Рішення № 52615739, 20.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 922/5322/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м. Київ до 1. Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", м. Лозова про стягнення коштів в розмірі 299 781,16 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_3, довіреність №23-12/14-3 від 23.12.2014 р.;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості до відповідачів - Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", в якій просить суд:

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором фінансового лізингу №LC5416-06/11 від 17.06.2011 р. в сумі 229 781,16 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду від 11 вересня 2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 жовтня 2015 року.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2015 р. розгляд справи було відкладено на 20.10.2015 р. у зв'язку з неявкою відповідачів по справі, та ненаданням сторонами усіх витребуваних документів по справі.

19 жовтня 2015 року від 1-го відповідача надійшло клопотання (вх. №42150) про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що переговори між сторонами щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди вже знаходяться на завершальній стадії, проведенням між сторонами звірки взаєморозрахунків та неможливістю забезпечення явки представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь заявлену суму заборгованості.

У призначене 20.10.2015 р. судове засідання 1-й відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення, клопотанням про відкладення розгляду справи.

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 11.09.2015 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулись на адресу суду з відміткою про отримання.

Вирішуючи клопотання 1-го відповідача (вх. №42150 від 19.10.2015 р.), в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Як вбачається з матеріалів справи сторонам створені належні умови для надання ними доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів в порядку підготовки справи до розгляду.

Також, суд вважає, що посилання 1-го відповідача на проведення з позивачем переговорів щодо врегулювання спору як на підставу для відкладення розгляду справи є безпідставним, оскільки позивач заперечував проти зазначених відповідачем обставин та як вище зазначено повідомив суд, що на час розгляду справи сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору.

Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання 1-го відповідача про відкладення, оскільки розгляд даної справи відкладався у зв'язку із неявкою представника 1-го відповідача в судове засідання та суд обмежений часом вирішення справи.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 11.09.2015 р., 01.10.2015р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17 червня 2011 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (лізингодавець) та 1-м відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №LC5416-06/11 (надалі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вищевказаного договору позивач надав у тимчасове користування відповідача (лізингоодержувача) предмет лізингу згідно специфікації, що підтверджується підписаним представниками сторін видатковою накладною №1571 від 26 вересня 2011 р. (т. 1, а.с. 28).

01.10.2013 р. між сторонами укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу №LC5416-06/11 від 17 червня 2011 року, відповідно до якої додаток №1 до договору "Графік розрахунку заборгованості" викладено в новій редакції (т. 1, а.с. 30-31).

Згідно п.1.1., 4.1. Договору, лізингоодержувач (відповідач) зобов'язався за цим договором сплачувати відсотки за фінансування на поточні лізингові платежі.

На підставі п. 4.2 Договору, лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування у період з моменту передачі предмета лізингу до настання першого періоду лізингу за ставкою LIВОR 3М плюс 7% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (розділ 1 "визначення" Загальних умов додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ.

Згідно з п. 4.3 Договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача згідно даних колонки D графіку (додаток 1 до договору).

Перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за курсом продажу плюс комісія АТ "ОСОБА_1 ОСОБА_2" з купівлі валюти, згідно офіційного сайту лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.uа (п. 4.5 Договору).

Згідно п. 4.6 Договору, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в загальних умовах (додаток 4 до цього договору), а також ті, які не визначені цим договором та необхідність з яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http://www.rla.com.uа.

У відповідності до п. 5.1. Договору за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п'ятого дня прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як стверджує позивач у позовній заяві, 1-й відповідач в порушення умов договору, зокрема п.п. 5.1.-5.5., п. 7.4., п. 8.1.4 загальних умов фінансового лізингу - додаток №4 до договору (далі по тексту - загальні умови), належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 299 781,16 грн. за наступними рахунками №LC5416-06/11/36-081 від 01.10.2014 р. на суму 18 542,29 грн., №LC5416-06/11/37-083 від 03.11.2014 р. на суму 18 445,54 грн., №LC5416-06/11/38-085 від 01.12.2014 р. на суму 21 249,49 грн., №LC5416-06/11/39-087 від 05.01.2015 р. на суму 22 726,16 грн., №LC5416-06/11/40-089 від 02.02.2015 р. на суму 28 463,80 грн., №LC5416-06/11/41-091 від 02.03.2015 р. на суму 42 812,89 грн., №LC5416-06/11/42-093 від 01.04.2015 р. на суму 32 633,12 грн., №LC5416-06/11/43-095 від 05.05.2015 р. на суму 29 176,46 грн., №LC5416-06/11/44-097 від 02.06.2015 р. на суму 28 773,03 грн., №LC5416-06/11/45-099 від 01.07.2015 р. на суму 28 483,81 грн., №LC5416-06/11/46-101 від 03.08.2015 р. на суму 28 474,57 грн. (т. 1, а.с. 33-43).

З заявами або листами про неотримання рахунків 1-й відповідач до позивача не звертався, доказів оплати рахунків, виставлених позивачем до суду не надав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг, відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця0 майна, за умовами сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до 1-го відповідача з вимогами №503-03/15 від 23.03.2015 р., №1223-08/15 від 17.08.2015 р., але 1-й відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

Отже, враховуючи викладене, 1-й відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором фінансового лізингу №LC5416-06/11 від 17.06.2011 р.

Згідно з вимогами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що 17 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством "Лозівський ковальсько-механічний завод" (поручитель) було укладено договір поруки №5413 (надалі - Договір поруки), відповідно до предмету якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Лізингодавцем відповідати по зобов'язанням Лізингоодержувача, які виникають за Договором лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором лізингу, а також виконати інші умови Договору лізингу в повному обсязі, в разі їх невиконання Лізингоодержувачем, за винятком тих зобов'язань, які можуть бути виконані виключно Лізингоодержувачем.

Статтею 540 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поруки у випадку невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за Договором лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за Договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, в разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно п. 2.4. Договору поруки у випадку невиконання Лізингоодержувачем Боргових Зобов'язань перед Лізингодавцем за Договором лізингу, Лізингодавець має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання Боргових Зобов'язань, в повному обсязі чи в частині.

Відповідно до п. 2.5. Договору поруки у випадку невиконання Лізингоодержувачем Боргових Зобов'язань перед Лізингодавцем за Договором лізингу Поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання Боргових Зобов'язань в обсязі, заявленому Лізингодавцем, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Лізингодавця. Виконання грошових Боргових Зобов'язань здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Лізингодавця, який буде повідомлено Поручителю додатково.

Згідно п. 2.6. Договору поруки подання Лізингодавцем вимоги щодо виконання частини Боргових Зобов'язань не позбавляє Лізингодавця права подати вимогу щодо погашення іншої частини Боргових Зобов'язань.

Таким чином, 1-й та 2-й відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники що визначена умовами договору поруки №5413 від 17.06.2011 р.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами (дата Договору) і діє до повного виконання Боргових Зобов'язань за Договором лізингу. Відповідальність Поручителя припиняється лише після виконання Боргових Зобов'язань за Договором лізингу та цим Договором в повному обсязі. Порука за цим Договором також припиняється, якщо Лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання Боргових Зобов`язань не пред`явить вимоги до Поручителя.

Враховуючи невиконання першим відповідачем зобовязань за Договором фінансового лізингу №LC5416-06/11 від 17.06.2011 р. позивач направив другому відповідачу вимоги про виконання зобовязань за Договором поруки за вих. №504-03/15 від 23.03.2015р. та вих. № 1227-08/15 від 17.08.2015 р.

У даній вимозі позивач також повідомив другому відповідачу банківські реквізити для перерахування грошових коштів.

Як встановлено судом, другий відповідач не виконав свої зобовязання за Договором поруки в частині погашення заборгованості першого відповідача перед позивачем у розмірі 299 781,16 грн.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачі не надали доказів погашення заборгованості, доводів позивача не спростували, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 4 496,72 грн. покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 525, 526, 530, 540, 543, 553, 554, 559, 612, 629, 806 Цивільного кодексу України, статтями 179, 193, 292 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, місто Харків, проспект Фрунзе, будинок 3, код ЄДРПОУ 05808853) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу №LC5416-06/11 від 17.06.2011 р. в сумі 299 781 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 16 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, місто Харків, проспект Фрунзе, будинок 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (04073, місто Київ, проспект Московський, будинок 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) судові витрати в сумі 2 248 (двi тисячi двісті сорок вісім) грн. 36 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (04073, місто Київ, проспект Московський, будинок 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) судові витрати в сумі 2 248 (двi тисячi двісті сорок вісім) грн. 36 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

справа №922/5322/15