Рішення № 52607064, 05.10.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/13386/15-ц

Провадження № 2/234/5636/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Заборського В.О., при секретарі Янакій С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, суми інфляції, трьох процентів річних та пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі ПрАТ «УОСК») про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 7935,11 грн., пені за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 05.02.2015 року по 17.08.2015 року включно у розмірі 2405,07 грн., суми інфляції за час прострочення виплати страхового відшкодування за період з 05.02.2015 року по 30.06.2015 року включно у розмірі 2349,54 грн., три проценти річних за час прострочення виплати страхового відшкодування за період з 05.02.2015 року по 17.08.2015 року включно у розмірі 126,54 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 600,00 грн. та судовий збір. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить транспортний засіб марки BMW, модель 5201, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, який знаходиться у користуванні її сина ОСОБА_4. 30 вересня 2014 року у м. Краматорську належний позивачці автомобіль, під керуванням ОСОБА_4, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (далі ДТП) та внаслідок зіткнення з автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження. Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 07.10.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспорту Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ «УОСК», яке ОСОБА_2 одразу повідомив про ДТП та своєчасно, у відповідності до п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідачу подано відповідне письмове повідомлення. В подальшому, 06 листопада 2014 року, позивачка звернулась до ПрАТ «УОСК» із заявою про виплату страхового відшкодування, на яку 14 січня 2015 року отримала повідомлення про прийняте рішення щодо виплати їй страхового відшкодування у розмірі 7935,71 грн.. У строк визначений законом, до 04 лютого 2015 року, відповідачем страхове відшкодування не виплачено, лист позивачки від 21 травня 2015 року залишено без уваги. Позивачка вважає, що з 05 лютого 2015 року ПрАТ «УОСК» є боржником, який порушив та прострочив виконання зобов'язання щодо виплати суми страхового відшкодування, тому відповідач повинен їй сплатити: згідно п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2405,07 грн., а у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України - суму інфляції у розмірі 2349,54 грн. та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 126,54 грн.. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь суму витрачену на правову допомогу у розмірі 600,00 грн. та судовий збір.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву про підтримання своїх позовних вимог у повному обсязі, просила розглянути справу у її відсутність та не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія», належним чином та завчасно сповіщене про час та місце розгляду справи, повторно до суду представника не направило. Надало суду письмові заперечення, в яких просило вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення страхового відшкодування та пені розглянути та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 126,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2349,54 грн. просило відмовити у повному обсязі, так як до правовідносин які виникли між позивачкою та відповідачем положення ст. 625 ЦК України не застосовуються. Також відповідач вважає, що не підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 600,00 грн., оскільки вони сплачені позивачкою 30.07.2015 року, ще до порушення провадження по справі, поза межами судового розгляду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов ОСОБА_1 задовольнити.

Суд, у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 07 жовтня 2014 року третю особу ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 30 вересня 2014 року о 14-00 год. у м. Краматорську, керуючи автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по вул.. Совхозній від вул.. Орджонікідзе до вул.. Кірова, в районі «Очисних» та зупинки «ЕМСС», виконуючи об'їзд вибоїн, перед зміною напрямку не переконався в безпечності своїх дій, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем BMW-520І, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку ліворуч від нього та виконував маневр його випередження. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

З копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власником пошкодженого автомобіля BMW 520І, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1, та право користування даним транспортним засобом має ОСОБА_5.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За наведених обставин, позивачка ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188, ч. 1 ст. 1166 ЦК України має право на відшкодування завданої їй під час ДТП шкоди в повному обсязі.

Згідно копії полісу № АІ/0789116 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ «УОСК» була застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах. Зазначений поліс був чинним на момент ДТП.

Постановою суду від 07.10.2015 року встановлена вина ОСОБА_2 у ДТП. Сторонами не оспорювалось того факту, що третя особа ОСОБА_2 під час ДТП володів автомобілем Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2, на відповідній правовій підставі та факту своєчасного подання відповідачу ПрАТ «УОСК» письмового повідомлення про ДТП у відповідності до п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

06 листопада 2014 року за вхідним №13727 до ПрАТ «УОСК» від ОСОБА_1 надійшла письмова заява про страхове відшкодування.

14 січня 2015 року ПрАТ «УОСК» повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо виплати їй страхового відшкодування у розмірі 7935,71 грн..

Відповідачем, на час розгляду справи в суді, не доведено факту виплати позивачці ОСОБА_1 страхового відшкодування.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення власне страхового відшкодування та пені, суд виходить з наступного.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки

На підставі п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «УОСК» у зв'язку з настанням страхового випадку у межах страхових сум зазначених у страховому полісі, зобов'язане відшкодувати позивачці оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її майну, яка відповідно до повідомлення ПрАТ «УОСК» від 14.01.2015 року становить - 7935,71 грн..

У зв'язку з тим, що відповідач до теперішнього часу не відшкодував у встановленому законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну ОСОБА_1, то зазначене страхове відшкодування підлягає стягненню з ПрАТ «УОСК» за рішенням суду.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» пені за прострочення виплати страхового відшкодування, суд керується вимогами п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якими за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки ПрАТ «УОСК» не надано суду доказів які спростовують власну вину прострочення виплати позивачці страхового відшкодування, то останнє на підставі п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов'язане сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України.

Облікова ставка Національного банку України становила: з 13.11.2014 по 05.02.2015 року - 14,00% річних (1 день), з 06.02.2015 по 03.03.2015 року - 19,50% річних (26 днів), з 04.03.2015 по 17.08.2015 року - 30% річних (167 днів).

Отже, пеня за період прострочення: з 05.02.2015 по 17.08.2015 року (в межах позовних вимог), яка підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 становить - 2405,07 грн. (7935,71 х 0,14 х 2 / 365 + 7935,71 х 0,195 х 2 х 26 / 365 + 7935,71 х 0,3 х 2 х 167 / 365).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ «УОСК» інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, суд виходить з того, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови Пленуму № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

В той же час суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові № 6-113цс14 від 01 жовтня 2014 року, згідно якого відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання, що зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Позивачка заяву про виплату страхового відшкодування подала до ПрАТ «УОСК» 06 листопада 2014 року.

З урахуванням вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «УОСК» до 04 лютого 2015 року включно мало прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Рішення про виплату страхового відшкодування було прийняте відповідачем 14 січня 2015 року, тобто в межах визначеного строку, однак страхове відшкодування до цього часу не виплачено, тобто грошове зобов'язання відповідача є простроченим.

Оскільки ПрАТ «УОСК» прострочило грошове зобов'язання, то останнє на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язано сплатити позивачці суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, вимоги позивачки в цій частині ґрунтуються на законі, а відповідні заперечення відповідача судом відхиляються як безпідставні.

Визначаючи розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд здійснює наступні розрахунки:

- три проценти річних за період прострочення (в межах позовних вимог з 05.02.2015 року по 17.08.2015 року - 194 дні) становить - 126,54 грн. (7935,71 х 0,03 х 194 / 365);

- інфляційні втрати за березень-червень 2015 року (в межах позовних вимог), становлять - 2349,54 грн. (7935,71 Х 110,8% Х 114,0% Х 102,2% Х 100,4% - 7935,71).

При вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 600,00 грн. суд керується наступним.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 48 своєї Постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, позивачем надано суду Договір про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кіреєвим В.В. 30.07.2015 року, копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Кіреєва В.В., копію Квитанції до прибуткового касового ордера №7 від 30.07.2015 року про сплату 600,00 грн. ОСОБА_1 адвокату Кіреєву В.В., копію Акта прийому-передачі надання правової допомоги від 18.08.2015 року на суму 600,00 грн. за обсяг загального витраченого часу у кількості 6 год., зокрема 3 год. на суму 300,00 грн. щодо попереднього опрацювання матеріалів та 3 год. на суму 300,00 грн. за складання позовної заяви.

Виходячи з того, що розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн., то у відповідності до вимог закону 6 год. роботи адвоката Кіреєва В.В. із надання правової допомоги поза судовим засіданням (попереднє опрацювання матеріалів та складання позовної заяви) по зазначеній справі становить - 2923,20 гривень (1218:100х40х6). Тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ПрАТ «УОСК» витрат на правову допомогу в межах позовних вимог у розмірі 600,00 грн., яка не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільній справі та відповідає засадам розумності та справедливості.

Крім того, з ПрАТ «УОСК» на користь ОСОБА_1, згідно вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню понесені останньою судові витрати з оплати судового збору у розмірі 243,60 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, суми інфляції, трьох процентів річних та пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика - задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (ідентифікаційний код 23734213) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3): - суму страхового відшкодування у розмірі 7935,71 гривень; - пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 2405,07 гривень; - інфляційні втрати у розмірі 2349,54 гривень; - три проценти річних у розмірі 126,54 гривень; - витрати на правову допомогу у розмірі 600,00 гривень; - судові витрати з оплати судового збору у розмірі 243,60 гривень, а всього стягнути 13660 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят) гривень 46 копійок. На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Відповідач, який не з'явився у судове засідання, може подати до Краматорського міського суду заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. О. Заборський