Ухвала суду № 52609724, 21.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у. № 328/1692/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Петренко Л.В.

№ провадження

22-ц/778/5325/15 Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Кримської О.М.,

при секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Позивач зазначала, що 11 грудня 2014 року між нею та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) №313731/50446/7-14 «Пенсійний».

Згідно з п.1 договору №313731/50446/7-14 «Пенсійний» загальна сума вкладу (депозиту) складає 1560,00 доларів США, що підтверджується квитанціями в кількості 8 шт. від 11 грудня 2014 року про внесення коштів на відповідний рахунок позивачем.

Згідно з п.4 договору №313731/50446/7-14 вона додатково поповнювала вклад, шляхом внесення готівкових коштів в касу банка: 26 грудня 2014 року в сумі 3000,00 доларів США; 14січня 2015 року в сумі 190,00 доларів США; 15 січня 2015 року в сумі 190,00 доларів США.

Тобто загальна сума вкладу становить 4940,00 доларів США.

Керуючись положенням п.5 договору №313731/50446/7-14 «Пенсійний», вона звернулась до Банку із письмовою заявою від 29 січня 2015 року про дострокове повернення вкладу (депозиту) через касу банку у валюті вкладу.

Відповідач до цього часу письмової відповіді не надав та гроші позивачу не повернув. Вона неодноразово зверталась до відділення банку, але у досудовому порядку належні вкладнику кошти отримати не вдалось.

Відповідно до п.6.1.3 Основних умов Вкладник має право розірвати договір з власної ініціативи та вимагати дострокової видачі вкладу та нарахування процентів в порядку визначеним п. 5.3 Основних умов.

Посилаючись на ці обставини просила задовольнити її позовні вимоги.

11 червня 2015 року позивач надала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила достроково розірвати договір банківського вкладу (депозиту) №313731/50446/7-14 «Пенсійний» від 11 грудня 2014 року та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси і кредит» на її користь суму вкладу в розмірі 4 940,00 доларів США згідно з договором № 313731/50446/7-14 «Пенсійний» від 11 грудня 2014 року.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року позов задоволено.

Договір-заяву № 313731/50446/7-14 про банківський вклад (депозит) «Пенсійний» в іноземній валюті в сумі 4 940,00 доларів США, укладений 11 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 достроково розірвано.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» на користь ОСОБА_3 згідно договору-заяви № 313731/50446/7-14 про банківський вклад (депозит) «Пенсійний» суму вкладу в іноземній валюті в розмірі 4 940,00 (чотири тисячі дев'ятсот сорок доларів США 00 центів) доларів США.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси і Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 1022,49 грн.

07 липня 2015 року ПАТ «Банк Фінанси та кредит» звернулося до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 29 липня 2015 року заява ПАТ «Банк Фінанси та кредит» про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Банк Фінанси та кредит» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на положення статей 1058, 1060, 1074, 1075 ЦК України, якими передбачено: поняття договору банківського вкладу; види банківських вкладів; підстави обмеження права розпоряджання рахунком; підстави і умови розірвання договору банківського рахунку.

Також суд враховував положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» якою встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору, приписи статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» якою визначено Форми регулювання банківської діяльності та статтю 56 Закону України «Про національний банк України», якою передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти, віднесені до його компетенції.

Задовольнивши позов, суд виходив з того, що відмова банку у поверненні грошових коштів з поточного рахунку позивача суперечить вимогам чинного законодавства та положенням ст. 41 Конституції України, оскільки нормами Цивільного Кодексу України передбачено обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника та умовам укладеного між сторонами договору.

Основні доводи апеляційної скарги стосуються того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вини банка не має, оскільки на час звернення вкладника до банку з заявою про повернення депозитних коштів, діяла Постанова Нацбанку України № 160 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 03.03.2015 року (набула чинності 04.03.2015 року) - згідно якої банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15 000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, а тому банк не мав можливості видати належну позивачеві грошову суму в повному обсязі.

Також апелянт посилався на те, що позивачем не доведено факт внесення нею грошових коштів на депозитний рахунок, оскільки в справі є лише копії касових документів, а не оригінали та судом не перевірено, факт наявності грошових коштів на рахунку позивача на дату винесення рішення.

Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Судом встановлено, що 11 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» був укладений договір-заява банківського вкладу (депозиту) №313731/50446/7-14 «Пенсійний» та додаткові угоди до нього (а. с. 5-8).

Згідно з п. 1 цього договору-заяви №313731/50446/7-14 «Пенсійний» загальна сума вкладу (депозиту) складає 1560,00 доларів США, що підтверджується квитанціями в кількості 8 шт. від 11 грудня 2014 року про внесення коштів на відповідний рахунок позивачем (а. с. 9-10; 16).

Також відповідно до пункту 1 цього договору, вклад внесено у порядку та на умовах визначених в цьому договорі-заяві та в основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», які затверджені згідно з внутрішніми процедурами банку та оприлюднені на офіційному сайті (а. с. 5).

Згідно з п.4 договору-заяви №313731/50446/7-14 позивач додатково поповнювала вклад, шляхом внесення готівкових коштів в касу банка, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями квитанцій:

26 грудня 2014 року - в сумі 3000,00 доларів США (а. с. 11-15; 17).

14 січня 2015 року - в сумі 190,00 доларів США (а. с. 17).

15 січня 2015 року - в сумі 190,00 доларів США.

Тобто загальна сума вкладу становить: 1560 доларів США + 3000 доларів США + 190 доларів США + 190 доларів США = 4940,00 доларів США.

Частиною 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За змістом частини 1 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Згідно частини 2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частиною 3 статті 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. За змістом статті 1075 ЦК України договір банківського рахунку також підлягає розриванню за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до положень п.5 договору-заяви №313731/50446/7-14 «Пенсійний» ОСОБА_3 зверталася двічі (29.01.2015 року та 18.02.2015 року) до Банку із письмовими заявами про дострокове повернення вкладу (депозиту) через касу банку у валюті вкладу, які зареєстровано працівником відділення банку відповідно за № 359 та № 728 (а. с. 18, 19).

Проте, банк не здійснив з вкладником необхідних дій щодо розрахунку, посилаючись на постанову НБУ № 160 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 03.03.2015 року (набула чинності 04.03.2015 року) згідно якої банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15 000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, а також банки мають право достроково повертати вклади залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції. Крім того, в постанові вказано, що повернення достроково вкладів фізичних осіб може здійснюватися з врахуванням зазначених нормативних обмежень..

Згідно приписам частини 1 статті 66 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Статтею 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Посилання представника відповідача на постанови НБУ, що обмежують право вкладника на отримання вкладу, суперечать нормам ЦК України, а тому суд повинен застосовувати акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у достроковій видачі депозиту є незаконною. Як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладених з банком договорів.

Так, згідно частини 2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, про що Верховний Суд України зазначив в постанові від 12 вересня 2012 року, справа № 6-90цс12. З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що висновок суду про розірвання банківського вкладу (договору-заяви № 313731/50446/7-14) про банківський вклад (депозит) «Пенсійний» в іноземній валюті в сумі 4 940,00 доларів США, укладеного 11 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 є таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи, виходячи з того, що позивач у встановленому договором порядку звернулась до установи банку з письмовою заявою про дострокове розірвання договору по депозитному вкладу, і в такому разі повернення коштів передбачено умовами договору та нормами Цивільного кодексу України.

Також є вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення коштів у валюті, зазначеній у договорі банківського вкладу, а саме у доларах США. Це узгоджується з роз'ясненнями, наданими в абзаці 3 пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 p. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» - згідно яких суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, випадках і в порядку, встановлених законом.

Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення, тобто, відсутні і підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» відхилити.

Заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: