Рішення № 52610876, 12.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1326/10424/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/5292/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Симець В.І.,

за участі представників позивача ДП « ОБДДПС України» - Дручека В.С., Поліщука О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року у справі за позовом Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» до ОСОБА_5, треті особи: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, застосування наслідків його недійсності та визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Франківського районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року уточнений позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі складу, загальною площею 43,5 м.кв. у АДРЕСА_1 від 27 січня 2010 року, що укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу будівлі складу, загальною площею 43,5 м.кв. у АДРЕСА_1 від 27 січня 2010 року, що укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вигляді скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_5 на будівлю складу, загальною площею 43,5 м.кв. у АДРЕСА_1. Визнано будівлю складу, загальною площею 43,5 м.кв., такою, що є приналежною до основної речі - житлового будинку за адресою: у АДРЕСА_1 і вони є державною власністю. Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що висновки суду є помилковими та передчасними, зроблені без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у Постановах Верховного Суду України та не відповідають приписам матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, яке підлягає скасуванню. Зазначає, що прокурором при зверненні до суду із даним позовом неправильно обрано спосіб захисту порушених прав, а судом не враховано, що права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Відтак, прокурором не враховано, що позивачі, в інтересах яких подано позов не є учасниками правочинів щодо відчуження спірної будівлі. Крім цього, суд прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки вона не вжила усіх розумних заходів та не виявила обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця ОСОБА_7 на відчуження спірного нерухомого майна. Також, зазначає, що протоколами та технічними записами судових засідань та іншими матеріалами справи, спростовуються покликання місцевого суду на пояснення, нібито надані представниками ОСОБА_5 про те, що вона не володіє спірним об'єктом, при укладенні договору купівлі-продажу об'єкт нерухомого майна не оглядала, ним не користується та не веде господарської діяльності, оскільки таких ні в усному, ні в письмовому вигляді ані ОСОБА_5, ані її представниками не надавалось, тому фактичні обставини справи свідчать про те, що на момент переходу до скаржника у 2009 році права власності на спірне майно у спосіб його придбання за відплатним договором, останній не знав і не міг знати, чи мав право ОСОБА_7 його відчужувати, що не встановлено остаточно і до теперішнього часу. Також, судом всупереч приписів ч.1 ст. 204 ЦПК України було відновлено провадження. Окрім цього, звертає увагу, що прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично змінено предмет позову та така прийнята судом після початку розгляду справи.

В судове засідання окрім представників позивача ДП «ОБДДПС України» решта особи, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися. Від представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю у іншому процесі та перебуванням іншого представника відповідача у відрядженні, решта осіб, що беруть участь у справі, їх представники причин неявки не повідомили. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, що беруть участь у справі та у судове засідання не з'явилися, зважаючи на те, що такі належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, доказів поважності причин неявки осіб (їх представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України, те, що інтереси позивача ДП « ОБДДПС України» захищали представники, а від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (обґрунтування) до доводів апеляційної скарги. Клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 суд вважає необґрунтованим, оскільки жодних належних доказів про участь вказаного представника у судовому засіданні у Пустомитівському районному суді Львівської області ним не представлено. Таким доказом не може бути копія оголошення із Інтернет сторінки про розгляд певної справи у Пустомитівському районному суді. Крім цього, навіть у випадку участі у іншому судовому засіданні представником не наведено причин з яких таке судове засідання є пріоритетним по відношенню до розгляду даної справи, який був призначений 3.08.2015 року та повістку про судове засідання відповідач та інший її представник ОСОБА_9 отримали заздалегідь 18.09.2015 року та 1.09.2015 року відповідно та у випадку неможливості участі у судовому засіданні представника ОСОБА_8 взмозі була забезпечити участь іншого представника, враховуючи, що таких у неї є троє (ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4). Пояснення про відрядження представника ОСОБА_4 жодним чином не підтверджене документально, а крім цього навіть у випадку відрядження ОСОБА_4 відповідач взмозі була скористатись допомогою представника ОСОБА_9 або укласти угоду з іншим представником з метою захисту її інтересів. Крім цього, неявка представника жодним чином не свідчить про поважність причин неявки самої відповідачки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача ДП «ОБДДПС України» в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суд першої інстанції задовольняючи уточнені позовні вимоги виходив з того, що спірний договір купівлі-продажу укладений ОСОБА_7 без належних на те прав, порушує публічний порядок, оскільки направлений на незаконне заволодіння державною власністю. На підставі вказаного договору проведено державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_5 Також, судом встановлено, що вказаний правочин є недійсним та зважаючи на це слід застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді скасування державної реєстрації права приватної власності на спірне майно за ОСОБА_5 Також, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 не є добросовісним набувачем спірного майна оскільки вона не вжила усіх розумних заходів та не виявила обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця ОСОБА_7 на відчуження нерухомого майна. Оскільки майно не вибуло від держави, відповідно потреби у поверненні цього майна від осіб, які юридично заволоділи, а не фактично, - не потребується. Крім цього, позов підлягає до задоволення і з тих підстав, що ОСОБА_5 не визнає права власності на спірне майно за державою та вважає себе добросовісним набувачем.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно ст. 37 ЦПК України уразі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу,

Відповідно до вказаних норм закону позивач звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав, свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов'язаний роз'яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, тощо. Також, суд повинен вирішити питання залучення правонаступника сторони і тд. Навіть у випадку не подання такого клопотання суд повинен залучити особу, на права та обов'язки якої прямо впливатиме рішення по справі, як третю особу.

Крім цього, відповідно до змісту п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Згідно із статтями 1281 та 1282 ЦК України вимоги, пов'язані з визнанням правочинів недійсними, можуть пред'являтися також кредиторами спадкодавця до спадкоємців сторони правочину. У цьому разі спадкоємці зобов'язані задовольнити такі вимоги у межах вартості успадкованого майна за умови дотримання норм про пред'явлення вимог (стаття 1281 ЦК України).

Як вбачається із згаданого, оспорюваного договору купівлі-продажу, сторонами договору купівлі-продажу були ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Зважаючи на вказане відповідачами, зокрема, і за вимогою про визнання недійсним такого договору повинні були бути вказані особи, сторони договору.

Дійсно, як вбачається із матеріалів справи, а саме позовної заяви, заяв про уточнення позовних вимог, інформації ВДРАЦС РС ГУЮ у Львівській області, одним із відповідачів за позовом був ОСОБА_7, сторона згаданого договору, однак такий помер, про що зроблено актовий запис про смерть №36 від 5.11.2013 року. Зважаючи на наведене вище, суд повинен був залучити до участі у справі як відповідача правонаступника вказаної особи, тобто особу, прав і обов'язків якої прямо стосується оскаржуване рішення суду, як правонаступника сторони оспорюваного правочину, однак суд цього не зробив, а навпаки - закрив провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_7 (ухвала судового засідання від 16.06.2015 року).

Фактично суд розглянув справу та постановив рішення у такій за відсутності одного із належних відповідачів, прав та обов'язків якого вказане рішення прямо стосується, а саме правонаступника сторони правочину, який та наслідки якого оспорюються.

Тому, вирішивши даний спір по суті без участі особи, якої такий прямо стосується (одного із належних відповідачів), та винісши рішення, що впливає прямо на права та обов'язки вказаної особи без її участі суд порушив норми закону та таке рішення в силі залишатись не може та підлягає скасуванню.

Враховуючи вказане слід також ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити, чим частково задовольнити вимоги апеляційної скарги, а саме про скасування оскаржуваного рішення, однак з інших правових підстав ніж ті, які були вказані в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 червня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» до ОСОБА_5, треті особи: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, застосування наслідків його недійсності та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник