Постанова № 52615976, 13.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10760/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Капля А.С.;

від відповідача: Каплуненко А.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-

страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.06.2015р.

у справі №910/10760/15 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-

страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі

10 754,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач) 10 754,65 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки цивільно-правова відповідальність особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої страхувальнику позивача було завдано збитків, застрахована за відповідним полісом страхування у відповідача.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи наступне:

- відповідач в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед позивачем і здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 18 180,75 грн., яке складається з вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно зі звітом від 28.03.2014 № 1493;

- позивачем на враховано вимоги ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», яка передбачає, що страхове відшкодування складається з вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу;

- оскільки відповідач виплатив страхове відшкодування саме з урахуванням фізичного зносу, правові підстави для виплати решти нарахованої позивачем суми відшкодування відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі №910/10760/15 позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 10 754,65 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі №910/10760/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги відповідача ідентичні тим, які наводились під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2015р.

В судовому засіданні 28.09.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі №910/10760/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.09.2015р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 28.09.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.10.2015р.

В судовому засіданні 13.10.2015р. представник відповідача підтримав пояснення, надані в попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 13.10.2015р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 13.10.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.10.2013р. між позивачем, як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рода", як страхувальником та вигодонабувачем, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №283422Га/13к/мс (далі - Договір страхування) (том справи - 1, аркуші справи - 42-52).

За умовами Договору страхування (п.п.4, 5) предметом останнього є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (далі - ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього договору. Застрахованим транспортним засосбом за цим договором є автомобіль марки "Honda Pilot", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Відповідно до п.п.10.1-10.3 Договору страхування франшиза (безумовна) за ризиком (застосовується по кожному окремому страховому випадку): викрадення - 2 063,68 грн.; збитки внаслідок ДТП - 2 063,68 грн.; збитки внаслідок інших подій - 2 063,68 грн.

В розділі 24 Договору страхування наведено перелік страхових ризиків та страхових випадків, згідно з п.п.24.2.2 якого до страхових ризиків відносяться збитки внаслідок ДПТ - будь-які пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

В п.18 Договору страхування вказано, що строк дії останнього встановлено з 05.11.2013р. по 04.11.2014р.

01.11.2013р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рода» було укладено додаткову угоду №1 до Договору страхування (том справи - 1, аркуш справи - 54), в якій сторони дійшли згоди внести зміни до п.п.10.1, 10.2 та 10.3 Договору страхування, зазначивши розмір безумовної франшизи у сумі 1 000,00 грн.

13.03.2014р. у м. Вишневе Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Honda Pilot» (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «МАN 26403» (реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_5 (том справи - 1, аркуші справи - 30, 36).

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2014р. у справі №369/2471/14-п ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи - 1, аркуш справи - 28).

Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль марки «Honda Pilot» (реєстраційний номер НОМЕР_1), який був застрахований позивачем на підставі Договору страхування.

17.03.2014р. страхувальник звернувся до позивача, як страховика, із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (том справи - 1, аркуші справи - 56-59).

Відповідно до звіту вих.№1493 від 28.03.2014р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексас», та калькуляції №1572 від 28.03.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 63-75) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Honda Pilot» (реєстраційний номер НОМЕР_1), складає 18 073,65 грн., вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 30 576,35 грн.

Відповідно до страхового акту №1.001.14.04205/VESKO9179 від 28.03.2014р. позивач визнав ДТП, яка сталась 13.03.2014р., страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування у загальній сумі 28 935,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №99403 від 01.04.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 29, 31).

Згідно з Актом виконаних робіт №295к від 22.04.2014р. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Honda Pilot» (реєстраційний номер НОМЕР_1) склала 28 935,40 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 99).

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДПТ була застрахована у відповідача за полісом №АС/1015655 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (том справи - 1, аркуш справи - 89).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою вих.№1768/04205/УБК від 01.12.2014р. про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу 28 935,40 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 27).

Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування лише у сумі 18 180,75 грн. Решта страхового відшкодування у розмірі 10 754,65 грн. відповідачем виплачена не була.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку виплатити позивачу всю суму страхового відшкодування в порядку регресу, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими та документально підтвердженими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відносини у сфері страхування регулює Закон України "Про страхування", згідно зі ст. 1 якого страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 5 названого Закону страхування може бути добровільним або обов'язковим.

В ст. 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видом добровільного страхування, зокрема, може бути страхування наземного транспорту.

Види обов'язкового страхування наведені в ст. 7 Закону України "Про страхування", згідно з п.9 ч.1 якої одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В п.37.4 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В частині 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/1015655 відповідачем застрахований транспортний засіб, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_5 встановлена постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2014р. у справі №369/2471/14-п.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу «МАN 26403» (реєстраційний номер НОМЕР_2) була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС/1015655), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Honda Pilot» (реєстраційний номер НОМЕР_1) відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АС/1015655), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №283422Га/13к/мс від 30.10.2013р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив виплату 28 935,40 грн. страхового відшкодування на підставі платіжного доручення №99403 від 01.04.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 29).

В п.12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За полісом відповідача щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/1015655 франшиза становить 0 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 50 000,00 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 89).

Позивач звернувся до відповідача із вимогою вих.№1768/04205/УБК від 01.12.2014р. про виплату в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 28 935,40 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 27).

У відповідь на вказану заяву відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 18 180,75 грн.

Судом враховано посилання відповідача на те, що позивачем на враховано вимоги ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», яка передбачає, що страхове відшкодування складається з вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, і з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В п.п.1.6, 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів,затвердженої наказом Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 (із змінами та доповненнями), передбачено, що відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Тобто, в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, яка підлягає відшкодуванню страховиком визначається, виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є безпосередньо платіжне доручення (аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2013р. у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013р. у справі №910/3655/13 та від 27.01.2014р. у справі №910/3023/13).

Колегією суддів також враховано, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (аналогічна правова позиція наведена в листі Верховного Суду України від 19.07.2011р.).

Як уже зазначалось вище, про правомірність визначення позивачем розміру страхового відшкодування, зокрема, свідчить акт виконаних робіт №295к від 22.04.2014р.

Окрім того, позивачем надано докази фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" розмір регресного відшкодування обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (в даному випадку позивача), які були здійснені на користь страхувальника.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не поширюється на правовідносини, які виникли за Договором добровільного страхування наземного транспорту №283422Га/13к/мс від 30.10.2013р.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, стосуються саме страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (в даному випадку - відповідача). Натомість, правовідносини, які виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рода" на підставі укладеного між ними Договору добровільного страхування наземного транспорту №283422Га/13к/мс від 30.10.2013р. відносяться до добровільного страхування. Тобто при визначенні розміру страхового відшкодування, яке підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен був керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", з урахуванням укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рода" договору добровільного страхування.

Таким чином, оскільки позивач набув право зворотної вимоги до відповідача, а останній відмовився в добровільному порядку перерахувати позивачу в порядку регресу частину страхового відшкодування у розмірі 10 754,65 грн. (28 935,40 - 18 180,75 = 10 754,65), права та охоронювані законом інтереси позивача підлягають захисту у судовому порядку.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням вищевикладених обставин в їх сукупності та наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі №910/10760/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/10760/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков