Рішення № 52610391, 13.10.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6872/14-ц

Провадження №2/463/1196/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача Піки М.Є.

представника відповідача Винничука А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Винниківської міської ради, Дочірнього підприємства «Добробут» Малого комунального підприємства «Винниківське» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, який у встановленому законом порядку неодноразово уточнював шляхом подання відповідних заяв, та в кінцевому, просить ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з Винниківської міської ради та ДП «Добробут» МКП «Винниківське» на його користь 84 760,60 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування вимоги про стягнення матеріальної шкоди покликається на те, що являється співвласником квартири АДРЕСА_1. Даний будинок є двоповерховим, і квартира розміщена на 2 поверсі. Покрівля будинку внаслідок зносу та руйнації не виконує основну захисну функцію, внаслідок чого, починаючи з 2003р., вода атмосферних опадів потрапляє у кімнати квартири, де він проживає завдаючи тим самим шкоди його майну. За таких обставин неодноразово вимушений був за власні кошти проводити відновлювальний ремонт квартири. Через бездіяльність міської ради по здійсненню ремонтних робіт, прокуратурою Личаківського району м. Львова в інтересах мешканців будинку було подано позовну заяву, яка задоволена постановою Личаківського районного суду м. Львова від 12.11.2008р., бездіяльність ВМР визнана протиправною, а відповідача зобов'язано при прийнятті бюджету у м. Львів-Винники на 2009р. передбачити у видатках бюджету кошти на проведення ремонту даху будинку АДРЕСА_1 м. Львів-Винники. Така постанова органами виконавчої служби виконана, і 30.09.2009р. виконавче провадження з її примусового виконання закрито. Проте, ремонт реально був розпочатий у 2011р., але не був завершений через те, що по проектній кошторисній документації, капітальний ремонт даху становив 72 000 грн., а в бюджеті 2011р. передбачено лише 34 000 грн. Станом на дату звернення до суду, жодних заходів щодо закінчення ремонту відповідачами не вжито, а всі заяви від мешканців будинку, та від нього самого залишались проігнорованими. Починаючи з 2003р., а також влітку 2014р. за власний кошт ним проводились ремонтно-відновлювальні роботи у квартирі внаслідок її пошкодження атмосферними опадами, на що в загальному розмірі витрачено грошових коштів на суму 84 760,60 грн. Оскільки необхідність в проведенні таких ремонтних робіт є прямим наслідком бездіяльності відповідачів по приведенню даху будинку до належного стану, таку суму коштів, як матеріальної шкоди, просить стягнути з них в примусовому порядку.

В обґрунтування суми моральної шкоди покликається на те, що понад 10 років тривали як судові, так і позасудові спори з відповідачем, які не принесли позитивного результату і які супроводжувались стресовими ситуаціями, пов'язаними із перебуванням у постійному стані невизначеності, неспокою, тривоги та конфлікту. У зв'язку з постійним затопленням він та члени його родини вимушені були проводити ремонтні роботи, а віднесення будинку до списку будинків комунального фонду, що потребують капітального ремонту даху, змушувало жити під загрозою виселення, невизначеністю долі житла та його зміни, хоча в ньому прожито понад 40 років. Пошкодження житла завжди унеможливлювало ведення нормального, повсякденного, добросусідського життя. Стан квартири після залиття виключав можливість запросити додому друзів, у зв'язку з чим позивач відчував дискомфорт. Необхідність проводити закупівлю будівельних матеріалів для ремонту будинку, як і сам ремонт, принизив його репутацію як адвоката, оскільки в такому випадку він був позбавлений можливості займатись адвокатською діяльністю, відвідувати судові засідання та брати участь у слідчих діях, що значно вплинуло на його авторитет перед клієнтами та знизило суспільну значимість серед колег. Всі ці обставини в сукупності є наслідком протиправної бездіяльності відповідачів, що створило йому душевні страждання, еквівалент яких оцінює до розміру 30 000 грн., які також просить стягнути з відповідачів в примусовому порядку в якості компенсації моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача згідно договору про надання правової допомоги від 15.01.2015р. - адвокат Піка М.Є. позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеним та просить позов задовольнити.

Представник відповідача - ВМР, згідно належної довіреності від 29.07.2015р. Винничук А.М. в судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечив, оскільки між мешканцями будинку АДРЕСА_1 м. Львів-Винники та Винниківською міською радою не укладалось договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Крім того, обов'язок з утримання будинку лежить на балансоутримувачу, яким також не є міська рада. Судове рішення, на яке міститься посилання в позовній заяві відповідачем виконано в повному обсязі, і за цим рішенням, міську раду зобов'язано лише передбачити видаткову частину бюджету на 2009 рік на проведення ремонту даху будинку, в якому проживає позивач. Обов'язок щодо проведення самого ремонту на відповідача не покладався. Докази, на які посилається позивач не можуть вважатись належними, адже товарні чеки та накладні є лише документами бухгалтерського обліку і не підтверджують проведення оплати за товар. Також, не всі товарні чеки та накладні містять відомості про товар, який придбавався, відомості про проведення оплати, або ж не містять печатки юридичної особи, що здійснює торгівлю, і підписані лише однією стороною. Видаткова накладна, яка долучена позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, також засвідчує лише необхідність проведення оплати, а не сам факт оплати. Крім цього, не всі товари, про які зазначено у накладній мають відношення до шкоди, яку описує позивач. Акти про залиття, представлені останнім на обґрунтування доводів позову складені з порушенням вимог чинного законодавства і в них відсутній висновок про причини залиття та відомості про винних осіб. При їх складенні у складі комісії не було представника власника будинку, що також є порушенням. На останок звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази про використання придбаних будівельних матеріалів саме на ремонт квартири позивача для усунення пошкоджень, завданих залиттям. Тому, вважає позов безпідставним і недоведеним та в його задоволенні просить відмовити.

Представник відповідача - ДП «Добробут» МКП «Винниківське» в судове засідання не з'явився повторно, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. За погодженням з представниками сторін суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач являється співвласником квартири АДРЕСА_2, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право власності на квартиру від 31.12.2008р. (а.с.5) та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.6).

Згідно вимог ст. 153 ЖК України, держава подає громадянам, які мають у приватній власності жилі будинки (квартири), допомогу в їх ремонті та благоустрої.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЖК України, для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником - ч. 6 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст. 1 Закону, балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд визнається власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Управителем, згідно цієї статті визнається особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

За змістом ст. 1 Закону, поняття балансоутримувач та управитель не є тотожними, і якщо перший на підставі договору утримує на балансі майно та забезпечує управління ним, то другий здійснює таке управління безпосередньо, тобто у визначених договором межах виконує функції виконавця щодо надання тих чи інших послуг.

Утримання будинків і прибудинкових територій, відповідно до ст. 1 Закону, це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг затверджено Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.2005р., відповідно до п. 1.6 якого, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Згідно п. 1.9 цього Наказу, визначені виконавці житлово-комунальних послуг є відповідальними за ненадання або неякісне надання відповідних послуг згідно з укладеними договорами та законодавством.

Оскільки Винниківська міська рада не є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, чого не заперечує сторона позивача, вказуючи, що такі послуги надаються іншим відповідачем - ДП «Добробут» МКП «Винниківське», на міську раду не може бути покладено обов'язок з відшкодування шкоди, а відтак, вимога до ВМР є безпідставною.

Наявність судового рішення, на яке покликається позивач (а.с.8-9) висновків суду не спростовує, адже як вірно зазначає представник відповідача, вказаним рішенням лише зобов'язано виділити кошти на проведення ремонту, а не провести його безпосередньо.

Що стосується вимоги про стягнення матеріальних збитків з ДП «Добробут» МКП «Винниківське», її також слід залишити без задоволення, незважаючи на те, що вказаний відповідач, згідно квитанції про оплату (а.с.78), надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди врегульовано положеннями Глави 82 Розділу ІІІ Книги П'ятої ЦК України. Зокрема, за загальним правилом, визначеним ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за цією правовою нормою, необхідним є доведення таких факторів: по-перше, неправомірність поведінки особи, якою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої заподіяно шкоду, якщо її завдавач був уповноважений на такі дії; по-друге, наявність самої шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майнового або немайнового характеру. Шкода в такому випадку, є не лише обов'язковою умовою, але й мірою відповідальності, оскільки за загальним правилом, відображає грошову оцінку майнових та немайнових втрат потерпілого; по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, і по-четверте, обов'язково повинна бути вина завдавача шкоди, яка може виражатись як у формі умислу, так і формі необережності.

Наявність всіх перелічених умов в їх сукупності є обов'язковим для ухвалення рішення про відшкодування шкоди, і в силу ст. 60 ЦПК України, обов'язок щодо їх доведення законом покладено на позивача. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Вказані вимоги закону зі сторони позивача залишились не виконаними.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Товарні чеки та накладні (а.с.26-30, 39), долучені до матеріалів справи не можуть вважатись належним доказом реальної вартості втраченого майна, адже по-перше, неможливо встановити, чи були відображені в них будівельні матеріали використані саме для ремонту квартири позивача, а по-друге, що головне, неможливо встановити, що кошти в сумі 84 760,60 грн. є об'єктивним наслідком пошкоджень, завданих залиттям. Доказів, про необхідність придбання будівельних матеріалів на вказану суму для приведення квартири до попереднього стану позивач суду не представив. Причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженнями та сумою, оціненою позивачем до стягнення суд не вбачає.

Серед іншого, як вірно зауважує представник відповідача, матеріальна вимога включає в себе відшкодування витрат за придбання речей, які згідно з актами обстежень (а.с.15, 16) пошкоджень не зазнали. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що дефектні акти пошкоджень майна після залиття комісією не складались. З фотознімків, долучених позивачем (а.с.40-42) вбачається, що пошкоджень внаслідок залиття зазнала лише стеля квартири. Візуально, такі пошкодження не можуть оцінюватись до розміру 84 760,60 грн.

За таких обставин, в задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди з відповідача ДП «Добробут» МКП «Винниківське» слід відмовити за недоведеністю.

Враховуючи, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення матеріальних збитків, відмовляючи в її задоволенні, таку вимогу, як і позов в цілому, суд залишає без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3,10,11,40,42,60,61,84,88,169,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 11,15,16,22,23,319,1166,1167 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_3 до Винниківської міської ради, Дочірнього підприємства «Добробут» Малого комунального підприємства «Винниківське» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.