закону України «Про електроенергетику»).

Згідно з пунктом 1.7.2. Постанови НКРЕ від 21 грудня 2011 року № 2 «Про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії», ДП «Енергоринок» щоденно із суми коштів, що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, до 15 числа (включно) розрахункового місяця зобов'язано здійснити остаточний розрахунок з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії, забезпечивши їм 100 % оплату фактичної товарної продукції попереднього розрахункового періоду з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, залишення коштів позивача на рахунку ДП «Енергоринок» не підпадає під визначення алгоритму, викладеному у статті 15, 17-1 Закону України «Про електроенергетику», а отже є прямим порушенням приписів, встановлених законом.

Обґрунтовуючи необхідність скасування рішення суду першої інстанції відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року №3-рп/2002 справа №1-7/2002 (справа про електроенергетику), яким, як зазначає останній, встановлено, що «…акумульовані на розподільчих рахунках кошти не є власністю будь-якого окремого суб'єкта відносин. Правомочність щодо розпорядження певною часткою грошей настає лише після перерахування їх з розподільчого на відповідний поточний рахунок…».

Зазначені доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вищенаведений відповідачем контекст рішення взято з пункту 2 описової частини рішення Конституційного Суду України, а не з його резолютивної частини, та являє собою письмові пояснення Голови Верховної Ради України, у яких заперечується позиція авторів конституційного подання.

Водночас, колегія суддів зазначає, що за результатами порівняльно-правового аналізу норм Конституції України, положень Закону України «Про електроенергетику» та інших нормативно-правових актів стосовно ініційованих у конституційному поданні питань Конституційний суд України у абзаці 14 пункту 3.1. рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року №3-рп/2002 зробив висновок, що правова сутність статей 13 і 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав. У Законі ж ідеться про конкретних суб'єктів підприємництва та їхні договірні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права. Запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на енергоринку з використанням розподільчих рахунків в установах уповноваженого банку не порушив механізмів функціонування електроенергетики та правову модель господарських відносин. Здійснення банківських операцій у такий спосіб скеровує фінансову схему та правила розрахунків за електроенергію на адресне призначення коштів. При цьому об'єктивно визначені та взаємопогоджені частки доходу кожного суб'єкта відносин не змінюються і не вибувають із володіння власника.

Даними висновками Конституційного Суду України спростовуються вищезазначені твердження скаржника.

Також, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 у справі №826/3905/15 задоволено позовні вимоги ТОВ «Вітряний парк «Новоазовський», визнано незаконними та скасовано Накази №88 від 12.02.2015 та №100 від 18.02.2015, що прийняті Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, в частині включення позивача до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Окружний адміністративний суд міста Києва в постанові від 23.04.2015 у справі №826/3905/15 встановив, що «Новоазовська ВЕС» (енергетичне устаткування та обладнання) знаходиться за адресою: Донецька область, Новоазовський район територія Розівської сільської ради. Водночас, землі Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області не відносяться до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. З огляду на це, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що в порушення норм Закону України «Про електроенергетику», постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 08.02.1996 № 3 оскарженими наказами №88 від 12.02.2015 та №100 від 18.02.2015 безпідставно віднесено позивачів до виробників електроенергії, з якими відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.02.2015 № 203 обмежено здійснення виплат за поставлену електроенергію.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 у справі №826/3905/15 оскаржувалась Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, та, як встановлено під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У рішенні від 25.07.2002 по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, факти, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 у справі №826/3905/15 не підлягають повторному доказуванню.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на час розгляду справи судом першої інстанції ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (про вжиття заходів забезпечення адміністративних позовів) від 26.06.2015 по справі №826/9295/15, зупинено дію наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08 травня 2015 року № 273 «Про затвердження переліку виробників електричної енергії» (далі, Наказ № 273) у частині віднесення товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський» та виробничо-енергетичного об'єднання «Вітроенергопром» (пункти 18 та 19 додатку до наказу) до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання судовим рішенням у справі законної сили.

З огляду на вищевикладене, скасування і втрата чинності наказів №88 від 12.02.2015 та №100 від 18.02.2015, а також зупинення дії наказу №273 від 08.05.2015 у частині віднесення ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, означає, що дії ДП «Енергоринок» спрямовані на неперерахування коштів на користь позивача, не мають під собою правової підстави. А тому, ДП «Енергоринок» зобов'язане перерахувати ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» кошти, які були накопичені на поточному рахунку із спеціальним режимом використання протягом строку дії постанов НКРЕКП №203 від 18.02.2015, №870 від 24.03.2015, №1173 від 01.04.2015.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених правових норм, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини та розмір заборгованості, які повідомлені позивачем, не спростував, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 52 733 281,86 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №7074/04 від 09.06.2011 документально підтверджені, обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Посилання прокурора на те, що задовольняючи позов судом не було надано оцінку тому, що перелічені накази НКРЕКП та накази Міністерства енергетики та вугільної промисловості України прийняті на виконання розпоряджень КМУ № 36-р від 14.01.2015, № 124-р від 25.03.2015 та № 280-р від 31.03.2015 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказаними розпорядження безпосередньо не вносились зміни до алгоритму, затвердженого постановою НКРЕ № 2 від 21.12.2011, а лише було надано доручення НКРЕКП забезпечити зміни алгоритму розподілу коштів оптового ринку електричної енергії України та нормативів перерахування коштів на поточні рахунки постачальників електричної енергії.

Доводи відповідача з приводу безпідставності вжиття Господарським судом міста Києва заходів забезпечення позову спростовуються наступним.

За правилами статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Способами забезпечення позову є, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії, а також заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (статті 67 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи обставини справи, судом визнана наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами, а отже при вжитті заходів забезпечення позову судом першої інстанції не порушено норм процесуального права.

Згідно з приписами статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Вирішуючи питання про скасування забезпечення позову, слід виходити з того, що ці заходи спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача.

Беручи до уваги, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вжитих оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Новоазовський», а заперечення скаржників, викладені у апеляційних скаргах, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Державного підприємства «Енергоринок» та Заступника прокурора міста Києва є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Енергоринок» та Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/13587/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/13587/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/13587/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко