Постанова № 52615965, 02.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа№ 910/12117/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Дзюба І.М. - дов. від 19.08.2014 року б/н

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія." на рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року

у справі № 910/12117/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" (м. Київ)

до: Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія." (м. Київ)

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 8 904 грн. 38 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Провідна" з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія." про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди в порядку регресу 6 043 грн. 76 коп.

Рішенням від 21.07.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив. Стягнув з ПрАТ „Українська транспортна страхова компанія." на користь ПрАТ „Страхова компанія „Провідна" 6 043 грн. 76 коп. боргу та 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПрАТ „Українська транспортна страхова компанія." звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року по справі № 910/12117/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ „СК „Провідна" задовольнити частково в розмірі 2 232 грн. 65 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року апеляційна скарга ПрАТ „Українська транспортна страхова компанія." була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/12117/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судове засідання 02.10.2014 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 02.10.2014 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до довідки відділу ДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві та постанови Подільського районного суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі № 2607/3548/2012, 03.03.2012 року у м. Києві на вул. Боричів узвіз, ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 29.03.2012 року у справі № 2607/3548/2012, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору страхування транспортного засобу від 23.09.2011 року № 06/0643002/1006/11.

Відповідно до звіту від 26.06.2012 року № 1117/КВ1 з визначення вартості матеріальної шкоди, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП склав 6 711 грн. 92 коп.

Згідно рахунку-фактури від 17.06.2012 року № 269660 вартість ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 склала 12 936 грн. 76 коп.

Як вбачається з страхового акту від 13.07.2012 року № 1001/06/33246/81033 позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 9 404 грн. 38 коп. (за вирахуванням ПДВ 20%).

Зазначені кошти в розмірі 9 404 грн. 38 коп. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 23.07.2012 року № 036542 та відомістю до нього від 15.07.2002 року № 003129 на суму 9 404 грн. 38 коп.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1 який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю НОМЕР_2, керувала ОСОБА_3.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві „Українська транспортна страхова компанія", про що було укладено договір (поліс) № АА/6146076 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 6 043 грн. 76 коп. (9 404 грн. 38 коп. (розмір виплаченого страхового відшкодування) мінус 500 грн. (франшиза) мінус 2 860 грн. 62 коп. (часткової сплати).

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" витрати мали б відшкодовуватися з урахуванням зносу та на те, що при визначенні розміру заподіяної шкоди місцевий господарський суд врахував рахунок-фактуру від 17.06.2012 року № 269660 на суму 12 936 грн. 76 коп., а не звіт від 26.06.2012 року № 1117/КВ1 на суму 6 711 грн. 92 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі посилання відповідача безпідставними, оскільки відповідно до умов п. 5.1 договору добровільного страхування наземного транспорту від 23.09.2011 року № 06/0643002/1006/11 страхувальник обрав повне КАСКО, а відповідно до п. 8 вищезазначеного договору виплата страхового відшкодування мала здійснюватися без урахування фактичного зносу деталей, вузлів та агрегатів застрахованого транспортного засобу.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до умов п. 9 договору добровільного страхування наземного транспорту від 23.09.2011 року № 06/0643002/1006/11 страхувальник обрав 3-й варіант порядку визначення вартості відновлювального ремонту - згідно з рахунками, нарядами-замовленнями та іншими документами, що підтверджують вартість відновлювального ремонту транспортного засобу на станції технічного обслуговування офіційного дилера марки застрахованого транспортного засобу, за умови погодження зі страховиком обсягу та вартості такого ремонту.

Рахунок-фактура від 17.06.2012 року № 269660 на суму 12 936 грн. 76 коп. виставлений офіційним імпортером та дилером марки BMW - АВТ Баварія, а тому визначення вартості відновлювального ремонту слід здійснювати саме з рахунку-фактури від 17.06.2012 року № 269660, а не зі звіту експерта Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 26.06.2012 року № 1117/КВ1.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія." на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року по справі № 910/12117/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року по справі № 910/12117/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/12117/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 06.10.2014р.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун