Рішення № 52615395, 12.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" жовтня 2015 р. Справа № 911/3512/15

за позовом Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Євромікс» з іноземними інвестиціями, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», с. Бузова, Києво-Святошинський р-н

про стягнення 466 133,30 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Євромікс» з іноземними інвестиціями (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (відповідач) про стягнення 466 133,30 грн. за договором поставки №2456 від 25.12.2013, яка складається з: 286 143,69 грн. основного боргу, 18 324,71 грн. пені, 8 050,48 грн. 3% річних, 153 614,42 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2015 у справі №911/3512/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 14.09.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2015 розгляд справи було відкладено на 12.10.2015.

Позивач в судове засідання 12.10.2015 року не направив свого представника, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Євромікс» з іноземними інвестиціями, яке було судом задоволено.

Відповідач в судове засідання 12.10.2015 року не забезпечив явку свого повноважного представника, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду, не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 14.09.2015 надсилалась відповідачу за адресою вказаною в Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»,

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

12.10.2015 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

25 грудня 2013 року між Українсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю «Євромікс» з іноземними інвестиціями (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (Покупець) було укладено договір поставки № 1297 (далі – договір), укладено договір поставки № 2156, згідно якого Постачальник зобов’язався поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід’ємну частину договору, на умовах договору.

Згідно п. 3.3 договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 договору протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50 грн., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9.

В п. 1.1. додатку № 3 «Спеціальні умови» (в редакції Протоколу розбіжностей) зазначено, що Покупець оплачує поставлені товари протягом 28 календарних днів з моменту поставки товару за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції Покупця) на адресу Покупця протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки.

Цей договір укладений строком до 31 грудня 2015 року. (п. 8.1 договору).

З матеріалів справи вбачається позивачем було здійснено поставку товару на суму 286 143,69 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампами відповідача.

31.10.2014 року між Українсько-американським товариством з обмеженою відповідальністю «Євромікс» з іноземними інвестиціями та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» був укладений Договір про заміну сторони у зобов’язанні, згідно з умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1» став Новим Покупцем та до нього перейшли всі права і обов’язки Первісного Покупця (ТОВ «Край-2») по Договору №2156 від 25.12.2013р.

Згідно п. 3 Договору про заміну сторони у зобов'язанні від 31.10.2014р., обов'язок оплатити згідно з умовами Договору поставки товар, що був поставлений Постачальнику Первісному Покупцю та не оплачений до підписання даного Договору, переходить до Нового Покупця.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що до відповідача перейшов обов’язок оплати товару, що був поставлений постачальником первісному покупцю на підставі договору поставки № 1297 та не оплачений до дати підписання даної угоди у розмірі 286 143,69грн.

27.05.2015 року згідно накладної №1402 від 27.05.2015р. відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 1 249,34 грн.

23.06.2015 року між позивачем та відповідачем було підписано Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 233,96 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду несплаченим залишився товар, на суму 284 660,39 грн. (286 143,69 - 1 249,34 - 233,96 ).

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до нового кредитора – ТОВ «Край-1» з вимогами № 71/КХ від 22.04.2015 та 58/КХ від 10.04.2015, в яких просив оплатити заборгованість за договором поставки в п’ятиденний строк з моменту отримання даної претензії.

Вказані претензії отримані представником відповідача нарочно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, дані претензії залишені без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв’язку з чим, вимога про стягнення 284 660, 39 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному розмірі.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 18 324,71 грн. пені.

Відповідно до п. 3.8. договору, за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла під час прострочення платежу, від простроченої до оплати суми за кожен день такого прострочення. Затримка платежу за першу партію товару, що поставлений до будь-кого нового магазину рахується з дати офіційного відкриття магазину, а не з дати отримання товарів за видатковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені ним було здійснено на вартість неоплаченого товару за видатковими накладними № KH_BDF-0007545, №KH_LMM-0006905, №KH_UNF-0007070, №KH_UNF-0007071 та № KH_UNF-0007072, а саме на суму заборгованості у розмірі 69 912,40 грн. за період з 19.02.2015 по 01.08.2015 року.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 8050,48 грн. 3% річних та 153 614,42 грн. інфляційних від кожної неоплаченої видаткової накладної окремо за сукупний період з 01 березня 2014 року по 01.08.2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 8050,48 грн. 3% річних та 153 614,42 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 286 143,69 грн. основного боргу, 18 324,71 грн. пені, 8050,48 грн. 3% річних та 153 614,42 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, 215А, кімната 3, код ЄДРПОУ 22863249) на користь Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю «Євромікс» з іноземними інвестиціями (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-В, код ЄДРПОУ 24998380) – 286 143 (двісті вісімдесят шість тисяч сто сорок три) грн. 69 коп. основного боргу, 18 324 (вісімнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 71 коп. пені, 8 050 (вісім тисяч п’ятдесят грн. 48 коп. 3% річних, 153 614 (сто п’ятдесят три тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 42 коп. інфляційних та 9 322 (дев’ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 68 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 22.10.2015р.

Суддя О.В. Щоткін