Рішення № 52614062, 22.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.15р. Справа № 904/7907/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості розмірі 276 292, 47 грн. за договором поставки

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 09.09.15р.

від відповідача представник не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 08.10.15р., просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" (далі - відповідач) суму 145 378, 52 грн. основного боргу, 13 134, 92 грн. пені, 9 846,22 грн. 3% річних, 107 370,67 грн. інфляційних за порушення виконання зобовязань за договором поставки №332 від 27.02.13р.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позову, у своєму відзиві вказує, що порушення позивачем обовязку щодо своєчасного надання рахунку на оплату та сертифіката якості товару звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату та дає право відповідачу збільшити строк оплати товару пропорційно часу прострочення надання усіх документів в порядку п.п.4.3, 4.4 Договору. Разом з тим, просить суд застосувати позовну давність до вимог в частині стягнення суми пені.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

27.02.2013 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір ТФ №332 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобовязується поставити, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначені у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є його невідємною частиною (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до умов п.4.1 Договору розрахунки здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку та строки, передбачені відповідною Специфікацією.

За умовами Специфікацій №1, №2, №3, №4 (а.с.20-24) покупець здійснює оплату за Договором у розмірі 100% вартості партії товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару/або партії товару та надання постачальником рахунку.

За умовами Специфікацій №5, №6 (а.с.25-26) покупець здійснює оплату за Договором у розмірі 100% вартості партії товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника протягом 75 календарних днів з моменту поставки товару/або партії товару та надання постачальником рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 212 960,52 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с.27-38), проте відповідач взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару виконав частково, у звязку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 145 378, 52 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основної заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.7.5 Договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за Договором покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пені, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 08.10.15р., позивач нарахував відповідачу пеню за період з 07.07.13р. по 18.08.14 р. у розмірі 13 134, 92 грн., інфляційні за період з липня 2013 року по серпень 2015 року у розмірі 107 370,67 грн. та 3% річних за період з 07.07.13р. по 29.09.15р. у розмірі 9 846, 22 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування розміру пені, суд зазначає наступне.

Обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, передбачено ст.230 ГК України.

Так, положеннями зазначеної статті передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позов просить на підставі ст.258 ЦК України застосувати позовну давність до вимог про стягнення суми пені.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст.258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до частин 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно поданого в матеріали справи розрахунку (а.с.90-94), при нарахуванні суми пені позивач взяв до уваги наступні періоди:

- за видатковою накладною №Б-01297 від 07.05.13р період з 07.07.13р. по 04.01.14р.,

- за видатковою накладною №Б-01934 від 21.06.13р за період з 21.08.13р. по 18.02.14р.,

- за видатковою накладною №Б-02349 від 29.07.13р за період з 28.09.13р. по 28.03.14р.,

- за видатковою накладеною №Б-02406 від 31.07.13р.за період з 30.09.13р. по 30.03.14р.,

- за видатковою накладною № Б-03962 від 11.11.13р. період з 26.01.14р. по 26.07.14р.,

- за видатковою накладною № Б-04353 від 04.12.13р. період з 18.02.14р. по 18.08.14р.

З огляду на те, що періоди, які позивач взяв до уваги при нарахуванні пені, виходять за межі встановленого ч.2 ст.258 ЦК України строку давності, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині стягнення розміру пені.

Заперечення відповідача стосовно відсутності товаросупровідних документів, суд відхиляє, виходячи з наступних підстав.

Положеннями статті 666 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки від відповідача звернень щодо встановлення строку для надання позивачем товаросупровідних документів не надходило, а отримання товару підтверджується підписаною представником відповідача видатковою накладною, що свідчить про відсутність зауважень з боку відповідача щодо поставки товару, суд відхиляє заперечення відповідача щодо ненадання позивачем товаросупровідних документів.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення зменшених позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТЬЮБ" (53200, м. Нікополь, пр. Трубників, буд.56; код ЄДРПОУ 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН" (03186, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 30488558) суму 145 378, 52 грн. (сто сорок пять тисяч триста сімдесят вісім грн. 52 коп.) основного боргу, 9 846, 22 грн. (девять тисяч вісімсот сорок шість грн. 22 коп.) 3% річних, 107 370,67 грн. (сто сім тисяч триста сімдесят грн. 67 коп.) інфляційних, 5 251, 91 грн. (пять тисяч двісті пятдесят одна грн. 91 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст підписаний 21.10.2015р.