Постанова № 52615907, 20.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.10.2015 справа №908/3812/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В. Попков Д.О., Татенко В.М.за участю представників: від позивача: від відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут", м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької областівід13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.)у справі№ 908/3812/15 (суддя Ю.С. Мельниченко)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна", м.КиївдоПублічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут", м.Маріуполь Донецької областіпростягнення 349902,53грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна", м.Київ, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут", м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за субліцензійним договором №1184/12-13 від 23.12.2013р. у сумі 180452,40грн., курсової різниці у сумі 65341,16грн., інфляційних у сумі 97722,44грн. та 3% річних у сумі 6386,53грн., що разом складає 349902,53грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №908/3812/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут» заборгованість за субліцензійним договором №1184/12-13 від 23.12.2013р. у сумі 180452,40грн., інфляційні у сумі 97722,44грн., 3% річних у сумі 6383,56грн. В задоволенні позову в частині стягнення курсової різниці у сумі 65341,16грн. та 3% річних у сумі 2,97грн. відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №1184/12-13 від 23.12.2013р. на загальну суму 216542,86грн. Відповідач свої зобов'язання з оплати прийнятих постійних (тимчасових) ліцензій згідно акту приймання-передачі ліцензій від 08.01.2014р. виконав лише частково (на суму 36090,48грн.), у зв'язку з чим його заборгованість склала 180452,40грн. Доказів перерахування позивачу боргу в цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вказаній сумі визнані судом доведеними і обґрунтованими, через що задоволені. У зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань, суд, зробивши власний перерахунок, стягнув з відповідача 3% річних у сумі 6383,56грн. та інфляційні у сумі 97722,44грн. Через відсутність письмової вимоги всупереч умовам п.7 Додатку №1 від 23.12.2013р. до договору, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення курсової різниці в розмірі 65341,16грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 108271,44грн. заборгованості за субліцензійним договором та прийняти в даній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, а саме не враховано, що окрім перерахування на рахунок позивача роялті в сумі 36090,48грн., про які зазначено у рішенні, до подання позовної заяви відповідачем перераховано ще 108271,44грн. І, відповідно, заборгованість Публічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут" становить 72180,96грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.2015р. у справі №908/3812/15 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 06.10.2015р. о 14:00 год.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому йдеться про необхідність зміни рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №908/3812/15 та стягнення основного боргу в сумі 72180,96грн., курсової різниці в розмірі 68476,80грн., інфляційних в сумі 34459,16грн. та 3% річних в розмірі 2444,27грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що при поданні позовної заяви було помилково зазначено заборгованість у розмірі 180452,40грн. замість 72180,96грн., у зв'язку з чим невірно розраховано 3% річних та інфляційні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судовою колегією було розглянуто та задоволено.

У зв'язку з задоволенням клопотання відповідача, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 20.10.2015р.

Розпорядженням секретаря другої палати змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

Представники сторін в судове засідання 20.10.2015р. не з'явилися, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на викладене, враховуючи, що явка сторін не була визнана обов'язковою, представники сторін не посилалися на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

23.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (далі - ліцензіат) та Публічним акціонерним товариством «Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут» (далі - субліцензіат) був укладений субліцензійний договір №1184/12-13 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору ліцензіат в порядку та на умовах договору за винагороду (роялті) надає субліцензіату право на користування програмним забезпеченням, перелік якого зазначено в додатках до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2 визначено вид ліцензії(й), що надається за договором - невиключна.

За умовами пункту 1.3 договору, у відповідності з програмою ліцензування субліцензіату надаються постійні (тимчасові) ліцензії на програмні продукти Microsoft, що зазначаються у додатках до договору. Вартість постійних (тимчасових) ліцензій на програмні продукти зазначається у додатках до договору.

Ліцензія надає субліцензіату право користування програмним продуктом, а саме - невиключне право на встановлення, запуск, відображення, використання, копіювання програмного забезпечення (комп'ютерним програмам) Microsoft, здійснення доступу до програмного забезпечення (комп'ютерним програмам), іншого виду взаємодії програмного забезпечення (комп'ютерних програм) (п.1.4).

Згідно з п.1.5 за договором субліцензіат та пов'язані з ним особи не набувають права продавати, передавати або в інший спосіб відчужувати програмне забезпечення, право використання якого (субліцензія) отримане за договором.

Строк, на який надаються права, визначений додатками до договору, які є його невід'ємними частинами. Територія, на якій надаються права - територія України (п.1.6).

Відповідно до п. 1.7 договору, повноваження ліцензіата щодо надання дозволу використовувати програмне забезпечення встановлені ліцензійною угодою №5151825 від 01 вересня 2013р., що укладена між ліцензіатом та Microsoft Ireland Operations Limited, адреса: Atrium Building Block B, Carmenhall Road, Sandyford Industrial Estate, Dublin 18, Ireland (далі - ліцензіар).

Сторонами у п. 3.1 договору погоджено, що загальний розмір винагороди за ліцензії (роялті) та порядок її здійснення погоджується сторонами у відповідному додатку до договору. Платіж здійснюється без ПДВ відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України.

Пунктом 6 Додатку №1 від 23.12.2013р. до субліцензійного договору погодили наступний порядок оплати роялті суми у розмірі 216542,86грн. без ПДВ. за 1-е півріччя з 01 січня 2014р. по 30 червня 2014р.:

15 січня 2014р. - 36090,48грн.;

15 лютого 2014р. - 36090,48грн.;

15 березня 2014р. - 36090,48грн;

15 квітня 2014р. - 36090,48грн;

15 травня 2014р. - 36090,48грн;

15 червня 2014р. - 36090,48грн.

Пунктом 5 додатку №1 від 23.12.2013р. до субліцензійного договору №1184/12-13 від 23.12.2013р. сторони передбачили, що сума роялті за весь період є еквівалентом 157066,87 доларів США за «курсом долара» на дату підписання, що становить 827,20 грн. за 100 доларів США.

Згідно з п. 3.3 договору всі розрахунки по договору здійснюються у національній грошовій одиниці України - гривні.

За умовами п. 4.1 дозвіл на використання програмного забезпечення надається субліцензіату шляхом надання доступу на сайт http://www.microsoft.com/licensing/servicecenter/, на якому субліцензіат матиме доступ до програмного забезпечення та/або матиме змогу отримати ліцензійні коди на активацію програмного забезпечення (у разі потреби), про що сторони складають акт відповідно до додатків до договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.9.1).

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є ліцензійним договором.

Як визначено ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу постійні (тимчасові) ліцензії, що підтверджується актом приймання-передачі ліцензій №1 від 08.01.2014р. згідно додатку №1 від 23.12.2013р. до договору. Зазначений акт підписаний сторонами без жодних зауважень та скріплений печатками підприємств.

Загальний розмір роялті за 1-е півріччя користування ліцензіями з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. складає 216542,86грн. без ПДВ.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" вважає, що відповідачем сплачено лише 36090,48грн. і, відповідно, основний борг становить 180452,40грн.

Разом з тим, відповідачем до апеляційної скарги додані платіжні доручення №86218 від 03.02.2014р., №86227 від 24.02.2014р., №86243 від 08.04.2014р. та №86250 від 24.04.2014р. на загальну сум 144361,92грн.

У відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Донецької області від 02.07.2015р. про порушення провадження по справі та призначення розгляду справи на 13.07.2015р. була направлена сторонам 03.07.2015р.

В судовому засіданні 13.07.2015р. без участі представників сторін було винесене рішення. Отже, судовою колегією визнані обґрунтованими пояснення відповідача про неможливість надання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, у зв'язку з чим вони прийняті судовою колегією.

Крім того, в судовому засіданні 06.10.2015р. представник позивача підтвердив, що заборгованість відповідача за договором №1184/12-13 від 23.12.2013р. складає 72180,96грн.

Отже, судовою колегією встановлено, що на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" із позовною заявою до суду (23.06.2015р.) заборгованість Публічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут" за субліцензійним договором №1184/12-13 від 23.12.2013р. в межах спору становила 72180,96грн., а не 180452,40грн., як встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основного боргу, яка заявлена позивачем до стягнення, частково була погашена відповідачем, провадження у справі №908/3812/15 в частині стягнення основного боргу у розмірі 108271,44грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Отже, судом першої інстанції внаслідок проведення лише одного судового засідання без участі представників сторін неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та неправомірно стягнуто з відповідача 108271,44грн., які були сплачені ним ще до моменту заявлення позову.

Разом з тим, стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72180,96грн. є законним та обґрунтованим, а також не оспорюється відповідачем.

За таких підстав рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за субліцензійним договором №1184/12-13 від 23.12.2013р. у розмірі 108271,44грн., провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" у позовній заяві крім основного боргу було заявлено стягнення з відповідача інфляційних у сумі 97722,44грн. та 3% річних у сумі 6386,53грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення цих складових позовної заяви є вірним.

Разом з тим, оскільки розмір стягнутої суми основної заборгованості зменшено до 72180,96грн., то підлягають перерахунку й стягнуті судом першої інстанції суми інфляційних та 3% річних, з урахуванням здійснених відповідачем платежів.

При розрахунку інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача, апеляційною інстанцією враховані вимоги п.3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якому роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає такими, що підлягають стягненню інфляційні в розмірі 41605,94грн., нараховані за наступні періоди:

червень 2014р. - травень 2015р. відносно заборгованості в розмірі 36090,48грн.;

липень 2014р. - травень 2015р. відносно заборгованості в розмірі 36090,48грн.

Крім того, беручи до уваги здійснені позивачем платежі, враховуючи положення Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судова колегія дійшла висновку про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут" 3% річних у розмірі 2432,40грн., нарахованих за загальний перід з 16.01.2014р. по 16.06.2015р.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат частково у сумі 41605,94грн. та стягнення 3% річних частково у сумі 2432,40грн., в частині позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 56116,50грн. та 3% річних у сумі 3954,13грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Крім того, позивачем на підставі п. 7 Додатку №1 до субліцензійного договору №1184/12-13 від 23.12.2013р. заявлена до стягнення курсова різниця суми роялті у розмірі 65341,16грн.

Колегія суддів вважає, що висновок господарського суду Донецької області щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення курсової різниці є вірним, у зв'язку з недоведеністю позивачем моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати курсової різниці, оскільки умовами договору та Додатку №1 від 23.12.2013р. до договору не встановлено конкретного строку (терміну) сплати відповідачем суми роялті у випадку збільшення «курсу долара». Крім того, в п.7 Додатку №1 від 23.12.2013р. до договору міститься посилання саме на наявність письмової вимоги, яку не було долучено позивачем до матеріалів справи на підтвердження здійснення такого звернення.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доводи Публічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут" відносно того, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №908/3812/15 частково не відповідає чинному законодавству і,відповідно, підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Тому в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає зміні.

Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено, відповідачу за рахунок позивача слід відшкодувати понесені ним витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут", м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №908/3812/15 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №908/3812/15 - скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №908/3812/15 наступним чином:

«Припинити провадження по справі №908/3812/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 108271,44грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код 13504966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4Б, ідентифікаційний код 36273889) заборгованість за субліцензійним договором №1184/12-13 від 23.12.2013р. у сумі 72180,96грн., інфляційні втрати у сумі 41605,94грн., 3% річних у сумі 2432,40грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2324,39грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 13.07.2015р. (повний текст підписано 14.07.2015р.) у справі №908/3812/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4Б, ідентифікаційний код 36273889) на користь Публічного акціонерного товариства «Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, ідентифікаційний код 13504966) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1082,72грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу ; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО