Рішення № 52615491, 12.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 916/3500/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Екскомсервіс"

до відповідача: громадської спілки "Всеукраїнська Корпорація Управдом"

про стягнення 97 727,51 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Екскомсервіс", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з громадської спілки "Всеукраїнська Корпорація Управдом" 98 155,47грн., де 97 326,17грн. сума заборгованості з урахуванням інфляції, 829,30грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.2015р. позовну заяву (вх.№3679/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3500/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

28.09.2015р. позивачем надано до господарського суду Одеської області додаткові пояснення щодо факту надання послуг по ТЕО Контейнера GCNU4730340 (вх.№23949/15).

01.10.2015р. до господарського суду Одеської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Екскомсервіс" надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№24332/15). Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 97 727,51 грн., з яких 95 793,31грн. основний борг, 766,34грн. інфляційних витрат, 1 167,86 грн. 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 12.10.2015р., не зявились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали, хоча про час та місце проведення вказаного судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач про дату місце та час проведення судового засідання, призначеного на 12.10.2015р., був повідомлений у попередньому судовому засіданні 29.09.2015р. (ухвала суду не направлялась позивачу в силу положень ст.87 ГПК України); відповідач повідомлений ухвалою суду від 29.09.2015р., яка направлялась останньому за належною адресою.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

02.02.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Екскомсервіс" (експедитор) та громадською спілкою "Всеукраїнська Корпорація Управдом" (клієнт) було укладено договір транспортного експедирування № 29/04 (Договір) за яким експедитор по дорученню або заявці клієнта зобовязується організувати перевезення вантажу морським/річковим або автомобільним транспортом, а клієнт зобовязується сплатити експедитору винагороду, а також відшкодувати, попередньо узгоджені з клієнтом, прямі витрати повязані з виконанням робіт по даному договору (п.1.1. договору).

В пунктах 1.2. та 1.3. договору вказано, що по дорученню клієнта організація перевезення вантажів клієнта може здійснюватись експедитором як на території України, так і за її межами. Правовідношення сторін по даному договору регулюються діючим законодавством України, міжнародними конвенціями та угодами, правилами та звичаями регламентуючими порядок та умови перевезення, зберігання та оформлення вантажів згідно міжнародних, національних стандартів і законодавчих актів.

Клієнт направляє в адрес експедитора заявку або доручення на організацію перевезення вантажів з документальною інформацією о найменуванні, кількості, якості та інших характеристик вантажу, умов його перевезення, а також по запиту експедитора іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх зобовязань по даному договору. Експедитор направляє в адрес клієнта комерційну пропозицію, в якій відображає вартість послуг, перелік всіх необхідних процедур і документів, повязаних з доставкою, оформленням та організацією перевезення вантажів клієнта, яке після його підписання сторонами стає додатком до даного договору. Сторони направляють друг другу вказані документи засобом електронного/факсимільного звязку з подальшою відправкою оригіналів протягом двох календарних днів. Експедитор організовує перевезення вантажів клієнта по тарифам та ставкам, встановленими на дату здійснення перевезення Міністерством транспорту та звязку України, компетентними державними органами країн СНД та інших держав, організаціями, підприємствами перевізниками/лініями, залученими експедитором за згодою клієнта або клієнтом для організації перевезення вантажів. У випадку зміни тарифів та ставок, в період надання послуг експедитором, він протягом одного робочого дня інформує про це клієнта. Клієнт самостійно доручає експедитору, що оформлюється додатком до даного договору, здійснює оплату з організаціями, перевізниками/лініями залученими експедитором зі згоди клієнта або клієнтом для виконання робіт і здійснення перевезення. Клієнт і експедитор невідкладно інформують один одному про всі обставини, повязані з виконанням робіт по даному договору (п.п.2.1.-2.7.).

За умовами п.2.8. договору після виконання робіт між експедитором та клієнтом підписується акт приймання-передачі наданих послуг, та надається рахунок-фактура на виконані експедитором роботи (надані послуги) по даному договору з додаванням всіх необхідних документів.

Згідно п.3.2. договору, оплата вартості експедиторських послуг клієнтом здійснюється на протязі трьох банківських днів з моменту надання рахунку експедитора.

Відповідно до п.4.1. договору за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобовязань по даному договору винна сторона відшкодовує другій стороні вчинені та документально підтверджені збитки.

У пункті 7.1. договору вказано, що даний договір діє до 31.12.2015р.

Так, на виконання умов вищевказаного договору на підставі електронної заявки відповідача, позивачем на території України було надано транспортно-експедиційні послуги з обслуговування контейнера GCNU 4735758 на загальну суму 15 913,07 грн., що підтверджується наступними актами наданих послуг №33 від 29.04.2015р. на загальну суму 15 467,98 грн., №34 від 29.04.2015р. на загальну суму 445,09 грн.

Одночасно з підписанням актів наданих послуг, позивачем було виставлено відповідачу рахунки №41 та № 42 від 29.04.2015р. за надані послуги.

02.03.2015р. відповідачем було замовлено послуги транспортного експедирування по контейнеру GCNU4730340, що передбачали міжнародне морське перевезення.

На підставі вказаної заявки позивачем було організовано морське перевезення контейнера GCNU4730340 компанією ОСОБА_1 Лімітед Партнершіп (США), вартість якого склала 3 732,50 дол. США, про що свідчать наявні у матеріалах справи рахунок (додаток №6) та акту виконаних робіт (додаток №7).

Право власності відповідача на вантаж, що міститься у контейнері GCNU4730340 підтверджується Коносаментом (Bill of Lading) від 30.03.2015р. (додаток №8).

Позивач, як експедитор та, відповідно, одержувач контейнеру, здійснив оплату послуг компанії ОСОБА_1 Лімітед Партнершіп (США) 29.04.2015р. у розмірі 79 880,24грн., що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку (додаток №9).

За результатом надання послуг по контейнеру GCNU4730340 позивачем було надано відповідачу для підпису акт надання послуг №35 від 05.05.2015р. (додаток №10) та виставлено відповідний рахунок на оплату послуг №44 від 05.05.2015р. (додаток №11) на загальну суму 81 940,88 грн. Однак, відповідач не підписав вказаний акт і, водночас, не надав своїх заперечень проти вказаних у ньому сум.

03.07.2015р. позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№47 від 02.07.2015р. щодо сплати заборгованості (додаток №12; доказ отримання претензії - додаток №13), однак як зазначено позивачем жодної реакції від відповідача (оплати боргу, заперечень проти вказаних сум, спроб владнати конфлікт) так і не надійшло.

Таким чином, відповідачем вартість отриманих послуг залишена без оплати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 95 793,31грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування в частині здійснення оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобовязання щодо оплати вартості отриманих послуг в сумі 95 793,31 грн. не виконані, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 95 793,31 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 95 793,31 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 766,34грн. інфляційних витрат та 1 167,86 грн. 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 1 167,86 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних витрат, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційного збільшення в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 766,34 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Екскомсервіс", у звязку з чим, стягненню з громадської спілки "Всеукраїнська Корпорація Управдом" на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 95 793,31 грн., сума 3% річних в розмірі 1 167,86 грн., сума інфляційних витрат в розмірі 766,34 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на оплату судового збору, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

З врахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 954,55 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екскомсервіс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з громадської спілки "Всеукраїнська Корпорація Управдом" (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19 Б, кв. 455, код ЄДРЮОФОП 38847956) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екскомсервіс" (01601, м.Київ, вул. Мечникова, буд.16, оф. 10, код ЄДРЮОФОП 35591829) 95 793 (девяносто пять тисяч сімсот девяносто три) грн. 31 коп. основного боргу, 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 34 коп. інфляційних витрат, 1 167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 86 коп. 3% річних, 1 954 (одна тисяча девятсот п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський