Рішення № 52613981, 21.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.15 Справа № 904/7012/15За позовом Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 2007 від 04.11.14

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат за договором № б/н від 07.09.15

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9393, 78 грн. основної заборгованості, 1698, 33 грн. пені, 99, 34 грн. трьох відсотків річних, 1147, 30 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 020727 від 22.06.2010.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.09.15

07.09.2015 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу та просить стягнути 5892, 78 грн. основної заборгованості, 1698, 33 грн. пені, 99, 34 грн. трьох відсотків річних, 1147, 30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 07.09.2015, відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 05.10.2015. Після перерви розгляд справи було продовжено.

05.10.2015 відповідач подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу квартири від 05.08.2008 та копію свідоцтва про державну реєстрацію на нерухоме майно.

В судовому засіданні 05.10.2015 представник позивача, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 05.10.2015 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та у судовому засіданні 05.10.2015 оголошено перерву до 12.10.2015.

12.10.2015 позивач подав до суду заперечення, в яких зазначив, що згідно інформації Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (наданої листом № 3/4-18 від 05.06.2012), стосовно квартири АДРЕСА_1Правда" у м. Дніпропетровську було прийнято рішення № 509 від 11.04.2011 про її виключення з житлового фонду. Також, відповідач не повідомляв позивача про такі зміни, що передбачено п. 3.2.5 договору.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Присутній у судових засідання представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договір від 22.06.2010 № 020727 про постачання теплової енергії було укладено на підставі договору оренди № 1 від 01.06.2010, дія якого закінчена. Також, у спірному договорі встановлені тарифи на теплову енергію для нежитлового фонду, тоді як квартира, що орендується, відноситься до житлового фонду.

У судовому засіданні 21.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2010 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 050560 про постачання теплової енергії (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору, за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання-теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1, не допускаючи їх перевищення. Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону споживач до мереж теплопостачання підключений не буде. Своєчасно повідомляти енергопостачальника про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплосложивання, займана площа орендарів тощо). Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені додатком № 3 цього договору, та іншими нормативними актами (п. 3.2, п.п. 3.2.1-3.2.4 договору).

Обовязки енергопостачальної організації: забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором. Гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживального обладнання. Повідомляти споживача в засобах масової інформації про зміну тарифів. Здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання споживача не рідше одного разу в 6 місяців (п. 4.2, п.п. 4.2.1- 4.2.4 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюється Дніпропетровською міською радою народних депутатів. Тариф для розрахунків за цим договором складає: Теплова енергія 1 Гкал 686, 50 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно з п.7.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Відповідно до п. 7.3 договору, споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п.7.4 договору).

Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та дії до 22.06.2013 року.

На виконання умов договору, позивач протягом періоду з жовтня 2014 року по квітень 2015 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 11407, 36 грн., що підтверджується актами прийомупередачі виконаних робіт за спірний період (арк. с. 26-32), які були отримані відповідачем відповідно до реєстрів рахунків та актів виконаних робіт (арк. с. 35-41). Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вищезазначеної суми (арк. с. 19-25).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої теплової енергії у розмірі 5514, 58 грн.

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленої теплової енергії у сумі 5892, 78 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не заперечено факт отримання теплової енергії за представленими актами та не надано доказів повної її оплати на суму 5892, 78 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 5892, 78 грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню, на підставі п. 8.2.3 договору, у розмірі 1698, 33 грн. за період з 11.11.2014 по 22.06.2015.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 547 ЦК України Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, ЦК України передбачено обовязкове встановлення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.2.3 договору в разі оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Таким чином, у спірному договору, а саме п. 8.2 3, сторонами не встановлено розмір пені, що підлягає стягненню у разі порушення відповідачем строків оплати теплової енергії. Натомість, встановлено відповідальність за належне виконання зобов'язання, що протирічить правовій природі застосування неустойки.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1698, 33 грн. за несвоєчасну оплату вартості поставленої теплової енергії не підлягають задоволенню.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних у сумі 99, 34 грн. за період з 11.11.2014 по 22.06.2015 та інфляційні втрати у розмірі 1147, 30 грн. за період з 11.12.2014 по 01.06.2015.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 99, 34 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 654, 94 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Доводи відповідача не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо закінчення (припинення) договору оренди № 1 від 01.06.2010. Відсутні також докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача з пропозицією переглянути тарифи на постачання теплової енергії, з підстав того, що орендована квартира відноситься до житлового фонду.

Натомість, до матеріалів справи залучено надані позивачем лист від 05.06.2012 № 3/4-18 Управління житлового господарства, згідно якого стосовно квартири АДРЕСА_1Правда" у м. Дніпропетровську було прийнято рішення № 509 від 11.04.2011 про її виключення з житлового фонду (арк. с. 68-69; заява ФОП ОСОБА_1 від 22.06.2010 на укладання договору на постачання теплової енергії за адресою пр-т ім. Газети "Правда", 93, кв. 2 (арк. с. 65).

Доказів визнання договору на постачання теплової енергії недійсним суду не надано.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1374, 13 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49087, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) основний борг у розмірі 5892, 78 грн., три відсотки річних у розмірі 99, 34 грн., інфляційні втрати у розмірі 654, 94 грн. та 1374, 13 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.10.2015

Суддя ОСОБА_4