Рішення № 52615290, 16.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2015

Справа №910/7798/15-г

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія

«Омега-Автопоставка»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспорт Комплект»

Про

стягнення 3 859,19 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоекспорт комплект” (надалі – відповідач) про стягнення 3 859, 19 грн., з яких 3 659, 76 грн. – сума основного боргу; 109, 79 грн. – втрати від інфляції; 15, 04 – проценти за користування коштами; 74, 60 – грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015р. у справі №910/7798/15-г позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі №910/7798/15-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

В обґрунтування залишення позову без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що позивач вимог ухвал суду від 20.04.2015р. та від 05.05.2015р. не виконав, витребуваних судом договору продажу від 25.05.11 року за №043104-11 (оригінал - для огляду у судовому засіданні або належним чином завірену копію), видаткову накладну ХВ-0061335 від 25.02.12 року(оригінал - для огляду у судовому засіданні або належним чином завірену копію), видаткову накладну ХВ-0107324 від 28.03.12 року(оригінал - для огляду у судовому засіданні або належним чином завірену копію), видаткову накладну ХВ-0110795 від 30.03.12 року(оригінал - для огляду у судовому засіданні або належним чином завірену копію), платіжне доручення ХВ-0041656 від 07.03.12 року(оригінал - для огляду у судовому засіданні або належним чином завірену копію), платіжне доручення ХВ-0067209 від 09.04.12 року(оригінал - для огляду у судовому засіданні або належним чином завірену копію) – суду не подав.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі №910/7798/15-г скасувати та передати позовні матеріали до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права при застосуванні положень п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2015р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі №910/7798/15-г. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” пропущений з поважних причин процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі №910/7798/15-г. Прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2015р. у справі №910/7798/15-г до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В. та призначено до розгляду на 26.08.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Омега-Автопоставка” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року у справі № 910/7798/15-г задоволено. Скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року у справі № 910/7798/15-г, а справу передано на розгляд до місцевого господарського суду.

Згідно повторного автоматичного розподілу, справа № 910/7798/15-г була передана до розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року суддя Спичак О.М. прийняв справу № 910/7798/15-г до свого провадження та призначив її до розгляду на 16.10.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 16.10.2015 року не з’явився, проте 06.10.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.2015 року не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.10.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 3 659,76 грн., на підтвердження чого позивач надав видаткову накладну №ХВ-0110 795 від 30.03.2012 року.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Проте, відповідач вартість поставленого позивачем товару не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому заборгованість відповідача перед позивачем з поставки товару згідно видаткової накладної становить 3 659,76 грн.

Надіслана позивачем вимога вих. №5608 від 19.12.2014 року про сплату заборгованості в розмірі 3 659,76 грн. залишена відповідачем без задоволення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 3 659,76 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 15,04 грн. три відсотки річних за період прострочення з 26.12.2014 року по 13.02.2014 року та 109,79 грн. інфляційних втрат за період з 26.12.2014 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов’язку по своєчасній оплаті отриманого від позивача товару за видатковою накладною №ХВ-0110 795 від 30.03.2012 року, адже всупереч приписів ст.ст. 530, 692 ЦК України, відповідачем не було здійснено оплату за отриманий товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, передбачених законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню повністю в сумі 15,04 грн. за період з 26.12.2014 року по 13.02.2015 року (згідно наданого позивачем розрахунку), а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 109,79 грн. за період з 26.12.2014 року по 31.12.2014 року (згідно наданого позивачем розрахунку) задоволенню не підлягають, оскільки за визначений позивачем період інфляційне збільшення суми боргу не відбулось.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 74,60 грн. пені за період прострочення з 26.12.2014 року по 13.02.2015 року.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін не визначено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспорт Комплект» (місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Первомайського, буд. 11, код ЄДРПОУ 31925545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (місцезнаходження: 62495, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Васищеве, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 33010822) 3 659 (три тисячі шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 19 коп. - основного боргу, 15 (п'ятнадцять) грн. 04 коп. – 3% річних та 1 739 (одну тисячу сімсот тридцять дев’ять) грн. 44 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Повне рішення складено

21.10.2015 року