Постанова № 52615944, 07.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10666/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: Клюсова Т.М. - представник

від відповідача: Бондаренко І.Ю. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі №910/10666/15 (суддя: Полякова К.В.)

за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва

про стягнення 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва про стягнення 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі № 910/10666/15 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми у дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, на р/рахунок 31119106700008, код за ЄДРПОУ 37975298, МФО 820019 в УДК у Подільському районі міста Києва та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі № 910/10666/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимомнопольного комітету України були неповно з'ясовані та не доведені обставини, які мають значення для справи, висновки, що викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а рішення суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.10.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Іоннікової І.А., Тищенко О.В., які входять до постійного складу судової колегії, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 апеляційні скарги прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.09.2014. № 93/03-р/к у справі № 80-03/06.14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - Рішення) визнано дії Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва під час здійснення у 2012 році, закупівлі «продуктів нафто перероблення рідких», порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 9 статті 50 та частиною першою статті 18 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді обмежувальної діяльності суб'єкта господарювання, що полягає у сприянні вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції іншим суб'єктам господарювання; за вчинене порушення на відповідача відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн.

Зазначене Рішення є чинним на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

За твердженням позивача, він направив копію Рішення відповідачу супровідним листом від 15.09.2014 № 26-03/3169, на підтвердження чого долучив до позовної заяви копії вказаного листа та поштове повідомлення з відміткою про вручення 18.09.2014 поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Строк сплати відповідачем штрафу, накладеного Рішенням, закінчився 18.11.2014 року.

Положеннями ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача з позовом до суду, позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив штрафу у передбачений законом строк, позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача у судовому порядку 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 19.11.2014 по 23.04.2015 року.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.09.2014. № 93/03-р/к у справі № 80-03/06.14 на відповідача накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн. за вчинення порушення, передбаченого пунктом 9 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді обмежувальної діяльності суб'єкта господарювання, що полягає у сприянні вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції іншим суб'єктам господарювання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання приписів абз. 1 ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» надіслав відповідачу супровідним листом від15.09.2014 №26-03/3169, яке у свою чергу отримано відповідачем 18.09.2014 року

Згідно частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, суд погоджується із твердженням позивача, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 18.11.2014 року.

Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що Рішення, на думку відповідача, є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Тобто, фактично, відповідач у своєму відзиві та апеляційній скарзі намагається оспорити рішення Антимонопольного комітету.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. а закінчення його перебігу безпосередньо пов'язано із зверненням до господарського суду у порядку встановленому ГПК України.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 та від 01.12.2014 позовні заяви КП УЗН Подільського району про скасування рішення адміністративної колегії Відділення повернуті без розгляду, а отже КП УЗН Подільського району м. Києва пропущений строк на оскарження рішення адміністративної колегії Відділення, доказів визнання недійсним чи скасування Рішення відповідачем не надано.

Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Приписи частин третьої і четвертої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України на час судового розгляду відповідної справи стосуються, за змістом цих норм, лише розгляду, здійснюваного в порядку господарського судочинства (п.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Вищенаведені норми чинного законодавства спростовують заперечення відповідача та вказують на їх безпідставність.

Оскільки, КП УЗН Подільського району рішення адміністративної колегії Відділення від 12.09.2014 № 93/03-р/к у встановлений частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк (до 18.11.2014) не оскаржило, а відтак Рішення є чинним та відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.

Частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на час звернення позивача із позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, відповідач штраф, накладений Рішенням, не сплатив, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.09.2014. № 93/03-р/к у справі № 80-03/06.14 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню у розмірі 20 000,00 грн. за прострочення сплати штрафу період з 19.11.2014 по 23.04.2015 року.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з нормами ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище судом встановлено, відповідач мав сплатити 20 000,00 грн. штрафу до 18.11.2014 включно, таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 19.11.2014 року.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» складає 300,00 грн. (20 000,00 грн. : 100 х 1,5 = 300,00 грн.).

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за період 19.11.2014-23.04.2015 становить 46 800,00 грн. грн. (300,00 грн. х 156 день = 46 800,00 грн.).

У той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, тобто не може перевищувати 20 000,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 20 000,00 грн. за період з 19.11.2014-23.04.2015 за прострочення сплати штрафу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Оскільки, господарським судом не здійснювався розгляд чи перегляд справи про визнання недійсним Рішення, а повернення господарським судом позовної заяви без розгляду не зупиняє нарахування пені визначеної частиною п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суд визнає заперечення відповідача безпідставними.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року по справі № 910/10666/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/10666/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко