Рішення № 52611085, 15.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3299/15 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/5936/15 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія:6

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Крайник Н. П.

суддів: Бойко С. М., Мельничук О. Я.

при секретарі Куцику І. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2015 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Зелений Континент» про демонтаж самочинно збудованої комірки на площі коридору загального користування, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Зелений Континент» про демонтаж самочинно збудованої комірки на площі коридору загального користування відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради.

Вважає його незаконним та необгрунтованим.

Зокрема, зазначає, що у п. 3.1. Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові що затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 835 від 09 вересня 2011 року визначено, що розгляд питань за фактами здійсненого самочинного будівництва об'єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснюється самочинне будівництво. Дія положення поширюється на всі підприємства, установи та організації (п. 1.2. положення). Звертаючись із даним позовом до суду, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради діяла не як представник інтересів громадян чи юридичної особи ПАТ «Зелений континент», а як орган, уповноважений державою на здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності. Враховуючи те, що ОСОБА_2 самочинно влаштувала комірку без погодження проектної документації та дозволу органу місцевого самоврядування на переобладнання приміщень гуртожитку, без згоди всіх мешканців гуртожитку, вказана комірка підлягає демонтажу.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів приходить висновку про підставність вимог апеляційної скарги виходячи із наступного.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язком суду під час ухвалення рішення є встановлення наявності тих обставин, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 займає одне ліжко-місце в кімнаті АДРЕСА_1, та який належить ВАТ «Львівський меблевий комбінат», правонаступником якого являється ПАТ ТВК «Зелений континент» (ЄДРПОУ 00274849), що підтверджується правовстановлюючими документами підприємства.

Розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації ЛМР від 08.05.2014 р. № 189 затверджено висновок міжвідомчої комісії «про демонтаж самочинно збудованих комірок на площах коридорів загального користування гуртожитку ВАТ «Львівський меблевий комбінат» на АДРЕСА_1» та зобов'язано відповідачку, як мешканку кімнати НОМЕР_1 даного гуртожитку, до 01.06.2014 р. демонтувати самочинно збудовану комірку, влаштування якої виконано без відповідної дозвільної документації та згоди мешканців гуртожитку. Крім того, рішенням Інспекції ДАБК у Львівській області, за вищеописані дії, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до листа ЛКП «Дністер» №162 від 16.05.2014 р. ОСОБА_2 попереджено, що відповідно до згаданого розпорядження голови Сихівської РА ЛМР вона повинна демонтувати самочинно збудовану комірку на площі коридору загального користування гуртожитку ВАТ «Львівський меблевий комбінат».

Однак, в подальшому, відповідно до складеного акта комісії ЛКП «Дністер», вищезазначене зобов'язання зі сторони відповідачки ОСОБА_2 виконано не було, самочинно збудовану комірку на площі загального користування гуртожитку не демонтовано.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 3.6 розділу VІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 3704 від 08 липня 2010 року, до повноважень районної адміністрації міської ради у галузі будівництва належить, зокрема, розгляд та вжиття заходів, у встановленому виконавчим комітетом, департаментом містобудування порядку, щодо фактів самовільного будівництва.

Крім того, у п. 3.1 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, що затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 р. № 835 визначено, що розгляд питань за фактами здійсненого самочинного будівництва об'єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснюється самочинне будівництво. Дія положення поширюється на всі підприємства, установи та організації (п. 1.2 положення).

Таким чином, звертаючись із даним позовом до суду Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради діяла не як представник інтересів громадян чи юридичної особи ВАТ «Львівський меблевий комбінат», про що вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а як орган, уповноважений державою на здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності.

Разом з тим, згідно зі ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

У пункті 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Пунктом 1.4. Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2002р. № 76 передбачено, що переобладнання та перепланування жилих будинків, жилих і нежилих в будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства. Власник наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого в жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 самочинно влаштувала комірку без погодження проектної документації та дозволу органу місцевого самоврядування на переобладнання приміщення гуртожитку, без згоди всіх мешканців гуртожитку, тому вказана комірка підлягає демонтажу.

З наведених підстав рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати самочинно добудовану комірку до кімнати НОМЕР_1 на площі коридору загального користування гуртожитку ВАТ "Львівського меблевого комбінату" на АДРЕСА_1 у м. Львові (згідно з поверховим планом).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача в користь апелянта судовий збір за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати самочинно добудовану комірку до кімнати НОМЕР_1 на площі коридору загального користування гуртожитку ВАТ «Львівського меблевого комбінату» на АДРЕСА_1 у м. Львові (згідно з поверховим планом).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в сумі 243,60 грн. та апеляційної скарги в сумі 121,80 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Бойко С. М.

Мельничук О. Я.